Читання днянеділя

На утрені

Лк. 24:1–12 Євангеліє від Луки

зач. 1121У пе́рший же день ти́жня, ду́же ра́но, несучи́ нагото́влені па́хощі, вони́ прийшли́ до гро́бу і ра́зом з ни́ми де́які і́нші;

2але́ знайшли́, що ка́мінь був відва́лений від гро́бу.

3І, увійшо́вши, не знайшли́ ті́ла Го́спода Іісу́са.

4Коли́ ж вони́ не могли́ зрозумі́ти цього́, ра́птом два мужі́ ста́ли пе́ред ни́ми в оде́жах блиску́чих.

5І коли́ вони́ наляка́лись і схили́лися обли́ччям до землі́, сказа́ли їм: що ви шука́єте живо́го між ме́ртвими?

6Нема́ Його́ тут: Він воскре́с; згада́йте, як Він говори́в вам, коли́ був ще в Галіле́ї,

7ка́жучи, що Си́нові Людсько́му нале́жить бу́ти ви́даному до рук люде́й грі́шників, і бу́ти розп’я́тим, і на тре́тій день воскре́снути.

8І згада́ли вони́ слова́ Його́;

9і, поверну́вшись від гро́бу, сповісти́ли про все те одинадцятьо́х і всіх і́нших.

10То були́ Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я, ма́ти Я́кова, та і́нші з ни́ми, які́ сказа́ли про це Апо́столам.

11І здали́ся їм слова́ ї́хні неправди́вими, і вони́ не пові́рили їм.

зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.

На літургії

Апостол

Діян. 9:32–42 Діяння святих апостолів

зач. 2332Тра́пилось, що Петро́, коли́ обхо́див усі́х, прийшо́в і до святи́х, які́ жили́ в Лі́дді.

33Там знайшо́в він одного́ чолові́ка, на ім’я́ Ене́й, яки́й уже ві́сім ро́ків лежа́в на посте́лі і був розсла́блений.

34Петро́ сказа́в йому́: Ене́ю! зціля́є тебе́ Іісу́с Христо́с; встань з посте́лі твоє́ї. І він за́раз же встав.

35І ба́чили його́ всі жи́телі в Лі́дді і Саро́ні, які́ і наверну́лися до Го́спода.

36В Іоппі́ї ж була́ одна́ учени́ця, на ім’я́ Таві́фа, що зна́чить «са́рна»; вона́ була́ спо́внена до́брих діл і твори́ла бага́то ми́лостині.

37Ста́лося ж у ті дні, що вона́ занеду́жала й поме́рла. Її́ оми́ли і покла́ли в го́рниці.

38Лі́дда ж була́ поблизу́ Іоппі́ї, то у́чні, почу́вши, що Петро́ перебува́є там, посла́ли до ньо́го двох чолові́к проси́ти, щоб він не забари́вся прийти́ до них.

39Петро́, вста́вши, пішо́в з ни́ми; і коли́ він прийшо́в, завели́ його́ в го́рницю, і всі вдови́ці із слізьми́ ста́ли пе́ред ним і пока́зували соро́чки та пла́ття, що їх роби́ла Са́рна, живучи́ з ни́ми.

40Петро́ ви́слав усі́х і, ста́вши на колі́на, помоли́вся, і, зверну́вшись до ті́ла, сказа́в: Таві́фо! встань. І вона́ відкри́ла о́чі свої́ і, поба́чивши Петра́, сі́ла.

41Він пода́в їй ру́ку, підві́в її́, і, покли́кавши святи́х і вдови́ць, поста́вив її́ пе́ред ни́ми живо́ю.

42Це ста́ло відо́мим по всій Іоппі́ї, і бага́то хто уві́рував у Го́спода.

Ап. 1 Кор. 4:9–16 Перше послання до Коринфян

зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.

10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.

11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,

12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;

13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.

14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,

15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.

16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.

Євангеліє

Ін. 5:1–15 Євангеліє від Іоанна

зач. 141Пі́сля цьо́го було́ іуде́йське свя́то, і прийшо́в Іісу́с до Ієрусали́ма.

2В Ієрусали́мі ж бі́ля Ове́чих ворі́т є купа́льня, що по-євре́йськи зве́ться Віфезда́, яка́ ма́ла п’ять кри́тих ході́в.

3У них лежа́ло бага́то хво́рих, сліпи́х, криви́х, сухи́х, що чека́ли ру́ху води́,

4бо А́нгел Госпо́дній щоро́ку схо́див у купа́льню і збу́рював во́ду, і хто пе́рший вхо́див у неї пі́сля збу́рення води́, той оду́жував, хоч би яку́ неду́гу мав.

5Тут був чолові́к, яки́й хворі́в три́дцять ві́сім ро́ків.

6Іісу́с, поба́чивши, що він лежи́ть, і зна́ючи, що вже до́вго хворі́є, гово́рить йому́: чи хо́чеш бу́ти здоро́вим?

7Неду́жий відпові́в Йому́: так, Го́споди; але́ чолові́ка не ма́ю, щоб, коли́ збу́риться вода́, опусти́в мене́ в купа́льню; коли́ ж я прихо́джу, і́нший вже попере́д ме́не вхо́дить.

8Іісу́с гово́рить йому́: встань, візьми́ по́стіль твою́ і ходи́.

9І він одра́зу оду́жав, взяв по́стіль свою́ і пішо́в. Того́ дня була́ субо́та.

10Тому́ іуде́ї говори́ли зці́леному: сього́дні субо́та, і не слід тобі́ було́ бра́ти по́стіль свою́.

11Він відпові́в їм: Хто зціли́в мене́, Той сказа́в мені́: візьми́ по́стіль твою́ і ходи́.

12Його спита́ли: хто Той Чолові́к, Котри́й сказа́в тобі́: візьми́ по́стіль твою́ і ходи́?

13А зці́лений не знав, хто Він, бо Іісу́с зник у наро́ді, що був на то́му мі́сці.

14По́тім Іісу́с зустрі́в його́ в хра́мі і сказа́в йому́: ось, ти оду́жав; не гріши́ бі́льше, щоб з тобо́ю не тра́пилось чого́ гі́ршого.

15Чолові́к цей пішо́в і сказа́в іуде́ям, що Той, Хто зціли́в його́, є Іісу́с.

Ап. Мф. 13:54–58 Євангеліє від Матфея

54І, прийшо́вши у Свою́ вітчи́зну, вчив їх у синаго́зі ї́хній, так що всі дивува́лися й говори́ли: зві́дки в Ньо́го така́ прему́дрість і си́ли?

55чи Він не теслярі́в син? чи не Його́ Ма́ти зве́ться Марі́єю і брати́ Його́ Я́ків та Іосі́й, і Си́мон, і Іу́да?

56і се́стри Його́, чи не всі між на́ми? зві́дки ж у Ньо́го все це?

57І спокуша́лись про Ньо́го. Іісу́с же сказа́в їм: не бува́є проро́к без че́сті, хіба́ ті́льки у вітчи́зні свої́й і в до́мі свої́м.

58І не сотвори́в там багатьо́х чуде́с че́рез неві́р’я ї́хнє.