Читання днянеділя
На утрені
Мф. 28:16–20 Євангеліє від Матфея
зач. 11616А одина́дцять у́чнів пішли́ в Галіле́ю, на го́ру, куди́ звелі́в їм Іісу́с.
17І, поба́чивши Його́, поклони́лися Йому́, а де́які засумніва́лись.
18І, набли́зившись, Іісу́с сказа́в їм: да́на Мені́ вся́ка вла́да на не́бі і на землі́.
19Йдіть же навча́йте всі наро́ди, хрестячи́ їх в ім’я́ Отця́ і Си́на і Свято́го Ду́ха,
20навча́ючи їх доде́ржувати всьо́го, що Я запові́в вам; і ось, Я з ва́ми по всі дні до кінця́ ві́ку. Амі́нь.
На літургії
Апостол
Євр. 6:13–20 Послання до Євреїв
зач. 31413Бог, даючи́ обі́тницю Авраа́мові, як не міг ніки́м ви́щим кля́стися, кля́вся Сами́м Собо́ю,
14ка́жучи: і́стинно благословля́ючи, благословлю́ тебе́ і, розмно́жуючи, розмно́жу тебе́.
15І так Авраа́м, довготерпі́вши, оде́ржав обі́цяне.
16Лю́ди кляну́ться ви́щим, і кля́тва на запе́внення закі́нчує вся́ку супере́чку ї́хню.
17Тому́ і Бог, бажа́ючи істо́тніше показа́ти спадкоє́мцям обі́тниці незмі́нність Своє́ї во́лі, вжив як посере́дництво кля́тву,
18щоб у двох непохи́тних реча́х, в яки́х Бог не міг говори́ти непра́вду, тверде́ уті́шення ма́ли ми, що прийшли́ взя́тися за по́дану наді́ю,
19яка́ для душі́ є нена́че я́кір безпе́чний і міцни́й, і вхо́дить аж до сере́дини за заві́су,
20куди́ предте́чею за нас увійшо́в Іісу́с, зроби́вшись Первосвяще́нником наві́к за чино́м Мелхіседе́ка.
Прп. Еф. 5:9–19 Послання до Ефесян
9бо плід Ду́ха є у вся́кій бла́гості, пра́ведності та і́стині.
10Дослі́джуйте, що уго́дне Бо́гові,
11і не бері́ть у́часті в безплі́дних діла́х те́мряви, але́ і викрива́йте.
12Бо про те, що вони́ ро́блять тає́мно, со́ромно і говори́ти.
13Все ж те, що викрива́ється, стає́ я́вним від сві́тла, бо все, що стає́ я́вним, є сві́тло.
14Тому́ ска́зано: встань, спля́чий, і воскре́сни з ме́ртвих, і осві́тить тебе́ Христо́с.
15О́тже, гляді́ть, поступа́йте обере́жно, не як нерозу́мні, а як му́дрі,
16ціну́ючи час, бо дні лука́ві.
17О́тже, не бу́дьте нерозсу́дливі, а пізнава́йте, що є во́ля Бо́жа.
18І не впива́йтесь вино́м, від яко́го бува́є розпу́ста; а наповня́йтесь Ду́хом,
19повча́ючи самі́ себе́ псалма́ми та славосло́вленнями і піснеспі́вами духо́вними, співа́ючи і прославля́ючи в серця́х ва́ших Го́спода,
Євангеліє
Мк. 9:17–31 Євангеліє від Марка
зач. 4017Оди́н з наро́ду сказа́в у ві́дповідь: Учи́телю! я приві́в до Те́бе мого́ си́на, одержи́мого ду́хом німи́м:
18де ті́льки нападе́ на ньо́го, ки́дає його́ на зе́млю, і він пуска́є пі́ну, і скрего́че зуба́ми свої́ми, і ціпені́є. Я каза́в у́чням Твої́м, щоб ви́гнали його́, та вони́ не змогли́.
19Відповіда́ючи йому́, Іісу́с сказа́в: о, ро́де неві́рний! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки бу́ду терпі́ти вас? Приведі́ть його́ до Ме́не.
20І привели́ його́ до Ньо́го. Як ті́льки біснува́тий поба́чив Його́, дух стрясну́в його́; він упа́в на зе́млю і валя́вся, пуска́ючи пі́ну.
21Іісу́с запита́в ба́тька його́: як давно́ це ста́лося з ним? Він сказа́в: з дити́нства;
22ду́же ча́сто дух ки́дав його́ у вого́нь і у во́ду, щоб згуби́ти його́; але́, якщо́ щось мо́жеш, змилосе́рдься над на́ми, допоможи́ нам.
23Іісу́с сказа́в йому́: якщо́ хоч тро́хи мо́жеш ві́рувати, все можли́ве ві́руючому.
24І відра́зу ба́тько о́трока ви́крикнув крізь сльо́зи: ві́рую, Го́споди! допоможи́ моє́му неві́р’ю.
25Іісу́с, поба́чивши, що збіга́ється наро́д, заборони́в ду́хові нечи́стому, сказа́вши йому́: ду́ше німи́й і глухи́й! Я тобі́ велю́: ви́йди з ньо́го і бі́льше не входь у ньо́го.
26І, скри́кнувши та си́льно стрясну́вши його́, ви́йшов; і він став, на́че ме́ртвий, так що бага́то хто говори́ли, що він поме́р.
27Але́ Іісу́с, взя́вши його́ за ру́ку, підня́в його́; і він встав.
28Коли́ Іісу́с увійшо́в у дім, у́чні спита́ли Його́ на самоті́: чому́ ми не могли́ ви́гнати його́?
29І сказа́в їм: цей рід не мо́же ви́йти іна́кше, як від моли́тви і по́сту.
30Ви́йшовши зві́дти, прохо́дили че́рез Галіле́ю, і Він не хоті́в, щоб хто дові́дався.
31Бо вчив у́чнів Свої́х і говори́в їм, що Си́на Людсько́го ви́дано бу́де до рук людськи́х і вб’ю́ть Його́, і, вби́тий, Він на тре́тій день воскре́сне.
Прп. Мф. 4:25–5:12 Євангеліє від Матфея
зач. 104:25І йшло́ за Ним бага́то наро́ду з Галіле́ї і Десятигра́ддя, і Ієрусали́ма, та Іуде́ї, і з-за Іорда́ну.
5:1Поба́чивши наро́д, Він зійшо́в на го́ру; і, коли́ сів, приступи́ли до Ньо́го у́чні Його́.
2І Він, відкри́вши уста́ Свої́, навча́в їх, промовля́ючи:
3Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо тих є Ца́рство Небе́сне.
4Блаже́нні ті, що пла́чуть, бо вони́ вті́шаться.
5Блаже́нні кро́ткі, бо вони́ успадку́ють зе́млю.
6Блаже́нні голо́дні і спра́глі на пра́вду, бо вони́ наси́тяться.
7Блаже́нні ми́лостиві, бо вони́ поми́лувані бу́дуть.
8Блаже́нні чи́сті се́рцем, бо вони́ Бо́га поба́чать.
9Блаже́нні миротво́рці, бо вони́ сина́ми Бо́жими назву́ться.
10Блаже́нні гна́ні за пра́вду, бо тих є Ца́рство Небе́сне.
11Блаже́нні ви, коли́ ганьби́тимуть вас і гони́тимуть і зво́дитимуть на вас уся́ке лихослі́в’я та на́клепи че́рез Ме́не.
12Ра́дуйтесь і веселі́ться, бо вели́ка ва́ша нагоро́да на небеса́х: так гна́ли і проро́ків, які́ були́ до вас.