Читання днясубота

На літургії

Апостол

Євр. 6:9–12 Послання до Євреїв

зач. 3139Втім за вас, улю́блені, ми наді́ємось, що ви в кра́щому ста́ні і дотри́муєтесь спасі́ння, хоча́ й гово́римо так.

10Бо Бог не є непра́ведний, щоб забу́в ді́ло ва́ше і труд любо́ві, яку́ ви ви́явили в ім’я́ Його́, послужи́вши і слу́жачи святи́м.

11Бажа́ємо ж, щоб ко́жен з вас, для по́вної впе́вненості в наді́ї, ви́являв таку́ са́му стара́нність до кінця́,

12щоб ви не обліни́лись, а наслі́дували тих, котрі́ ві́рою та довготерпі́нням успадко́вують обі́тниці.

За упокій 1 Кор. 15:47–57 Перше послання до Коринфян

зач. 16347Пе́рший чолові́к – із землі́, земни́й; дру́гий чолові́к – Госпо́дь з не́ба.

48Яки́й земни́й, такі́ й земні́; і яки́й небе́сний, такі́ й небе́сні.

49І як ми носи́ли о́браз земно́го, так бу́демо носи́ти і о́браз небе́сного.

50Але́ скажу́ вам, бра́ття, що плоть і кров успадкува́ти Ца́рства Бо́жого не мо́жуть, і тлі́ння не успадку́є нетлі́ння.

51Ось кажу́ вам та́йну: не всі ми помремо́, але́ всі змі́нимось

52ра́птом, в одну́ мить, при оста́нній трубі́; бо затруби́ть, і ме́ртві воскре́снуть нетлі́нними, а ми перемі́нимось.

53Бо тлі́нному цьому́ нале́жить одягну́тись у нетлі́ння, і сме́ртному цьому́ одягну́тись у безсме́ртя.

54Коли́ ж тлі́нне це вдя́гнеться в нетлі́ння і сме́ртне це вдя́гнеться в безсме́ртя, тоді́ збу́деться сло́во напи́сане: погли́нута смерть перемо́гою.

55Смерть! де твоє́ жа́ло? пе́кло! де твоя́ перемо́га?.

56Жа́ло ж сме́рті – гріх; а си́ла гріха́ – зако́н.

57Дя́ка Бо́гові, Котри́й дав нам перемо́гу Го́сподом на́шим Іісу́сом Христо́м.

Євангеліє

Мк. 7:31–37 Євангеліє від Марка

зач. 3131Ви́йшовши з краї́в Ти́рських і Сидо́нських, Іісу́с зно́ву пішо́в до мо́ря Галіле́йського че́рез око́лиці Десятигра́ддя.

32Привели́ до Ньо́го глухо́го і гугня́вого і блага́ли Його́, щоб покла́в на ньо́го ру́ку.

33Іісу́с, одві́вши його́ вбік від наро́ду, вклав па́льці Свої́ у ву́ха його́ і, плю́нувши, доторкну́вся до язика́ його́;

34і, підня́вши о́чі на не́бо, зітхну́в і сказа́в йому́: «єффа́фа», то́бто: відкри́йся.

35І відра́зу відкри́вся у ньо́го слух і розв’яза́лись пу́та язика́ його́, і поча́в говори́ти чи́сто.

36І наказа́в їм, щоб ніко́му не розка́зували. Та скі́льки Він не забороня́в їм, вони́ ще бі́льше розголо́шували.

37І на́дто дивува́лися та говори́ли: все до́бре ро́бить, – глухи́м дає́ чу́ти, і німи́м – говори́ти.

За упокій Ін. 5:24–30 Євангеліє від Іоанна

зач. 1624Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто сло́во Моє́ слу́хає і ві́рить у То́го, Хто посла́в Мене́, той ма́є ві́чне життя́, і на суд не прихо́дить, а перейшо́в від сме́рті в життя́.

25І́стинно, і́стинно кажу́ вам: наста́не час і наста́в уже́, коли́ ме́ртві почу́ють го́лос Си́на Бо́жого і, почу́вши, оживу́ть.

26Бо як Оте́ць ма́є життя́ в Само́му Собі́, так і Си́нові дав ма́ти життя́ в Само́му Собі́.

27І дав Йому́ вла́ду суд твори́ти, бо Він є Син Людськи́й.

28Не диву́йтесь цьому́, бо настає́ час, коли́ всі, хто в гроба́х, почу́ють го́лос Си́на Бо́жого;

29і ви́йдуть ті, хто твори́в добро́, у воскресі́ння життя́, а ті, хто чини́в зло – у воскресі́ння су́ду.

30Я нічо́го не мо́жу твори́ти Сам від Се́бе. Як чу́ю, так і суджу́, і суд Мій пра́ведний; бо не шука́ю Моє́ї во́лі, а во́лі Отця́, Котри́й посла́в Мене́.