Читання дняп’ятниця

На 6-му часі

Іс. 29:13–23 Книга пророка Ісаії

13І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;

14то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане.

15Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?»

16Яка нерозсудливість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив мене»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»?

17Ще трохи, дуже трохи, і Ливан чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вважати за ліс?

18І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих.

19І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля,

20бо не буде більше кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправди,

21які заплутують людину у словах, і тому, хто вимагає суду, біля воріт розставляють сіті, і відштовхують правого.

22Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у соромі, і лице його більше не зблідне.

23Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шанувати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим.

На вечірні

Бут. 12:1–7 Книга Буття

1І сказав Господь Авраму: піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі;

2і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням;

3Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні.

4І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана.

5І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську.

6І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море́. У цій землі тоді [жили] хананеї.

7І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Господу, Який явився йому.

Притч. 14:15–26 Книга Притч Соломонових

15Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.

16Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.

17Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.

18Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.

19Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.

20Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.

21Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.

22Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.

23Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.

24Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.

25Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.

26У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.