Читання днячетвер

На 6-му часі

Іс. 28:14–22 Книга пророка Ісаії

14Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі.

15Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».

16Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться.

17І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування.

18І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані.

19Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах.

20Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї.

21Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.

22Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі.

На вечірні

Бут. 10:32–11:9 Книга Буття

10:32Ось племена синів Ноєвих, за родоводом їх, у народах їх. Від них пішли народи на землі після потопу.

11:1На всій землі була одна мова й один говір.

2Рухаючись зі сходу, вони знайшли в землі Сеннаар рівнину й оселилися там.

3І сказали одне одному: наробимо цегли і випалимо вогнем. І стала у них цегла замість каменю, а земляна смола замість вапна.

4І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі.

5І зійшов Господь подивитися місто і вежу, що будували сини людські.

6І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось що почали вони робити, і не відстануть вони від того, що задумали робити;

7зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого.

8І розсіяв їх Господь звідти по всій землі; і вони перестали будувати місто [і вежу].

9Тому дано йому ім’я: Вавилон, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій землі.

Притч. 13:20–14:6 Книга Притч Соломонових

13:20Бажання, яке сповнилося, — приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла.

21Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься.

22Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром.

23Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного.

24Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя.

25Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його.

26Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.

14:1Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.

2Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.

3У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.

4Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.

5Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.

6Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.