Читання днясереда

На утрені

Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки

зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,

40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.

41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.

42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!

43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?

44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.

45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.

46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,

47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,

48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;

49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.

56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.

На 6-му часі

Іс. 26:21–27:9 Книга пророка Ісаії

26:21бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.

27:1У той день уразить Господь мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське.

2У той день оспівайте його — улюблений виноградник:

3Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу його, щоб ніхто не увірвався в нього.

4Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім.

5Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною.

6У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами вселенна.

7Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його?

8Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру.

9І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця.

На вечірні

Бут. 9:18–10:1 Книга Буття

9:18Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.

19Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.

20Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;

21і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.

22І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.

23Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.

24Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,

25і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.

26Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;

27нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.

28І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.

29Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.

10:1Ось родовід синів Ноєвих: Сима, Хама і Яфета. Після потопу народилися в них діти.

Притч. 12:23–13:9 Книга Притч Соломонових

12:23Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту.

24Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною.

25Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його.

26Праведник указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману.

27Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне.

28На путі правди — життя, і на стежці її немає смерти.

13:1Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття.

2Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників — зло.

3Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда.

4Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься.

5Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе.

6Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника.

7Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато.

8Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує.

9Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.]

Благовіщенню Вих. 3:1–8 Книга Вихід

1Мойсей пас овець у Іофора, тестя свого, священика мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива.

2І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає.

3Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає.

4Господь побачив, що він іде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]!

5І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята.

6І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся дивитися на Бога.

7І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його

8і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв.

Притч. 8:22–30 Книга Притч Соломонових

22Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку;

23від віку я помазана, від початку, раніше буття землі.

24Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води.

25Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів,

26коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.

27Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні,

28коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні,

29коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі:

30тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи,

На літургії

Апостол

Євр. 2:11–18 Послання до Євреїв

зач. 30611Адже́ і освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Єди́ного; тому́ Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи:

12сповіщу́ ім’я́ Твоє́ бра́ттям Мої́м, посере́д це́ркви оспіва́ю Тебе́.

13І ще: Я бу́ду наді́ятись на Ньо́го. І ще: ось Я і ді́ти, котри́х дав Мені́ Бог.

14А як ді́ти приче́тні пло́ті і кро́ві, то і Він та́кож прийня́в те ж са́ме, щоб сме́ртю позба́вити си́ли того́, хто ма́є держа́ву сме́рті, то́бто дия́вола,

15і ви́зволити тих, котрі́ стра́хом сме́рті все життя́ трима́лися в ра́бстві.

16Бо не А́нгелів прийма́є Він, але́ прийма́є сі́м’я Авраа́мове.

17Тому́ Він пови́нен був у всьо́му уподі́бнитися бра́ттям, щоб бу́ти ми́лостивим і ві́рним первосвяще́нником пе́ред Бо́гом, для умилости́влення за гріхи́ наро́ду.

18Бо як Сам Він перетерпі́в, бу́вши споку́шеним, то мо́же й споку́шуваним допомогти́.

Євангеліє

Лк. 1:24–38 Євангеліє від Луки

зач. 324Пі́сля тих днів зачала́ Єлисаве́та, жі́нка його́, і таї́лася п’ять мі́сяців, ка́жучи:

25так сотвори́в мені́ Госпо́дь у ці дні, коли́ згля́нувся на ме́не, щоб зня́ти з ме́не со́ром пе́ред людьми́.

26Шо́стого ж мі́сяця був по́сланий від Бо́га А́нгел Гавриї́л у галіле́йське мі́сто, яке́ назива́ється Назаре́т,

27до Ді́ви, зару́ченої з му́жем, на ім’я́ Йо́сиф, з до́му Дави́дового; ім’я́ ж Ді́ви: Марі́я.

28А́нгел, увійшо́вши до Не́ї, сказа́в: ра́дуйся, Благода́тна! Госпо́дь з Тобо́ю; Благослове́нна Ти між жо́нами.

29Вона́ ж, поба́чивши його́, стриво́жилась від слів його́ і міркува́ла, що б то зна́чило це привіта́ння?

30І сказа́в їй А́нгел: не бі́йся, Марі́є! бо Ти знайшла́ благода́ть у Бо́га;

31і ось, зачне́ш в утро́бі і наро́диш Си́на, і нарече́ш ім’я́ Йому́ Іісу́с.

32Він бу́де вели́кий і Си́ном Всеви́шнього нарече́ться, і дасть Йому́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Його́;

33і ца́рствуватиме над до́мом Я́кова пові́к, і Ца́рству Його́ не бу́де кінця́.

34Марі́я ж сказа́ла А́нгелу: як же ста́неться це, коли́ Я му́жа не зна́ю?

35А́нгел сказа́в Їй у ві́дповідь: Дух Святи́й зійде́ на Те́бе, і си́ла Всеви́шнього осіни́ть Тебе́; тому́ і наро́джуване Святе́ нарече́ться Си́ном Бо́жим.

36Ось і Єлисаве́та, ро́дичка Твоя́, яку́ назива́ють неплі́дною, і вона́ зачала́ си́на в ста́рості свої́й, і їй вже шо́стий мі́сяць,

37бо у Бо́га не зоста́неться неспромо́жним нія́ке сло́во.

38Тоді́ Марі́я сказа́ла: Я – Раба́ Госпо́дня; хай бу́де Мені́ по сло́ву твоє́му. І відійшо́в від Не́ї А́нгел.

На початку великого повечір’я звершується повне кадіння храму. Після читання «Слава в вышних Богу...» — літія. На утрені — величання: «Архангельский глас вопием Ти, Чистая: Радуйся, Благодатная, Господь с Тобою». Замість «Честнейшую» співаємо приспів: «Благовествуй, земле, радость велию, хвалите, небеса, Божию славу». Відпуст: «Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, (на літургії — з доданням: святых славных и всехвальных апостол, иже во святых отца нашего Иоанна, архиепископа Константиня града, Златоустаго) преподобных и богоносных отец наших, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец». На 1-му часі поклоніння Хресту. Літургія починається великою вечірнею. На трапезі благословляється вкушання риби