Читання днянеділя

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Євр. 4:14–5:6 Послання до Євреїв

зач. 3114:14Отже, ма́ючи Первосвяще́нника Вели́кого, Котри́й пройшо́в небеса́, Іісу́са Си́на Бо́жого, бу́демо тве́рдо трима́тися спові́дування на́шого.

15Бо ми ма́ємо не тако́го первосвяще́нника, яки́й не мо́же співстражда́ти нам в не́мочах на́ших, але́ Тако́го, Яки́й, поді́бно до нас, зазна́в споку́си у всьо́му, крім гріха́.

16Тому́ з дерзнові́нням приступа́ймо до престо́лу благода́ті, щоб оде́ржати ми́лість і знайти́ благода́ть для своєча́сної допомо́ги.

5:1Бо ко́жний первосвяще́нник, котри́й з люде́й обира́ється, для люде́й поставля́ється на служі́ння Бо́гові, щоб прино́сити дари́ й же́ртви за гріхи́,

2яки́й мо́же бу́ти побла́жливим до не́уків та заблу́дливих, тому́ що й сам обкла́дений не́міччю,

3і тому́ він пови́нен як за наро́д, так і за се́бе прино́сити же́ртви за гріхи́.

4І ніхто́ сам собо́ю не прийма́є ціє́ї че́сті, але́ покли́каний Бо́гом, як і Ааро́н.

5Так і Христо́с не Сам Собі́ присво́їв сла́ву бу́ти первосвяще́нником, але́ Той, Хто сказа́в Йому́: Ти Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́;

6як і в і́ншому мі́сці гово́рить: Ти – свяще́нник пові́к за чи́ном Мелхіседе́ка.

Євангеліє

Мк. 8:34–9:1 Євангеліє від Марка

8:34І, покли́кавши наро́д з у́чнями Свої́ми, сказа́в їм: хто хо́че йти за Мно́ю, хай зрече́ться себе́, і ві́зьме хрест свій, і йде за Мно́ю.

зач. 3735Бо хто хо́че ду́шу свою́ зберегти́, той загу́бить її́; а хто загу́бить ду́шу свою́ зара́ди Ме́не і Єва́нгелія, той збереже́ її́.

36Бо яка́ ко́ристь люди́ні, коли́ вона́ придба́є весь світ, а ду́шу свою́ занапасти́ть?

37Або́ яки́й ви́куп дасть люди́на за ду́шу свою́?

38Бо хто посоро́миться Мене́ і Мої́х слів у ро́ді цьому́ перелю́бному і грі́шному, того́ посоро́миться і Син Людськи́й, коли́ при́йде у сла́ві Отця́ Свого́ зі святи́ми А́нгелами.

9:1І сказа́в їм: і́стинно говорю́ вам, що де́які з тих, які́ стоя́ть тут, не зазна́ють сме́рті, як уже́ поба́чать Ца́рство Бо́же, що прийшло́ в си́лі.

Святий Хрест перед всеношною покладається на престол — на євангельському місці. На утрені полієлей звершується у вівтарі. Після великого славослов’я — винесення Хреста і поклоніння йому. Відпуст недільний з доданням «силою Честнаго и Животворящего Креста»