Читання дняп’ятниця

На літургії

Апостол

2 Ін. 1:1–13 Друге соборне послання Іоанна

1Ста́рець – ви́браній господи́ні і ді́тям її́, яки́х я по і́стині люблю́, і не ті́льки я, а і всі, що пізна́ли і́стину,

2зара́ди і́стини, що перебува́є в нас і бу́де з на́ми пові́к.

3Хай бу́де з ва́ми благода́ть, ми́лість, мир від Бо́га Отця́ і від Го́спода Іісу́са Христа́, Си́на О́тчого, в і́стині і любо́ві.

4Я ду́же зраді́в, що знайшо́в між ді́тьми твої́ми таки́х, що хо́дять в і́стині, як ми прийняли́ за́повідь від Отця́.

5І ни́ні прошу́ тебе́, господи́не, не як нову́ за́повідь пропону́ю тобі́, а як ту, що ми ма́ємо від поча́тку, щоб ми люби́ли оди́н о́дного.

6Любо́в же поляга́є в то́му, щоб ми жили́ за Його́ за́повідями. Це та за́повідь, яку́ ви чу́ли від поча́тку, щоб жили́ згі́дно з не́ю.

7Бо бага́то тих, хто вво́дить в ома́ну, увійшло́ в світ; вони́ не спові́дують Іісу́са Христа́, Котри́й прийшо́в у пло́ті: така́ люди́на є споку́сник і анти́христ.

8Пильну́йте себе́, щоб нам не загуби́ти того́, над чим ми труди́лись, але́ щоб отри́мати по́вну нагоро́ду.

9Ко́жен, хто переступа́є вче́ння Христо́ве і не перебува́є в ньо́му, не ма́є Бо́га; хто перебува́є у вче́нні Христо́вому, ма́є і Отця́ і Си́на.

10Хто прихо́дить до вас і не прино́сить цього́ вче́ння, того́ не прийма́йте в дім і не віта́йте його́.

11Бо той, хто його́ віта́є, бере́ у́часть у злих діла́х його́.

12Бага́то ма́ю написа́ти вам, але́ не хо́чу на папе́рі чорни́лами, а наді́юсь прийти́ до вас і говори́ти уста́ми до уст, щоб ра́дість ва́ша була́ по́вна.

13Віта́ють тебе́ ді́ти сестри́ твоє́ї ви́браної. Амі́нь.

Євангеліє

Мк. 15:22,25,33–41 Євангеліє від Марка

зач. 6822І привели́ Його́ на мі́сце Голго́фу, що означа́є: Ло́бне мі́сце.

25Була́ тре́тя годи́на і розп’я́ли Його́.

33О шо́стій же годи́ні наста́ла те́мрява по всій землі́ і трива́ла до дев’я́тої годи́ни.

34О дев’я́тій годи́ні Іісу́с ви́крикнув гучни́м го́лосом: Елоі́! Елоі́! Ламма́ савахфані́? – що зна́чить: Бо́же Мій! Бо́же Мій! наві́що Ти Мене́ зали́шив?

35Де́які з тих, що тут стоя́ли, почу́вши те, говори́ли: Він кли́че Іллю́.

36А оди́н побі́г, напо́внив гу́бку о́цтом і, настроми́вши на трости́ну, дава́в Йому́ пи́ти, ка́жучи: стрива́йте, поба́чимо, чи при́йде Ілля́ зня́ти Його́.

37Іісу́с же, скри́кнувши гучни́м го́лосом, іспусти́в дух.

38І заві́са в хра́мі розде́рлася надво́є, зве́рху дони́зу.

39Со́тник, яки́й стоя́в навпро́ти Ньо́го, поба́чивши, що Він, так скри́кнувши, іспусти́в дух, сказа́в: воі́стину Чолові́к Цей був Син Бо́жий.

40Були́ тут і жінки́, які́ диви́лися зда́леку; між ни́ми була́ і Марі́я Магдали́на, і Марі́я, ма́ти Я́кова моло́дшого та Іосі́ї, і Саломі́я,

41які́ і тоді́, коли́ Він був у Галіле́ї, ходи́ли за Ним і служи́ли Йому́, і бага́то і́нших, які́ ра́зом з Ним прийшли́ до Ієрусали́ма.