Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Марка
Глава 15
зач. 66 1 Нега́йно вра́нці первосвяще́нники зі старі́йшинами та кни́жниками і весь синедріо́н зібра́ли ра́ду і, зв’яза́вши Іісу́са, відвели́ і ви́дали Піла́тові.
2 Піла́т спита́в Його́: Ти Цар Іуде́йський? Він же сказа́в йому́ у ві́дповідь: ти гово́риш.
3 І первосвяще́нники звинува́чували Його́ ба́гато в чо́му.
4 Піла́т же зно́ву спита́в Його́: Ти нічо́го не відповіда́єш? ба́чиш, як бага́то звинува́чень про́ти Те́бе.
5 Але́ Іісу́с і на це нічо́го не відповіда́в, так що Піла́т дивува́вся.
6 На вся́ке ж свя́то він відпуска́в їм одного́ в’я́зня, за яко́го вони́ проси́ли.
7 Тоді́ був у темни́ці оди́н на ім’я́ Вара́вва, із свої́ми спі́льниками, які́ під час бу́нту вчини́ли вби́вство.
8 І наро́д поча́в крича́ти і проси́ти Піла́та про те, що він завжди́ роби́в для них.
9 Він сказа́в їм у ві́дповідь: чи хо́чете, відпущу́ вам Царя́ Іуде́йського?
10 Бо знав, що первосвяще́нники че́рез за́здрість ви́дали Його́.
11 Та первосвяще́нники підбу́рили наро́д проси́ти, щоб кра́ще відпусти́в їм Вара́вву.
12 Піла́т же зно́ву сказа́в їм у ві́дповідь: що ж хо́чете, щоб я зроби́в з Тим, Кого́ ви назива́єте Царе́м Іуде́йським?
13 Вони́ зно́ву закрича́ли: розіпни́ Його́.
14 Піла́т сказа́в їм: яке́ ж зло зроби́в Він? Але́ вони́ ще ду́жче закрича́ли: розіпни́ Його́.
15 Тоді́ Піла́т, бажа́ючи догоди́ти наро́дові, відпусти́в їм Вара́вву, а Іісу́са, поби́вши, відда́в на розп’я́ття.
зач. 67 16 Во́їни відвели́ Його́ всере́дину дво́ру, то́бто в прето́рію, і зібра́ли весь полк,
17 і одягли́ Його́ в багряни́цю, та сплі́вши терно́вий віне́ць, покла́ли на Ньо́го;
18 і почали́ віта́ти Його́: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський!
19 І би́ли Його́ трости́ною по голові́, і плюва́ли на Ньо́го та, ста́вши на колі́на, кла́нялись Йому́.
20 Коли́ ж наглуми́лися з Ньо́го, зняли́ з Ньо́го багряни́цю, одягли́ Його́ у вла́сний о́дяг і повели́ Його́, щоб розіп’я́сти.
21 І приму́сили одного́ перехо́жого, яки́й ішо́в з по́ля, яко́гось кирине́янина Си́мона, ба́тька Олекса́ндра і Ру́фа, нести́ хрест Його́.
зач. 68 22 І привели́ Його́ на мі́сце Голго́фу, що означа́є: Ло́бне мі́сце.
23 І дава́ли Йому́ пи́ти вино́ зі сми́рною; але́ Він не прийня́в.
24 Ті, що розпина́ли Його́, діли́ли о́дяг Його́, ки́даючи же́реб, кому́ що взя́ти.
25 Була́ тре́тя годи́на і розп’я́ли Його́.
26 І був на́пис вини́ Його́: Цар Іуде́йський.
27 З Ним розп’я́ли двох розбі́йників, одного́ право́руч, а дру́гого ліво́руч Ньо́го.
28 І збуло́ся сло́во Писа́ння: і до злочи́нців причи́слений.
29 Ті, що прохо́дили, лихосло́вили Його́, кива́ючи го́ловами свої́ми і ка́жучи: ей, Ти, Котри́й руйну́єш храм і за три дні буду́єш!
30 спаси́ Себе́ Само́го і зійди́ з хреста́.
31 Так са́мо і первосвяще́нники з кни́жниками, глузу́ючи, говори́ли оди́н о́дному: і́нших спаса́в, а Себе́ не мо́же спасти́!
32 Христо́с, Цар Ізра́їлів, хай тепе́р зі́йде з хреста́, щоб ми ба́чили, і уві́руємо. І розп’я́ті з Ним ганьби́ли Його́.
33 О шо́стій же годи́ні наста́ла те́мрява по всій землі́ і трива́ла до дев’я́тої годи́ни.
34 О дев’я́тій годи́ні Іісу́с ви́крикнув гучни́м го́лосом: Елоі́! Елоі́! Ламма́ савахфані́? – що зна́чить: Бо́же Мій! Бо́же Мій! наві́що Ти Мене́ зали́шив?
35 Де́які з тих, що тут стоя́ли, почу́вши те, говори́ли: Він кли́че Іллю́.
36 А оди́н побі́г, напо́внив гу́бку о́цтом і, настроми́вши на трости́ну, дава́в Йому́ пи́ти, ка́жучи: стрива́йте, поба́чимо, чи при́йде Ілля́ зня́ти Його́.
37 Іісу́с же, скри́кнувши гучни́м го́лосом, іспусти́в дух.
38 І заві́са в хра́мі розде́рлася надво́є, зве́рху дони́зу.
39 Со́тник, яки́й стоя́в навпро́ти Ньо́го, поба́чивши, що Він, так скри́кнувши, іспусти́в дух, сказа́в: воі́стину Чолові́к Цей був Син Бо́жий.
40 Були́ тут і жінки́, які́ диви́лися зда́леку; між ни́ми була́ і Марі́я Магдали́на, і Марі́я, ма́ти Я́кова моло́дшого та Іосі́ї, і Саломі́я,
41 які́ і тоді́, коли́ Він був у Галіле́ї, ходи́ли за Ним і служи́ли Йому́, і бага́то і́нших, які́ ра́зом з Ним прийшли́ до Ієрусали́ма.
42 І як наста́в уже́ ве́чір, – бо була́ п’я́тниця, то́бто день пе́ред субо́тою.
зач. 69 43 Прийшо́в Йо́сиф із Аримафе́ї, славнозві́сний ра́дник, яки́й і сам чека́в Ца́рства Бо́жого, насмі́лився прийти́ до Піла́та проси́ти ті́ла Іісу́сового.
44 Піла́т здивува́вся, що Він уже́ поме́р, і, покли́кавши со́тника, спита́в його́: чи давно́ поме́р?
45 І, дові́давшись від со́тника, відда́в ті́ло Йо́сифові.
46 Він, купи́вши плащани́цю і зня́вши Його́, опови́в плащани́цею і покла́в Його́ у гро́бі, ви́тесаному в ске́лі, і привали́в ка́мінь до двере́й гро́бу.
47 Марі́я ж Магдали́на і Марі́я Іосі́єва диви́лись, де Його́ покла́ли.