Читання днясереда

На літургії

Апостол

1 Ін. 3:21–4:6 Перше соборне послання Іоанна

зач. 733:21Улю́блені! якщо́ се́рце на́ше не засу́джує нас, то ми ма́ємо дерзнові́ння до Бо́га,

22і, чого́ попро́симо, оде́ржимо від Ньо́го, бо доде́ржуємося за́повідей Його́ і ро́бимо уго́дне пе́ред Ним.

23А за́повідь Його́ та, щоб ми ві́рували в ім’я́ Си́на Його́ Іісу́са Христа́ і люби́ли оди́н о́дного, як Він запові́в нам.

24І хто зберіга́є за́повіді Його́, той перебува́є в Ньо́му, і Він у то́му. А що Він перебува́є в нас, розумі́ємо по ду́ху, яки́й Він дав нам.

4:1Улю́блені! не вся́кому ду́хові ві́рте, але́ випробо́вуйте ду́хів, чи від Бо́га вони́, бо бага́то лжепроро́ків з’яви́лось у сві́ті.

2Ду́ха Бо́жого і ду́ха заблу́дження впізнава́йте так: вся́кий дух, що спові́дує Іісу́са Христа́, Котри́й прийшо́в у пло́ті, є від Бо́га;

3а вся́кий дух, що не спові́дує Іісу́са Христа́, Котри́й прийшо́в у пло́ті, не є від Бо́га, але́ це дух анти́христа, про яко́го ви чу́ли, що він при́йде і тепе́р вже є у сві́ті.

4Ді́ти! ви від Бо́га, і перемогли́ їх; бо Той, Хто у вас, бі́льший того́, хто у сві́ті.

5Вони́ від сві́ту, тому́ і гово́рять, як у сві́ті, і світ слу́хає їх.

6Ми від Бо́га; той, хто зна́є Бо́га, слу́хає нас; хто не від Бо́га, той не слу́хає нас. З цьо́го пізнаємо́ Ду́ха і́стини і ду́ха заблу́дження.

Євангеліє

Мк. 14:43–15:1 Євангеліє від Марка

зач. 6514:43І за́раз же, як Він ще говори́в, прийшо́в Іу́да, оди́н з дванадцятьо́х, і з ним бага́то наро́ду з меча́ми та кия́ми, від первосвяще́нників і кни́жників і старі́йшин.

44Зра́дник же Його́ пода́в їм знак, сказа́вши: Кого́ я поцілу́ю, Той і є; бері́ть Його́ і веді́ть обере́жно.

45І, прийшо́вши, відра́зу підійшо́в до Ньо́го і ка́же: Равві́! Равві́! і поцілува́в Його́.

46А вони́ накла́ли ру́ки свої́ на Ньо́го і взяли́ Його́.

47Оди́н же з тих, що стоя́ли тут, ви́хопив меча́ і вда́рив раба́ первосвяще́нника і відсі́к йому́ ву́хо.

48Тоді́ Іісу́с сказа́в їм: ні́би на розбі́йника ви́йшли ви з меча́ми та кия́ми, щоб Мене́ взя́ти.

49Ко́жний день Я бува́в з ва́ми в хра́мі і вчив, і ви не бра́ли Мене́. Але́ хай збу́дуться Писа́ння.

50Тоді́, залиши́вши Його́, всі повтіка́ли.

51Оди́н юна́к, загорну́вшись покрива́лом на го́ле ті́ло, йшов вслід за Ним; і во́їни схопи́ли його́.

52Але́ він, поки́нувши покрива́ло, наги́й уті́к від них.

53І привели́ Іісу́са до первосвяще́нника; і зібра́лись до ньо́го всі первосвяще́нники і кни́жники та старі́йшини.

54Петро́ віддалі́к ішо́в вслід за Ним аж до сере́дини дво́ру первосвяще́нника; і сиді́в зі слу́гами і грі́вся бі́ля вогню́.

55Первосвяще́нники ж і весь синедріо́н шука́ли сві́дчення на Іісу́са, щоб відда́ти Його́ на смерть; і не знахо́дили.

56Бо бага́то лжесві́дчили на Ньо́го, але́ ці сві́дчення не були́ доста́тні.

57І де́які, вста́вши, неправди́во сві́дчили про́ти Ньо́го і говори́ли:

58ми чу́ли, як Він каза́в: Я зруйну́ю храм цей рукотво́рний і че́рез три дні зведу́ і́нший, нерукотво́рний.

59Але́ й та́ке сві́дчення ї́хнє не було́ доста́тнім.

60Тоді́ первосвяще́нник став посере́дині і спита́в Іісу́са: що ж Ти нічо́го не відповіда́єш? що вони́ про́ти Те́бе сві́дчать?

61Він же мовча́в і нічо́го не відповіда́в. Зно́ву первосвяще́нник спита́в Його́ і сказа́в Йому́: чи Ти Христо́с, Син Благослове́нного?

62Іісу́с сказа́в: Я; і ви поба́чите Си́на Людсько́го, сидя́чого право́руч си́ли і гряду́щого на хма́рах небе́сних.

63Тоді́ первосвяще́нник, розірва́вши о́дяг свій, сказа́в: наві́що ще нам сві́дки?

64Ви чу́ли богоху́льство? Як вам здає́ться? Вони́ ж усі́ ви́знали Його́ пови́нним сме́рті.

65І де́які почали́ плюва́ти на Ньо́го і, закрива́ючи Йому́ лице́, би́ти Його́ і говори́ти Йому́: проречи́. І слу́ги би́ли Його́ по щока́х.

66Коли́ Петро́ був на дворі́ внизу́, прийшла́ одна́ із служни́ць первосвяще́нника

67і, поба́чивши Петра́, яки́й грі́вся, та придиви́вшись до ньо́го, сказа́ла: і ти був з Іісу́сом Назаряни́ном.

68Але́ він відрі́кся, сказа́вши: не зна́ю і не розумі́ю, що ти гово́риш. І ви́йшов геть на пере́дній двір; і заспіва́в пі́вень.

69Служни́ця, поба́чивши його́ зно́ву, почала́ говори́ти прису́тнім, що цей з них.

70Він зно́ву відрі́кся. Тро́хи зго́дом прису́тні зно́ву ста́ли говори́ти Петро́ві: та й спра́вді ти з них, бо ти галіле́янин, і мо́ва твоя́ схо́жа.

71Він же поча́в кля́стися і божи́тися: не зна́ю Чолові́ка Цього́, про Яко́го гово́рите.

72Тоді́ вдру́ге заспіва́в пі́вень. І згада́в Петро́ сло́во, ска́зане йому́ Іісу́сом: перш ніж дві́чі проспіва́є пі́вень, три́чі відрече́шся від Ме́не; і поча́в пла́кати.

зач. 6615:1Нега́йно вра́нці первосвяще́нники зі старі́йшинами та кни́жниками і весь синедріо́н зібра́ли ра́ду і, зв’яза́вши Іісу́са, відвели́ і ви́дали Піла́тові.