Читання днявівторок

На літургії

Апостол

1 Ін. 3:11–20 Перше соборне послання Іоанна

11Бо таке́ є благовіствува́ння, яке́ ви чу́ли від поча́тку, щоб ми люби́ли оди́н о́дного,

12не так, як Ка́їн, котри́й був від лука́вого і вбив бра́та свого́. А за що вбив його́? За те, що діла́ його́ були́ злі, а діла́ бра́та його́ пра́ведні.

13Не диву́йтеся, бра́ття мої́, якщо́ світ нена́видить вас.

14Ми зна́ємо, що ми перейшли́ зі сме́рті в життя́, бо лю́бимо браті́в; той, хто не лю́бить бра́та, перебува́є в сме́рті.

15Вся́кий, хто нена́видить бра́та свого́, є людиновби́вця; а ви зна́єте, що нія́кий людиновби́вця не ма́є життя́ ві́чного, в ньо́му перебува́ючого.

16Любо́в пізна́ли ми в то́му, що Він покла́в за нас ду́шу Свою́: і ми пови́нні кла́сти ду́ші свої́ за браті́в.

17А хто ма́є доста́тки на сві́ті, але́, коли́ ба́чить бра́та свого́ в потре́бі, зачиня́є від ньо́го се́рце своє́, – то як мо́же перебува́ти в тако́му любо́в Бо́жа?

18Ді́ти мої́! бу́демо люби́ти не сло́вом чи язико́м, а ді́лом і пра́вдою.

19І ось з чо́го розумі́ємо, що ми від і́стини, і заспоко́юємо пе́ред Ним серця́ на́ші;

20бо якщо́ се́рце на́ше засу́джує нас, то тим бі́льше Бог, бо Бог бі́льше се́рця на́шого, і зна́є все.

Вмч. 2 Тим. 2:1–10 Друге послання до Тимофія

зач. 2921Ото́ж змі́цнюйся, си́ну мі́й, у благода́ті Христо́м Іісу́сом,

2і що чув від ме́не при багатьо́х сві́дках, те переда́й ві́рним лю́дям, які́ були́ б спромо́жні й і́нших навчи́ти.

3Ото́ж терпи́ стражда́ння, як до́брий во́їн Іісу́са Христа́.

4Нія́кий во́їн не зв’я́зує себе́ діла́ми жите́йськими, щоб догоди́ти воєнача́льникові.

5А якщо́ хто і подвиза́ється, не увінча́ється, якщо́ незако́нно бу́де подвиза́тися.

6Трудя́щому землеро́бові пе́ршому нале́жить вкуси́ти від плоді́в.

7Розумі́й, що я кажу́. Хай дасть тобі́ Госпо́дь розумі́ння в усьо́му.

8Пам’ята́й Го́спода Іісу́са Христа́ від сі́м’я Дави́дового, що воскре́с з ме́ртвих за благові́стям мої́м,

9за яке́ я стражда́ю на́віть до кайда́нів, як зло́дій; але́ для сло́ва Бо́жого нема́ кайда́нів.

10Тому́ я все терплю́ зара́ди ви́браних, щоб і вони́ оде́ржали спасі́ння в Христі́ Іісу́сі з ві́чною сла́вою.

Євангеліє

Мк. 14:10–42 Євангеліє від Марка

зач. 6410І пішо́в Іу́да Іскаріо́т, оди́н з двана́дцяти, до первосвяще́нників, щоб ви́дати Його́ їм.

11Вони́ ж, почу́вши, зраді́ли, і пообіця́ли да́ти йому́ срібнякі́в. І він шука́в, як би в зручни́й час ви́дати Його́.

12У пе́рший день опрі́сноків, коли́ готува́ли пасха́льне ягня́, у́чні сказа́ли Йому́: де хо́чеш ї́сти па́сху? ми пі́демо і приготу́ємо.

13І посила́є двох з у́чнів Свої́х, і ка́же їм: піді́ть до мі́ста, і зустрі́неться вам чолові́к, яки́й нести́ме глек води́; піді́ть за ним,

14і куди́ він увійде́, скажі́ть госпо́дареві до́му того́: Учи́тель гово́рить: де кімна́та, в які́й би Мені́ ї́сти па́сху з у́чнями Мої́ми?

15І він пока́же вам вели́ку, при́брану і гото́ву го́рницю; там приготу́йте нам.

16І пішли́ у́чні Його́, і прийшли́ до мі́ста, і знайшли́, як сказа́в їм; і приготува́ли па́сху.

17Як наста́в ве́чір, Він прийшо́в з дванадцятьма́.

18І коли́ вони́ возлежа́ли і ї́ли, Іісу́с сказа́в: і́стинно кажу́ вам, оди́н з вас, той, хто їсть зі Мно́ю, зра́дить Мене́.

19Вони́ засмути́лись і почали́ говори́ти Йому́ оди́н за о́дним: чи не я? і і́нший: чи не я?

20Він же сказа́в їм у ві́дповідь: оди́н з дванадцятьо́х, яки́й вмоча́є зі Мно́ю в блю́до.

21Та Син Людськи́й іде́, як напи́сано про Ньо́го; але́ го́ре тій люди́ні, яко́ю Син Людськи́й бу́де зра́джений: кра́ще було́ б тій люди́ні не роди́тися.

22І коли́ вони́ ї́ли, Іісу́с взяв хліб, благослови́в, перелама́в, дав їм і сказа́в: приймі́ть, ї́жте; це є Ті́ло Моє́.

23І, взя́вши ча́шу та подя́кувавши, пода́в їм; і пили́ з не́ї всі.

24І сказа́в їм: це є Кров Моя́ Ново́го Заві́ту, що за багатьо́х пролива́ється.

25І́стинно кажу́ вам: Я вже не пи́тиму від плода́ виногра́дного до то́го дня, коли́ пи́тиму нове́ вино́ в Ца́рстві Бо́жому.

26І, проспіва́вши, пішли́ на го́ру Єлео́нську.

27І сказа́в їм Іісу́с: ціє́ї но́чі всі ви споку́ситеся про Ме́не, бо напи́сано: уражу́ па́стиря і розбіжа́ться ві́вці.

28По воскресі́нні ж Моє́му, бу́ду рані́ш за вас у Галіле́ї.

29Петро́ сказа́в Йому́: хоч і всі споку́сяться, але́ не я.

30І гово́рить йому́ Іісу́с: і́стинно кажу́ тобі́, що сього́дні, ціє́ї но́чі, рані́ше, ніж дві́чі проспіва́є пі́вень, ти три́чі зрече́шся Мене́.

31Він же ще бі́льше запевня́в: хоч би мені́ нале́жало і вме́рти з Тобо́ю, не зречу́ся Тебе́. Так са́мо і всі говори́ли.

32Прийшли́ до се́лища, що зве́ться Гефсіма́нія; і Він сказа́в у́чням Свої́м: поси́дьте тут, по́ки Я помолю́ся.

33І взяв з собо́ю Петра́, Я́кова та Іоа́нна; і поча́в жаха́тися й сумува́ти.

34І сказа́в їм: смерте́льно суму́є душа́ Моя́; побу́дьте тут і пильну́йте.

35І, тро́хи відійшо́вши, впав на зе́млю і моли́вся, щоб, коли́ можли́во, мину́в Його́ час цей;

36і говори́в: А́вва О́тче! все можли́ве Тобі́; пронеси́ ми́мо Ме́не ча́шу цю; але́ не чого́ Я хо́чу, а чого́ Ти.

37Поверта́ється і знахо́дить їх спля́чими, і ка́же Петро́ві: Си́моне! ти спиш? не міг ти пильнува́ти одно́ї годи́ни?

38Пильну́йте і молі́ться, щоб не зазна́ти споку́си: дух бадьо́рий, плоть же не́мічна.

39І зно́ву відійшо́в і моли́вся, сказа́вши те са́ме сло́во.

40І, поверну́вшись, зно́ву знайшо́в їх спля́чими; бо о́чі в них обважні́ли, і вони́ не зна́ли, що Йому́ відповіда́ти.

41І прийшо́в утре́тє і ка́же їм: ви все ще спите́ і спочива́єте? Годі́, прийшо́в час: Син Людськи́й видає́ться в ру́ки грі́шників.

42Вста́ньте, піде́мо: ось, набли́зився той, хто видає́ Мене́.

Вмч. Ін. 15:17–16:2 Євангеліє від Іоанна

зач. 5215:17Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.

18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.

19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.

20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.

21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.

22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.

23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.

24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.

25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.

26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;

27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.

16:1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.

2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.