Читання днячетвер
На літургії
Апостол
Як. 1:19–27 Соборне послання Якова
19Отже, бра́ття мої́ улю́блені, ко́жна люди́на хай бу́де швидко́ю на слу́хання, пові́льною на слова́, пові́льною на гнів,
20бо гнів люди́ни не тво́рить пра́вди Бо́жої.
21Тому́, відки́нувши вся́ку нечистоту́ і за́лишок зло́би, з ла́гідністю приймі́ть наса́джене сло́во, яке́ мо́же спасти́ ва́ші ду́ші.
22Бу́дьте ж викона́вцями сло́ва, а не ті́льки слухача́ми, які́ сами́х себе́ обма́нюють.
23Бо хто слу́хає сло́во і не вико́нує, той поді́бний до люди́ни, яка́ розгляда́є приро́дні ри́си свого́ обли́ччя в дзе́ркалі:
24вона́ подиви́лась на се́бе, відійшла́ і відра́зу ж забу́ла, яка́ вона́.
25Але́ хто вни́кне в зако́н доскона́лий, зако́н свобо́ди, і перебува́тиме в ньо́му, той, бу́дучи не слухаче́м, яки́й забува́є, а викона́вцем ді́ла, блаже́нний бу́де в свої́й дія́льності.
26Коли́ хто з вас ду́має, що він побо́жний і не прибо́ркує свого́ язика́, а обма́нює своє́ се́рце, то побо́жність у то́го пуста́.
27Чи́ста і непоро́чна побо́жність пе́ред Бо́гом і Отце́м є в то́му, щоб піклува́тися про сирі́т і вдів у ї́хніх скорбо́тах і берегти́ себе́ неоскве́рненим від сві́ту.
Ап. 2 Тим. 1:3–9 Друге послання до Тимофія
3Дя́кую Бо́гові, Котро́му служу́ від прароди́телів з чи́стою со́вістю, що безпереста́нно зга́дую про те́бе в моли́твах мої́х вдень і вночі́,
4і бажа́ю ба́чити тебе́, зга́дуючи про сльо́зи твої́, щоб мені́ спо́внитися ра́дістю,
5пам’ята́ючи нелицемі́рну ві́ру твою́, яка́ рані́ше була́ в ба́бці твої́й Лої́ді і в ма́тері твої́й Євни́ці; впе́внений, що вона́ і в тобі́.
6З ціє́ї причи́ни нага́дую тобі́ зігріва́ти дар Бо́жий, яки́й у тобі́ че́рез поклада́ння рук мої́х;
7бо дав нам Бог ду́ха не стра́ху, а си́ли, і любо́ві, і здоро́вого ро́зуму.
зач. 2918Отже, не соро́мся сві́дчення Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, ні мене́, в’я́зня Його́; але́ стражда́й з благові́стям Христо́вим си́лою Бо́га,
9Котри́й спас нас і покли́кав по́кликом святи́м, не за діла́ми на́шими, а з во́лі Своє́ї і благода́ті, яка́ да́на нам у Христі́ Іісу́сі рані́ше вікови́х часі́в,
Євангеліє
Мк. 10:17–27 Євангеліє від Марка
зач. 4517Коли́ вихо́див Він у доро́гу, підбі́г оди́н хтось, упа́в пе́ред Ним на колі́на і запита́в Його́: Учи́телю благи́й! що мені́ роби́ти, щоб наслі́дувати життя́ ві́чне?
18Іісу́с сказа́в йому́: що ти назива́єш Мене́ благи́м? Ніхто́ не благи́й, як ті́льки оди́н Бог.
19Зна́єш за́повіді: не перелю́бствуй, не вбива́й, не кради́, не лжесві́дчи, не кри́вди, шану́й ба́тька твого́ і ма́тір.
20Він же сказа́в Йому́ у ві́дповідь: Учи́телю! все це я збері́г від ю́ності моє́ї.
21Іісу́с, погля́нувши на ньо́го, полюби́в його́ і сказа́в йому́: одного́ тобі́ не вистача́є: піди́ і все, що ма́єш, прода́й і розда́й убо́гим; і ма́тимеш скарб на небеса́х; тоді́ прихо́дь та іди́ вслід за Мно́ю, взя́вши хрест.
22Він же, засмути́вшись від цього́ сло́ва, відійшо́в з скорбо́тою, бо мав вели́ке бага́тство.
23І, погля́нувши довко́ла, Іісу́с сказа́в у́чням Свої́м: як тя́жко тим, хто ма́є бага́тство, увійти́ в Ца́рство Бо́же!
зач. 4624У́чні вжахну́лись від слів Його́. Але́ Іісу́с зно́ву гово́рить їм у ві́дповідь: ді́ти! як тя́жко тим, хто наді́ється на бага́тство, увійти́ в Ца́рство Бо́же!
25Бо ле́гше верблю́дові пройти́ крізь ву́шко го́лки, ніж бага́тому ввійти́ в Ца́рство Бо́же.
26Вони́ ж надзвича́йно здивува́лися і говори́ли між собо́ю: хто ж мо́же спасти́сь?
27Іісу́с, гля́нувши на них, гово́рить: лю́дям це неможли́во, але́ не Бо́гові, бо все можли́во Бо́гові.
Ап. Лк. 10:1–15 Євангеліє від Луки
зач. 501Пі́сля то́го ви́брав Госпо́дь і і́нших сімдеся́т у́чнів і посла́в їх по дво́є пе́ред лице́м Свої́м у ко́жне мі́сто і мі́сце, куди́ Сам хоті́в іти́,
2і сказа́в їм: жни́во вели́ке, а женці́в ма́ло; тож блага́йте Госпо́даря жнив, щоб ви́слав женці́в на жнива́ Свої́.
3Іді́ть! Я посила́ю вас, як ягня́т між вовкі́в.
4Не бері́ть ні мішка́, ні то́рби, ні взуття́, і ніко́го в доро́зі не віта́йте.
5В яки́й дім увійде́те, споча́тку кажі́ть: мир до́му цьому́;
6і якщо́ бу́де там син ми́ру, то спочи́не на ньо́му мир ваш, а коли́ ні, то до вас поверне́ться.
7В тому́ до́мі залиша́йтесь, ї́жте і пи́йте те, що в них є, бо працю́ючий ва́ртий нагоро́ди за труди́ свої́; не перехо́дьте з до́му в дім.
8І коли́ в яке́ мі́сто при́йдете і при́ймуть вас, ї́жте, що вам подаду́ть,
9і зціля́йте неду́жих, що знахо́дяться в ньо́му, і кажі́ть їм: набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.
10Якщо́ ж при́йдете в яке́сь мі́сто і не при́ймуть вас, то, ви́йшовши на ву́лицю, скажі́ть:
11і по́рох, що прили́п до нас з ва́шого мі́ста, обтру́шуємо вам; а проте́ зна́йте, що набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.
12Кажу́ ж вам, що Содо́му в день той відра́дніше бу́де, ніж мі́сту тому́.
13Го́ре тобі́, Хорази́не! го́ре тобі́, Віфсаї́до! бо якби́ у Ти́рі та Сидо́ні ста́лися ті чудеса́, які були́ у вас, то давно́ б вони́, си́дячи у вере́тищі й по́пелі, пока́ялися;
14але́ і Ти́ру і Сидо́ну відра́дніше бу́де на суді́, ніж вам.
15І ти, Капернау́ме, що підні́сся до не́ба, до пе́кла зі́йдеш.