Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
Як. 2:1–13 Соборне послання Якова
зач. 521Бра́ття мої́! Ма́йте ві́ру в Іісу́са Христа́ на́шого Го́спода сла́ви, не зважа́ючи на осо́бу.
2Бо, якщо́ у зібра́ння ва́ше ввійде́ люди́на із золоти́м пе́рстнем, у бага́тій оде́жі, увійде́ ж і бі́дний в убо́гій оде́жі,
3і ви, ди́влячись на одя́гненого в бага́ту оде́жу, ска́жете йому́: тобі́ до́бре сі́сти тут, а бі́дному ска́жете: ти стань там, або сіда́й тут, бі́ля ніг мої́х, –
4то чи не пересу́джуєте ви в собі́ і чи не стаєте́ су́ддями з недо́брими думка́ми?
5Послу́хайте, бра́ття мої́ улю́блені: хіба́ не бі́дних сві́ту ви́брав Бог бу́ти бага́тими ві́рою і спадкоє́мцями Ца́рства, яке́ Він обіця́в тим, котрі́ лю́блять Його́?
6А ви знева́жили бі́дного. Хіба́ не бага́ті притісня́ють вас, і хіба́ не вони́ тя́гнуть вас на суди́?
7Хіба́ не вони́ знесла́влюють до́бре ім’я́, яки́м ви назива́єтесь?
8Коли́ ви вико́нуєте зако́н ца́рський за Писа́нням: возлюби́ бли́жнього твого́, як себе́ само́го, – до́бре ро́бите.
9Але́ коли́ ро́бите, ди́влячись на осо́бу, то гріх чи́ните, і пе́ред зако́ном виявля́єтесь злочи́нцями.
10Хто вико́нує весь зако́н і согріши́ть у чо́му-не́будь одно́му, той стає́ винува́тим у всьо́му.
11Бо Той же, Хто сказа́в: не перелю́бствуй, сказа́в і: не уби́й; тому́, якщо́ ти не перелю́бствуєш, але́ уб’є́ш, то ти та́кож злочи́нець пе́ред зако́ном.
12Так говорі́ть і так робі́ть, як такі́, що ма́ють бу́ти суди́мі за зако́ном свобо́ди.
13Бо неми́лостивий суд тому́, хто не твори́в ми́лості; ми́лість же підно́ситься над судо́м.
Сщмч. Євр. 13:7–16 Послання до Євреїв
зач. 3347Пам’ята́йте наста́вників ва́ших, котрі́ пропові́дували вам сло́во Бо́же, і, ди́влячись на кончи́ну життя́ ї́хнього, наслі́дуйте ві́ру їх.
8Іісу́с Христо́с учо́ра і сього́дні і наві́ки Той же.
9Вче́ннями рі́зними й чужи́ми не захо́плюйтесь; бо до́бре благода́ттю змі́цнювати серця́, а не стра́вами, від яки́х не оде́ржали ко́ристі ті, що займа́лися ни́ми.
10Ми ма́ємо жерто́вник, від яко́го не ма́ють пра́ва спожива́ти ті, що слу́жать скі́нії.
11Так як тіла́ твари́н, кров яки́х для очи́щення гріха́ вно́сить первосвяще́нник у святи́лище, спа́люються за ста́ном, –
12то і Іісу́с, щоб освяти́ти люде́й Кро́в’ю Своє́ю, постражда́в по́за воро́тами.
13Ото́ж ви́йдемо до Ньо́го за стан, несучи́ Його́ нару́гу;
14бо не ма́ємо тут пості́йного мі́ста, але́ шука́ємо майбу́тнього.
15Ото́ж бу́демо че́рез Ньо́го безуста́нно прино́сити Бо́гові же́ртву хвали́, то́бто плід уст, що прославля́ють ім’я́ Його́.
16Не забува́йте та́кож доброді́йності і спілкува́ння, бо такі́ же́ртви благоуго́дні Бо́гу.
Євангеліє
Мк. 10:23–32 Євангеліє від Марка
23І, погля́нувши довко́ла, Іісу́с сказа́в у́чням Свої́м: як тя́жко тим, хто ма́є бага́тство, увійти́ в Ца́рство Бо́же!
зач. 4624У́чні вжахну́лись від слів Його́. Але́ Іісу́с зно́ву гово́рить їм у ві́дповідь: ді́ти! як тя́жко тим, хто наді́ється на бага́тство, увійти́ в Ца́рство Бо́же!
25Бо ле́гше верблю́дові пройти́ крізь ву́шко го́лки, ніж бага́тому ввійти́ в Ца́рство Бо́же.
26Вони́ ж надзвича́йно здивува́лися і говори́ли між собо́ю: хто ж мо́же спасти́сь?
27Іісу́с, гля́нувши на них, гово́рить: лю́дям це неможли́во, але́ не Бо́гові, бо все можли́во Бо́гові.
28І поча́в Петро́ говори́ти Йому́: ось ми все залиши́ли і пішли́ слі́дом за Тобо́ю.
29Іісу́с сказа́в у ві́дповідь: і́стинно говорю́ вам: нема́ ніко́го, хто залиши́в би дім, чи браті́в, чи сесте́р, чи ба́тька, чи ма́тір, чи жі́нку, чи діте́й, чи зе́млі зара́ди Ме́не і Єва́нгелія,
30і не оде́ржав би ни́ні, в час цей, се́ред гоні́нь, у стокра́т бі́льше домі́в, і браті́в, і сесте́р, і батькі́в, і матері́в, і діте́й, і земе́ль, а в гряду́щому ві́ці життя́ ві́чного.
31І бага́то хто з пе́рших бу́дуть оста́нніми, і оста́нні – пе́ршими.
32Коли́ вони́ були́ в доро́зі, йдучи́ до Ієрусали́ма, Іісу́с ішо́в попе́реду них, а вони́ жаха́лися і, йдучи́ за Ним слі́дом, боя́лись. Покли́кавши дванадцятьо́х, Він зно́ву поча́в їм говори́ти про те, що бу́де з Ним:
Сщмч. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.