Читання дняпонеділок

На літургії

Апостол

1 Пет. 2:21–3:9 Перше соборне послання Петра

зач. 592:21Бо ви до цьо́го покли́кані, тому́ що і Христо́с постражда́в за нас, залиши́вши нам при́клад, щоб ми йшли по сліда́х Його́.

22Він не вчини́в нія́кого гріха́, і не було́ лука́вства в уста́х Його́.

23Коли́ Його́ лихосло́вили, Він не лихосло́вив взає́мно; стражда́ючи, не погро́жував, а передава́в те Судді́ Пра́ведному.

24Він гріхи́ на́ші Сам возні́с ті́лом Свої́м на дре́во, щоб ми, звільни́вшись від гріхі́в, жили́ для пра́вди: ра́нами Його́ ви зціли́лися.

25Бо ви були́, як ві́вці заблу́длі, що не ма́ють па́стиря, але́ ни́ні поверну́лись до Па́стиря і Охоро́нця душ ва́ших.

3:1Та́кож і ви, жінки́, бу́дьте покі́рні свої́м чоловіка́м, щоб ті з них, які́ не підкоря́ються сло́ву, життя́м свої́х жіно́к без сло́ва приє́днувались,

2коли́ поба́чать ва́ше чи́сте, богобоязли́ве життя́.

3Хай бу́де прикра́сою ва́шою не зо́внішнє запліта́ння воло́сся, не золоте́ вбрання́ або́ пи́шність в одя́зі,

4а потає́мна люди́на се́рця в нетлі́нній красі́ ла́гідного і мовчазно́го ду́ху, що дорогоці́нне пе́ред Бо́гом.

5Так коли́сь і святі́ жінки́, поклада́ючи наді́ю на Бо́га, прикраша́ли себе́, підкоря́ючись свої́м чоловіка́м.

6Так Са́рра підкоря́лась Авраа́мові, назива́ючи його́ госпо́дарем. Ви – ді́ти її́, якщо́ ро́бите добро́ і не ляка́єтесь нія́кого страху́.

7Та́кож і ви, чоловіки́, пово́дьтеся розсу́дливо з жінка́ми, як з не́мічним сосу́дом, віддаючи́ їм честь, як співспадкоє́мицям благода́тного життя́, щоб не було́ вам перешко́д у моли́твах.

8І, наре́шті, бу́дьте всі одноду́мні, ми́лостиві, братолю́бні, милосе́рдні, дружелю́бні, смиренному́дрі;

9не платі́ть злом за зло або́ лихослі́в’ям за лихослі́в’я; а, навпаки́, благословля́йте, зна́ючи, що ви на це покли́кані, щоб успадкува́ти благослові́ння.

Мчч. 2 Кор. 5:15–21 Друге послання до Коринфян

зач. 18015А Христо́с поме́р за всіх, щоб живу́щі вже не для се́бе жили́, але́ для поме́рлого за них і воскре́слого.

16Тому́ відни́ні ми ніко́го не зна́ємо по пло́ті; а якщо́ ж і зна́ли Христа́ по пло́ті, то тепе́р уже́ не зна́ємо.

17О́тже, хто в Христі́, той нове́ творі́ння; да́внє мину́ло, тепе́р усе́ нове́.

18Усе́ ж від Бо́га, Котри́й Іісу́сом Христо́м примири́в нас з Собо́ю і дав нам служі́ння прими́рення,

19бо в Христі́ Бог примири́в з Собо́ю світ, не ста́влячи в прови́ну лю́дям зло́чинів ї́хніх, і дав нам сло́во прими́рення.

20Ото́ж ми – посла́нники від і́мені Христо́вого і мо́вби Сам Бог умовля́є че́рез нас; від і́мені Христо́вого про́симо: примирі́ться з Бо́гом.

21Бо Того́, Хто не знав гріха́, Він зроби́в для нас же́ртвою за гріх, щоб ми в Ньо́му ста́ли пра́ведними пе́ред Бо́гом.

Євангеліє

Мк. 10:46–52 Євангеліє від Марка

зач. 4846Прихо́дять до Ієрихо́на. І коли́ Він з у́чнями Свої́ми і числе́нним наро́дом вихо́див з Ієрихо́на, Вартіме́й, син Тіме́їв, сліпи́й, сиді́в при доро́зі і проси́в ми́лостиню.

47Почу́вши, що це Іісу́с Назоре́й, він поча́в крича́ти і говори́ти: Іісу́се, Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

48Бага́то хто приму́шував його́ мовча́ти, але́ він ще голосні́ше поча́в крича́ти: Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

49Іісу́с зупини́вся і звелі́в його́ покли́кати. Кли́чуть сліпо́го і ка́жуть йому́: не бі́йся, встава́й, кли́че тебе́.

50Він ски́нув з се́бе ве́рхню оде́жу, встав і прийшо́в до Іісу́са.

51Відповіда́ючи йому́, Іісу́с спита́в: чого́ ти хо́чеш від Ме́не? Сліпи́й сказа́в Йому́: Учи́телю! щоб мені́ прозрі́ти.

52Іісу́с сказа́в йому́: йди, ві́ра твоя́ спасла́ тебе́. І відра́зу він прозрі́в і пішо́в доро́гою за Іісу́сом.

Мчч. Мф. 2:13–23 Євангеліє від Матфея

зач. 413Коли́ ж вони́ відійшли́, – ось, А́нгел Госпо́дній з’явля́ється у сні Йо́сифу і гово́рить: вста́нь, візьми́ Немовля́ і Ма́тір Його́ та біжи́ в Єги́пет, і будь там, до́ки не скажу́ тобі́, бо І́род хо́че шука́ти Немовля́, щоб погуби́ти Його́.

14Він встав, взяв Немовля́ і Ма́тір Його́ вночі́ і пішо́в у Єги́пет,

15і там був до сме́рті І́рода, щоб збуло́ся ска́зане Го́сподом че́рез проро́ка, котри́й гово́рить: з Єги́пту покли́кав Я Си́на Мого́.

16Тоді́ І́род, поба́чивши себе́ осмі́яним волхва́ми, ду́же розгні́вався, і посла́в повбива́ти усі́х немовля́т у Віфлеє́мі і в усі́х око́лицях його́, від двох ро́ків і ме́нше, відпові́дно до ча́су, про яки́й ви́відав у волхві́в.

17Тоді́ збуло́ся ска́зане че́рез проро́ка Ієремі́ю, котри́й гово́рить:

18го́лос в Ра́мі чу́ти, плач і рида́ння та голосі́ння вели́ке: Рахі́ль пла́че за ді́тьми свої́ми і не хо́че вті́шитись, бо їх нема́.

19По сме́рті ж І́рода, – ось, А́нгел Госпо́дній у сні з’явля́ється Йо́сифові в Єги́пті

20і гово́рить: встань, візьми́ Немовля́ і Ма́тір Його́ і йди в зе́млю Ізра́їлеву, бо вже поме́рли ті, що шука́ли ду́шу Немовля́ти.

21Він встав, взяв Немовля́ і Ма́тір Його́ і прийшо́в у зе́млю Ізра́їлеву.

22Почу́вши ж, що Архела́й ца́рствує в Іуде́ї за́мість І́рода, ба́тька свого́, побоя́вся йти туди́, а, оде́ржавши у сні одкрове́ння, пішо́в у зе́млю Галіле́йську

23і, прийшо́вши, осели́вся в мі́сті, яке́ зве́ться Назаре́т, щоб збуло́ся ска́зане че́рез проро́ків, що Він Назоре́єм нарече́ться.