Читання днянеділя

На утрені

Лк. 24:12–35 Євангеліє від Луки

зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.

13Того́ ж дня дво́є з них йшли в село́, що було́ ста́дій за шістдеся́т від Ієрусали́ма і зва́лося Еммау́с.

14І розмовля́ли між собо́ю про всі ці поді́ї.

15І коли́ вони́ розмовля́ли і міркува́ли між собо́ю, Сам Іісу́с, набли́зившись, пішо́в з ни́ми.

16Але́ о́чі ї́хні були́ утри́мані, так що вони́ не впізна́ли Його́.

17Він же сказа́в до них: про що ви спереча́єтесь між собо́ю, ідучи́, і чим ви засму́чені?

18Оди́н з них, на ім’я́ Клео́па, сказа́в Йому́ у ві́дповідь: невже́ Ти оди́н з тих, що прийшли́ до Ієрусали́ма, не зна́єш, що ста́лося в ньо́му ци́ми дня́ми?

19І сказа́в їм: що са́ме? Вони́ сказа́ли Йому́: що було́ з Іісу́сом Назаряни́ном, Яки́й був проро́к, си́льний ді́лом і сло́вом пе́ред Бо́гом і всіма́ людьми́;

20як ви́дали Його́ первосвяще́нники і старі́йшини і нача́льники на́ші для засу́дження на смерть і розп’я́ли Його́.

21А ми сподіва́лись, що Він є Той, Котри́й ма́є ви́зволити Ізра́їля; до то́го ж сього́дні вже тре́тій день, як усе́ це ста́лося.

22Та ще й здивува́ли нас де́які жінки́ з на́ших: вони́ вра́нці були́ бі́ля гро́бу

23і не знайшли́ ті́ла Його́, і, прийшо́вши, розповіда́ли, що вони́ ба́чили і явлі́ння А́нгелів, які́ гово́рять, що Він живи́й.

24І пішли́ де́які з на́ших до гро́бу і знайшли́ так, як жінки́ говори́ли, а Його́ не ба́чили.

25Тоді́ Він сказа́в їм: о, нерозу́мні і пові́льні се́рцем, щоб ві́рувати всьо́му тому́, про що говори́ли проро́ки!

26Чи не так же нале́жало постражда́ти Христу́ і увійти́ в сла́ву Свою́?

27І, поча́вши від Мойсе́я, з усі́х проро́ків поя́снював їм ска́зане про Ньо́го у всьо́му Писа́нні.

28І набли́зились вони́ до то́го села́, куди́ йшли; і Він роби́в ви́гляд, що хо́че йти да́лі.

29А вони́ затри́мували Його́, ка́жучи: зоста́нься з на́ми, бо вже надве́чір, і день закі́нчується. І Він увійшо́в і зоста́вся з ни́ми.

30І коли́ Він возлежа́в з ни́ми, то взяв хліб, благослови́в, переломи́в і пода́в їм.

31Тоді́ відкри́лися у них о́чі і вони́ впізна́ли Його́. Але́ Він став неви́димим для них.

32І вони́ каза́ли оди́н о́дному: чи ж не пала́ло в нас се́рце на́ше, коли́ Він говори́в нам на доро́зі і коли́ поя́снював нам Писа́ння?

33І, вста́вши в той же час, поверну́лись до Ієрусали́ма і знайшли́ ра́зом одина́дцять Апо́столів і тих, що були́ з ни́ми,

34які́ говори́ли, що Госпо́дь воі́стину воскре́с і яви́вся Си́монові.

35І вони́ розповіли́, що було́ в доро́зі, і як вони́ Його́ впізна́ли в перело́мленні хлі́ба.

На літургії

Апостол

Еф. 6:10–17 Послання до Ефесян

зач. 23310Наре́шті, бра́ття мої́, змі́цнюйтесь Го́сподом і могу́тністю си́ли Його́.

11Одягні́ться в по́вну збро́ю Бо́жу, щоб вам мо́жна було́ ста́ти про́ти хи́трощів дия́вольських,

12бо на́ша боротьба́ не про́ти кро́ві і пло́ті, а про́ти нача́льств, про́ти власте́й, про́ти світоправи́телів те́мряви ві́ку цього́, про́ти ду́хів зло́би піднебе́сних.

13Для цьо́го приймі́ть по́вну збро́ю Бо́жу, щоб ви змогли́ протистоя́ти в день злий і, все подола́вши, ви́стояти.

14Ото́ж ста́ньте, підпереза́вши чре́сла ва́ші і́стиною і одягну́вшись у броню́ пра́ведності,

15і взу́вши но́ги в гото́вність благовіствува́ти мир;

16а по́над усе́ візьмі́ть щит ві́ри, яки́м змо́жете погаси́ти всі розпе́чені стрі́ли лука́вого;

17і шоло́м спасі́ння візьмі́ть, і меч духо́вний, що є сло́во Бо́же.

Свт. (під зачало) Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв

зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.

27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.

28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.

8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х

2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.

Блгв. кн. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів

зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,

23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.

24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.

25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики

26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.

6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.

зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.

Євангеліє

Лк. 12:16–21 Євангеліє від Луки

зач. 6616І сказа́в їм при́тчу: в одного́ бага́того чолові́ка до́бре вроди́ла ни́ва;

17і міркува́в він в собі́: що мені́ роби́ти? нема́ куди́ мені́ зібра́ти плоді́в мої́х.

18І сказа́в: ось що зроблю́: зруйну́ю жи́тниці мої́ та збуду́ю бі́льші, і зберу́ туди́ весь хліб мій і все добро́ моє́,

19і скажу́ душі́ мої́й: душа́! бага́то ма́єш добра́, що лежи́ть у те́бе на бага́то рокі́в: спочива́й, їж, пий, весели́сь.

20Але́ Бог сказа́в йому́: нерозу́мний! ціє́ї но́чі ду́шу твою́ ві́зьмуть у те́бе; кому́ ж діста́неться те, що ти загото́вив?

21Так бува́є з тим, хто збира́є скарби́ для се́бе, а не в Бо́га багаті́є.

Свт. (під зачало) Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки

зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,

18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.

19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.

20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.

21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.

22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.

23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.

Блгв. кн. Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея

зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.

28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;

29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;

30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.