Читання днясубота

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Ап. Кол. 4:5–9,14,18 Послання до Колосян

5Із зо́внішніми пово́дьтесь розсу́дливо, користу́ючись ча́сом.

6Сло́во ва́ше хай бу́де завжди́ з благода́ттю, припра́влене сі́ллю, щоб ви зна́ли, як відповіда́ти ко́жному.

7Про ме́не все ска́же вам Ти́хик, улю́блений брат і ві́рний служи́тель та співробі́тник у Го́споді,

8яко́го я посла́в до вас для то́го, щоб він дові́дався про ва́ші обста́вини і вті́шив серця́ ва́ші,

9з Они́симом, ві́рним і улю́бленим бра́том на́шим, котри́й від вас. Вони́ розка́жуть вам про те, що ді́ється тут.

14Віта́є вас Лука́, лі́кар улю́блений, і Дима́с.

18Привіта́ння моє́ю руко́ю, Па́вловою. Пам’ята́йте мої́ кайда́ни. Благода́ть з усіма́ ва́ми. Амі́нь.

Ряд. 2 Кор. 5:1–10 Друге послання до Коринфян

зач. 1781Бо зна́ємо, що коли́ земни́й наш дім, ця хати́на, розва́литься, ми ма́ємо від Бо́га житло́ на небеса́х, дім нерукотво́рний, ві́чний.

2Від то́го ми і зітха́ємо, бажа́ючи вдягну́тися в небе́сне на́ше житло́;

3аби́ ті́льки нам і вдя́гненим не опини́тися наги́ми.

4Бо ми, знахо́дячись у цій хати́ні, зітха́ємо під тягаре́м, бо не хо́чемо роздягну́тися, але́ вдягну́тися, щоб сме́ртне погли́нуте було́ життя́м.

5На це са́ме і створи́в нас Бог і дав нам запору́ку Ду́ха.

6Ото́ж ми завжди́ ма́ємо до́брий на́стрій: і, як зна́ємо, що, по́ки живемо́ в ті́лі, ми відсторо́нені від Го́спода, –

7бо ми хо́димо ві́рою, а не ба́ченням, –

8то ми в до́брому на́строї і бажа́ємо кра́ще ви́йти з ті́ла і осели́тися у Го́спода.

9І тому́ ре́вно стара́ємось, чи вхо́дячи, чи вихо́дячи, бу́ти Йому́ уго́дними;

зач. 17910бо всім нам нале́жить ста́ти пе́ред суди́лище Христо́ве, щоб ко́жному оде́ржати відпові́дно до то́го, що він роби́в, живучи́ в ті́лі, до́бре чи пога́не.

Євангеліє

Ап. Лк. 10:16–21 Євангеліє від Луки

зач. 5116Хто слу́хає вас, той Мене́ слу́хає, і хто відверта́ється вас, той Мене́ відверта́ється, а хто відверта́ється Мене́, той відверта́ється Того́, Хто посла́в Мене́.

17Сімдеся́т у́чнів поверну́лися з ра́дістю і говори́ли: Го́споди! і бі́си коря́ться нам в ім’я́ Твоє́.

18Він же сказа́в їм: Я ба́чив сатану́, що, як бли́скавка, впав з не́ба;

19Ось, даю́ вам вла́ду наступа́ти на змій та скорпіо́нів і на вся́ку си́лу вра́жу; і ніщо́ не пошко́дить вам;

20одна́к том́у не раді́йте, що ду́хи вам коря́ться, а раді́йте тому́, що імена́ ва́ші напи́сані на небеса́х.

21У той час зраді́в ду́хом Іісу́с і сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба і землі́, що Ти утаї́в це від му́дрих та розу́мних, і відкри́в те ді́тям. Так, О́тче! Бо таке́ бу́ло Твоє́ благоволі́ння.

Ряд. Лк. 6:1–10 Євангеліє від Луки

зач. 221У субо́ту, пе́ршу пі́сля дру́гого дня Па́схи, довело́сь Йому́ йти засі́яними поля́ми, і у́чні Його́ зрива́ли колоски́ і ї́ли, розтира́ючи рука́ми.

2Де́які ж з фарисе́їв сказа́ли їм: наві́що ви ро́бите те, чого́ не годи́ться роби́ти в субо́ти?

3Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: хіба́ ви не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ зголодні́в сам і ті, що були́ з ним?

4Як він увійшо́в у дім Бо́жий, і взяв хліби́ предло́ження, яки́х не мо́жна було́ ї́сти ніко́му, крім свяще́нників, і їв, і дав тим, що були́ з ним.

5І сказа́в їм: Син Людськи́й є госпо́дар і субо́ти.

6Довело́ся ж і в і́ншу субо́ту увійти́ Йому́ в синаго́гу і учи́ти. Там був чолові́к, у яко́го пра́ва рука́ була́ суха́.

7Кни́жники ж і фарисе́ї сте́жили за Ним, чи не зці́лить Він у субо́ту, щоб знайти́ звинува́чення про́ти Ньо́го.

8Він же, зна́ючи по́мисли ї́хні, сказа́в чолові́кові, що мав суху́ ру́ку: вста́нь і ви́йди на сере́дину. І він встав і ви́йшов.

9Тоді́ сказа́в їм Іісу́с: запита́ю вас: що годи́ться роби́ти в субо́ту? добро́, чи зло? спасти́ ду́шу, чи згуби́ти? Вони́ мовча́ли.

10І, огля́нувши всіх їх, сказа́в тому́ чолові́кові: простягни́ ру́ку твою́. Він так і зроби́в; і ста́ла рука́ його́ здоро́ва, як і дру́га.