Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
Еф. 4:17–25 Послання до Ефесян
зач. 22617Тому́ я кажу́ і заклина́ю Го́сподом, щоб ви бі́льше не роби́ли так, як ро́блять і́нші наро́ди че́рез су́єтність ро́зуму свого́,
18бу́дучи потьма́рені в ро́зумі, відчу́жені від життя́ Бо́жого, че́рез ї́хнє не́уцтво та жорсто́кість се́рця ї́хнього.
19Вони́, дійшо́вши до безду́шності, віддали́ся розпу́сті так, що чи́нять вся́ку нечистоту́ з ненаси́тністю.
20Але́ ви не так пізна́ли Христа́;
21тому́ що ви чу́ли про Ньо́го і в Ньо́му навчи́лись, – бо і́стина в Іісу́сі, –
22відки́нути коли́шній спо́сіб життя́ старо́ї люди́ни, яка́ зотліва́є в споку́сливих по́хотях,
23а обнови́тися ду́хом ро́зуму ва́шого
24і одягну́тися в нову́ люди́ну, ство́рену за Бо́гом, в пра́ведності і свя́тості і́стини.
зач. 22725Тому́, відки́нувши непра́вду, говорі́ть пра́вду ко́жний бли́жньому своє́му, бо ми чле́ни оди́н о́дному.
і за суботу (під зачало) 1 Кор. 14:20–25 Перше послання до Коринфян
зач. 15620Бра́ття! не бу́дьте ді́тьми ро́зумом: на зле бу́дьте як ді́ти, а ро́зумом бу́дьте повнолі́тні.
21В зако́ні напи́сано: і́ншими мо́вами й і́ншими уста́ми говори́тиму наро́дові цьому́; і тоді́ не послу́хають Мене́, гово́рить Госпо́дь.
22Ото́ж мо́ви є знаме́ння не для ві́руючих, а для неві́руючих; проро́цтво ж не для неві́руючих, а для ві́руючих.
23Коли́ вся це́рква зі́йдеться ра́зом і всі почну́ть говори́ти незнайо́мими мо́вами, і увійду́ть до вас незна́ючі або́ неві́руючі, то чи не ска́жуть, що ви бісну́єтесь?
24А коли́ всі пророку́ють, і увійде́ хтось неві́руючий або́ незна́ючий, то його́ всі викрива́ють, всі осу́джують.
25І таки́м чи́ном таємни́ці се́рця його́ виявля́ються, і він, упа́вши ниць, покло́ниться Бо́гові і ска́же: воі́стину з ва́ми Бог.
Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян
зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:
6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;
7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;
8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.
9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,
10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,
11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.
Євангеліє
Мк. 12:1–12 Євангеліє від Марка
зач. 531І поча́в говори́ти їм при́тчами: оди́н чолові́к насади́в виногра́дник і обні́с огоро́жею, і ви́копав виното́ку, і збудува́в ба́шту, і, відда́вши його́ виногра́дарям, відлучи́вся.
2І посла́в у свій час до виногра́дарів слугу́ – оде́ржати від виногра́дарів плоди́ з виногра́дника.
3Вони́ ж, схопи́вши його́, би́ли, і відісла́ли ні з чим.
4Зно́ву посла́в до них і́ншого слугу́; і тому́ камі́нням розби́ли го́лову і відпусти́ли з безче́стям.
5І зно́ву і́ншого посла́в: і того́ вби́ли; і багатьо́х і́нших то би́ли, то вбива́ли.
6Ма́ючи ж єди́ного си́на, улю́бленого свого́, наоста́нку посла́в і його́ до них, ка́жучи: посоро́мляться си́на мого́.
7Але́ виногра́дарі сказа́ли оди́н о́дному: це спадкоє́мець; ході́м, уб’є́мо його́ і спа́дщина буде́ на́ша.
8І, схопи́вши його́, вби́ли і ви́кинули геть з виногра́дника.
9Що ж зро́бить госпо́дар виногра́дника? – При́йде і покара́є виногра́дарів сме́ртю, і відда́сть виногра́дник і́ншим.
10Невже́ ви не чита́ли цього́ в Писа́нні: ка́мінь, яки́й відки́нули будівни́чі, той са́мий став нарі́жним;
11це від Го́спода, і є ди́вне в оча́х на́ших?.
12І намага́лися схопи́ти Його́, але́ побоя́лись наро́ду, бо зрозумі́ли, що про них сказа́в при́тчу; і, залиши́вши Його́, відійшли́.
і за суботу (під зачало) Мф. 25:1–13 Євангеліє від Матфея
зач. 1041Тоді́ уподі́бниться Ца́рство Небе́сне десятьо́м ді́вам, які, взя́вши світи́льники свої́, ви́йшли назу́стріч нарече́ному.
2П’ять з них були́ му́дрі, а п’ять нерозу́мні.
3Нерозу́мні, взя́вши світи́льники свої́, не взяли́ з собо́ю оли́ви.
4Му́дрі ж ра́зом із світи́льниками свої́ми взяли́ оли́ви в посу́динах свої́х.
5А як нарече́ний затри́мався, то всі задріма́ли і посну́ли.
6Опі́вночі ж почу́вся крик: ось, нарече́ний іде́, вихо́дьте назу́стріч йому́.
7Тоді́ вста́ли всі ді́ви і приготува́ли світи́льники свої́.
8Нерозу́мні ж сказа́ли му́дрим: да́йте нам ва́шої оли́ви, бо світи́льники на́ші га́снуть.
9А му́дрі відповіли́: щоб не тра́пилось неста́чі і у нас, і у вас, піді́ть кра́ще до тих, що продаю́ть, і купі́ть собі́.
10Коли́ ж пішли́ вони́ купува́ти, прийшо́в нарече́ний, і ті, що були́ гото́ві, ввійшли́ з ним на весі́лля, і две́рі зачини́лися;
11пізні́ше прийшли́ й і́нші ді́ви і гово́рять: Го́споди! Го́споди! відчини́ нам.
12Він же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: не зна́ю вас.
13О́тже, пильну́йте, бо не зна́єте ні дня, ні годи́ни, коли́ Син Людськи́й при́йде.
Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки
зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.
11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!
28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.
На утрені замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята