Читання днячетвер
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
Еф. 4:14–19 Послання до Ефесян
зач. 22514Щоб ми не були́ вже ді́тьми, які́ вага́ються і захо́плюються вся́ким ві́тром уче́ння за людськи́м лука́вством і пі́дступами хи́трого зва́блювання,
15а і́стинною любо́в’ю всі зроста́ли в То́го, Котри́й є глава́ Христо́с,
16з Котро́го все ті́ло, яке́ склада́ється і з’є́днується вся́кими зв’язка́ми, що взає́мно скрі́плюються, при ді́ї в свою́ че́ргу ко́жного чле́на, оде́ржує приро́щення для ство́рення само́го себе́ в любо́ві.
зач. 22617Тому́ я кажу́ і заклина́ю Го́сподом, щоб ви бі́льше не роби́ли так, як ро́блять і́нші наро́ди че́рез су́єтність ро́зуму свого́,
18бу́дучи потьма́рені в ро́зумі, відчу́жені від життя́ Бо́жого, че́рез ї́хнє не́уцтво та жорсто́кість се́рця ї́хнього.
19Вони́, дійшо́вши до безду́шності, віддали́ся розпу́сті так, що чи́нять вся́ку нечистоту́ з ненаси́тністю.
Прп. Феодорі (під зачало) Гал. 3:23–29 Послання до Галатів
зач. 20823А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.
24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;
25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.
26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;
27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.
28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.
29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.
Прп. Силуану Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Євангеліє
Мк. 11:27–33 Євангеліє від Марка
зач. 5227Прийшли́ зно́ву до Ієрусали́ма. І коли́ Він ходи́в у хра́мі, підійшли́ до Ньо́го первосвяще́нники і кни́жники, і старі́йшини
28і говори́ли Йому́: яко́ю вла́дою Ти це ро́биш? і хто дав Тобі́ вла́ду роби́ти це?
29Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: запита́ю і Я вас про одне́, відповіда́йте Мені́; тоді́ і Я скажу́ вам, яко́ю вла́дою це роблю́.
30Хре́щення Іоа́ннове з небе́с було́ чи від люде́й? відповіда́йте Мені́.
31Вони́ міркува́ли між собо́ю: якщо́ ска́жемо: з небе́с, то Він ска́же: чому́ ж ви не пові́рили йому́?
32а сказа́ти: від люде́й – боя́лись наро́ду, бо всі вважа́ли, що Іоа́нн воі́стину був проро́к.
33І сказа́ли у ві́дповідь Іісу́сові: не зна́ємо. Тоді́ Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: і Я не скажу́ вам, яко́ю вла́дою це роблю́.
Прп. Феодорі (під зачало) Ін. 8:3–11 Євангеліє від Іоанна
зач. 283Ось кни́жники і фарисе́ї привели́ до Ньо́го жі́нку, схо́плену в перелю́бстві, і, поста́вивши її́ посере́дині, сказа́ли Йому́:
4Учи́телю! цю жі́нку взяли́ ни́ні в перелю́бстві;
5а Мойсе́й у зако́ні запові́в нам побива́ти таки́х камі́нням, а Ти що ска́жеш?
6Говори́ли ж це, спокуша́ючи Його́, щоб знайти́ що-не́будь для звинува́чення Його́. Але́ Іісу́с, нахили́вшись додо́лу, па́льцем писа́в по землі́, не зверта́ючи на них ува́ги.
7Коли́ ж продо́вжували пита́ти Його́, Він, підві́вшись, сказа́в їм: хто з вас без гріха́, пе́рший кинь у не́ї ка́мінь.
8І знов, нахили́вшись додо́лу, писа́в на землі́.
9Вони́ ж, почу́вши це, і бу́дучи доко́рені со́вістю, почали́ вихо́дити оди́н за о́дним, почина́ючи від ста́рших до оста́нніх; і залиши́вся оди́н Іісу́с і жі́нка, яка́ стоя́ла посере́дині.
10Іісу́с, підві́вшись і ніко́го не поба́чивши, крім жі́нки, сказа́в їй: жі́нко! де ті, що звинува́чували тебе́? ніхто́ не осуди́в тебе́?
11Вона́ відповіла́: ніхто́, Го́споди. Іісу́с сказа́в їй: і Я не осу́джую тебе́; іди́ і бі́льше не гріши́.
Прп. Силуану Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.
На цей день переноситься служба сщмч. Автоному