Читання днянеділя
На утрені
Мк. 16:9–20 Євангеліє від Марка
зач. 719Воскре́снувши ра́но в пе́рший день ти́жня, Іісу́с спе́ршу яви́вся Марі́ї Магдали́ні, з яко́ї ви́гнав сім бі́сів.
10Вона́ пішла́ і сповісти́ла тих, які були́ з Ним, що пла́кали і рида́ли;
11але вони́, почу́вши, що Він живи́й і що вона́ ба́чила Його́, – не пові́рили.
12Пі́сля цьо́го яви́вся в і́ншому о́бразі двом з них на доро́зі, коли́ вони́ йшли до се́ла.
13І ті, поверну́вшись, сповісти́ли і́ншим; але́ і їм не пові́рили.
14Наре́шті, яви́вся сами́м одинадцятьо́м, коли́ вони́ возлежа́ли на вече́рі, і доріка́в їм за неві́р’я і жорстокосе́рдість, що не пові́рили тим, які́ ба́чили Його́ воскре́слим.
15І сказа́в їм: іді́ть по всьо́му сві́ті і пропові́дуйте Єва́нгеліє всьо́му творі́нню.
16Хто бу́де ві́рувати і охре́ститься, бу́де спасе́ний; а хто не бу́де ві́рувати, бу́де осу́джений.
17Ві́руючих супрово́джуватимуть такі́ знаме́ння: і́менем Мої́м виганя́тимуть бі́сів; говори́тимуть нови́ми мо́вами,
18бра́тимуть змій; і якщо́ отру́йне ви́п’ють, не пошко́дить їм; покладу́ть ру́ки на неду́жих, і вони́ бу́дуть здоро́ві.
19І так Госпо́дь, пі́сля розмо́ви з ни́ми, возні́сся на не́бо і сів право́руч Бо́га.
20Вони́ ж пішли́ і пропові́дували всю́ди, при Госпо́дній допомо́зі і підтве́рдженні сло́ва супрово́джуючими знаме́ннями. Амі́нь.
На літургії
Апостол
2 Кор. 1:21–2:4 Друге послання до Коринфян
зач. 1701:21А утве́рджуючий нас з ва́ми у Христі́ і Котри́й пома́зав нас є Бог,
22Він і покла́в печа́ть на нас і дав запору́ку Ду́ха в серця́ на́ші.
23Бо́га заклика́ю в сві́дки на ду́шу мою́, що, жалі́ючи вас, я до́сі не прихо́див до Кори́нфа,
24не тому́, ні́би ми беремо́ вла́ду над ві́рою ва́шою; але́ ми сприя́ємо ра́дості ва́шій: бо ві́рою ви тверді́.
2:1Ото́ж я ви́рішив сам у собі́ не прихо́дити до вас зно́ву у сму́тку.
2Бо коли́ я засму́чую вас, то хто вті́шить мене́, як не той, хто засму́чений мно́ю?
зач. 1713Те са́ме я і писа́в до вас, щоб, прийшо́вши, не ма́ти сму́тку від тих, за яки́х мені́ нале́жало раді́ти, бо у всіх вас впе́внений, що моя́ ра́дість є ра́дість і для всіх вас.
4Від вели́кої скорбо́ти і ту́ги се́рця я писа́в вам з вели́кими сльоза́ми не для то́го, щоб засмути́ти вас, але́ щоб ви пізна́ли любо́в, яку́ я без мі́ри ма́ю до вас.
Свт. Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв
зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.
27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.
28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.
8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х
2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.
Євангеліє
Мф. 22:1–14 Євангеліє від Матфея
зач. 891Іісу́с, продо́вжуючи говори́ти їм при́тчами, сказа́в:
2Ца́рство Небе́сне поді́бне до чолові́ка – царя́, яки́й справля́в весі́лля си́нові своє́му
3і посла́в рабі́в свої́х покли́кати зва́нних на весі́лля; і не хоті́ли прийти́.
4Зно́ву посла́в і́нших рабі́в, ка́жучи: скажі́ть зва́нним: ось, я приготува́в мій обі́д, теля́т мої́х і що відгодо́ване, зако́лоте і все гото́ве; прихо́дьте на весі́лля.
5Але́ вони́, зне́хтувавши те, пішли́, хто на своє́ по́ле, а хто до торгі́влі своє́ї.
6І́нші ж, схопи́вши рабі́в його́, скри́вдили і вби́ли їх.
7Почу́вши про це, цар розгні́вався, і, посла́вши ві́йсько своє́, ви́нищив тих уби́вців і спали́в мі́сто ї́хнє.
8Тоді́ гово́рить він раба́м свої́м: весі́лля гото́ве, а зва́нні не були́ досто́йні;
9о́тже, іді́ть на роздорі́жжя і всіх, кого́ зна́йдете, кли́чте на весі́лля.
10І раби́ ті, ви́йшовши на доро́ги, зібра́ли всіх, кого́ ті́льки знайшли́, і злих і до́брих; і весі́лля напо́внилося возлежа́лими.
11Цар, увійшо́вши подиви́тись на возлежа́лих, поба́чив там чолові́ка, вдя́гненого не у весі́льний о́дяг,
12і ка́же йому́: дру́же! як ти ввійшо́в сюди́, не ма́ючи весі́льного о́дягу? Він же мовча́в.
13Тоді́ цар сказа́в слу́гам: зв’яза́вши йому́ ру́ки і но́ги, візьмі́ть його́ і вки́ньте у тьму безпросві́тну; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в;
14бо бага́то зва́нних, та ма́ло ви́браних.
Свт. Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.
Після літургії звершується молебень про збереження творіння Божого