Читання днясубота

На літургії

Апостол

Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян

зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:

6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;

7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;

8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.

9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,

10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,

11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.

Ряд. 1 Кор. 4:1–5 Перше послання до Коринфян

зач. 1301Ото́ж ко́жен пови́нен розумі́ти нас як служи́телів Христо́вих і домобудівни́чих та́їн Бо́жих.

2Від будівни́чих же вимага́ється, щоб ко́жний був ві́рним.

3Для ме́не не важли́во, як су́дите про ме́не ви або́ як су́дять і́нші лю́ди; я і сам не суджу́ про се́бе.

4Бо хоч я і нічо́го не зна́ю за собо́ю, але́ тим не виправдо́вуюсь; суддя́ ж мені́ Госпо́дь.

5Тому́ не суді́ть нія́к передча́сно, аж до́ки не при́йде Госпо́дь, Котри́й осві́тить тає́мне у те́мряві і ви́явить серде́чні на́міри; і тоді́ ко́жному бу́де похвала́ від Бо́га.

Євангеліє

Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки

зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.

Ряд. Мф. 23:1–12 Євангеліє від Матфея

зач. 931Тоді́ Іісу́с поча́в говори́ти до наро́ду і у́чнів Свої́х

2і сказа́в: на Мойсе́євому сіда́лищі сі́ли кни́жники та фарисе́ї;

3ото́ж все, чого́ вони́ ка́жуть дотри́муватися, дотри́муйтеся і робі́ть; а по діла́х ї́хніх не робі́ть, бо вони́ гово́рять і не ро́блять:

4зв’я́зують тяжкі́ но́ші, які́ незру́чно носи́ти, і кладу́ть їх лю́дям на пле́чі; самі́ ж і па́льцем свої́м не хо́чуть ворухну́ти їх;

5всі ж діла́ свої́ ро́блять так, щоб їх ба́чили лю́ди: розширя́ють пов’я́зки свої́ і подо́вжують край оде́жі своє́ї;

6та́кож лю́блять возлежа́ти на пе́рших місця́х на вече́рях і сиді́ти на пе́рших місця́х у синаго́гах

7і віта́ння на наро́дних зібрання́х, та щоб лю́ди зва́ли їх: учи́телю! учи́телю!

8Ви ж не назива́йтесь учителя́ми, бо оди́н у вас Учи́тель – Христо́с; усі́ ж ви – бра́ття;

9і отце́м собі́ не назива́йте ніко́го на землі́, бо оди́н у вас Оте́ць, Котри́й на небеса́х;

10і не назива́йтесь наста́вниками, бо оди́н у вас Наста́вник – Христо́с.

11Бі́льший з вас хай бу́де вам слуго́ю;

12бо, хто звели́чує себе́, той прини́жений бу́де, а хто прини́жує себе́, той возвели́читься.

На утрені замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята