Читання днячетвер
На літургії
Апостол
1 Кор. 14:6–19 Перше послання до Коринфян
зач. 1556Тепе́р же, бра́ття, якщо́ я прийду́ до вас і ста́ну говори́ти незнайо́мими мо́вами, то яку́ вам принесу́ ко́ристь, якщо́ не роз’ясню́ вам чи одкрове́нням, чи пізна́нням, чи проро́цтвом, чи повча́нням?
7І безду́шні ре́чі, що даю́ть звук, як сопі́лка чи гу́слі, коли́ не видаю́ть розді́льних тоні́в, то як зрозумі́ти те, що гра́ють на сопі́лці чи на гу́слях?
8І коли́ труба́ дава́тиме неви́значений звук, то хто ста́не готува́тися до бо́ю?
9Так і ви, якщо́ промовля́єте язико́м незрозумі́лі слова́, то як зрозумі́ють, що ви гово́рите? Ви бу́дете говори́ти на ві́тер.
10Скі́льки, напри́клад, рі́зних слів у сві́ті, і ні одно́го з них нема́ без зна́чення.
11Але́ якщо́ я не розумі́ю зна́чення слів, то я для то́го, хто гово́рить, бу́ду інозе́мцем; і той, хто гово́рить, інозе́мець для ме́не.
12Так і ви, коли́ дба́єте про дари́ духо́вні, стара́йтеся збагати́тися ни́ми для повча́ння це́ркви.
13А тому́, хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, моли́сь про дар тлума́чення.
14Бо коли́ я молю́ся незнайо́мою мо́вою, то хоч дух мій і мо́литься, але́ ро́зум мій залиша́ється без пло́ду.
15Що ж роби́ти? Бу́ду моли́тися ду́хом, бу́ду моли́тися і ро́зумом; бу́ду співа́ти ду́хом, бу́ду співа́ти і ро́зумом.
16Бо коли́ ти благословля́тимеш ду́хом, то як проста́ люди́на ска́же: «амі́нь» на твою́ подя́ку? бо вона́ не розумі́є, що ти гово́риш.
17Ти до́бре дя́куєш, та і́нший не повча́ється.
18Дя́кую Бо́гові моє́му: я бі́льше за всіх вас говорю́ мо́вами;
19але́ в це́ркві хо́чу кра́ще п’ять слів сказа́ти ро́зумом мої́м, щоб й і́нших наста́вити, ніж ти́сячі слів незнайо́мою мо́вою.
Вмц. 2 Кор. 6:1–10 Друге послання до Коринфян
зач. 1811Ми ж, як співробі́тники, блага́ємо вас, щоб благода́ть Бо́жу ви прийняли́ не ма́рно.
2Бо ска́зано: у сприя́тливий час Я почу́в тебе́ і в день спасі́ння допомі́г тобі́. Ось тепе́р час сприя́тливий, ось тепе́р день спасі́ння.
3Ми ніко́му ні в чо́му не чи́нимо перешко́ди, щоб не було́ обмо́влене служі́ння,
4але́ у всьо́му пока́зуємо себе́ як служи́телі Бо́жі, у вели́кому терпі́нні, в бі́дах і неста́тках, у тісни́х обста́винах,
5під уда́рами, в темни́цях, у вигнання́х, в труда́х, у бді́ннях, в поста́х,
6у чистоті́, в розсу́дливості, у великоду́шності, в бла́гості, в Ду́сі Свято́му, в нелицемі́рній любо́ві,
7в сло́ві і́стини, у си́лі Бо́жій зі збро́єю пра́вди в пра́вій і в лі́вій руці́,
8в че́сті і безче́сті, при дога́нах і похвала́х: нас назива́ють обма́нщиками, але́ ми ві́рні;
9ми невідо́мі, але́ нас впізнаю́ть; нас вважа́ють поме́рлими, але́ ось ми живі́; нас кара́ють, але́ ми не вмира́ємо;
10нас засму́чують, а ми завжди́ раді́ємо; ми бі́дні, але́ багатьо́х збага́чуємо; ми нічо́го не ма́ємо, але́ всім володі́ємо.
Євангеліє
Мф. 20:17–28 Євангеліє від Матфея
зач. 8117Йдучи́ до Ієрусали́ма, Іісу́с відкли́кав по доро́зі двана́дцять у́чнів одни́х і ска́зав їм:
18ось, ми йде́мо до Ієрусали́ма, і Син Людськи́й бу́де ви́даний первосвяще́нникам і кни́жникам, і вони́ засу́дять Його́ на смерть;
19і віддаду́ть Його́ язи́чникам на ганьбу́ і побиття́ і розп’я́ття; і на тре́тій день воскре́сне.
20Тоді́ підійшла́ до Ньо́го ма́ти сині́в Зеведе́євих з сина́ми свої́ми, і, вклоня́ючись, проси́ла чого́сь у Ньо́го.
21Він сказа́в їй: чого́ ти хо́чеш? Вона́ гово́рить Йому́: скажи́, щоб ці два сини́ мої́ сі́ли в Те́бе оди́н по пра́ву сто́рону, а дру́гий по лі́ву в Ца́рстві Твої́м.
22Іісу́с сказа́в у ві́дповідь: не зна́єте, чого́ про́сите. Чи мо́жете пи́ти ча́шу, яку́ Я пи́тиму, чи хрести́тись хре́щенням, яки́м Я хрещу́ся? Вони́ ка́жуть Йому́: мо́жемо.
23І говори́ть їм: ча́шу Мою́ бу́дете пи́ти, і хре́щенням, яки́м Я хрещу́сь, бу́дете хрести́тися; а да́ти сі́сти у Ме́не право́руч і ліво́руч – не від Ме́не зале́жить, а кому́ угото́вано Отце́м Мої́м.
24Почу́вши це, і́нші де́сять у́чнів обу́рились на двох браті́в.
25Іісу́с же, покли́кавши їх, сказа́в: ви зна́єте, що князі́ наро́дів пану́ють над ни́ми, і вельмо́жі володі́ють ни́ми;
26але́ між ва́ми хай не бу́де так; а хто хо́че між ва́ми бу́ти бі́льшим, хай бу́де вам слуго́ю;
27і хто хо́че між ва́ми бу́ти пе́ршим, хай бу́де вам рабо́м;
28бо Син Людськи́й не для то́го прийшо́в, щоб Йому́ служи́ли, а щоб послужи́ти і відда́ти ду́шу Свою́ для ви́куплення багатьо́х.
Вмц. Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки
зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.
37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром
38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.
39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.
40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.
41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,
42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?
43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.
44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;
45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;
46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.
47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.
48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.
49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?
50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.