Читання днясереда

На літургії

Апостол

1 Кор. 13:4–14:5 Перше послання до Коринфян

зач. 15413:4Любо́в довготе́рпить, милосе́рдствує, любо́в не за́здрить, любо́в не вихваля́ється, не горди́ться,

5не безчи́нствує, не шука́є свого́, не роздрато́вується, не ми́слить зла,

6не раді́є непра́вді, а раді́є і́стині;

7усе́ покрива́є, всьо́му ві́рить, всьо́го наді́ється, все перено́сить.

8Любо́в ніко́ли не перестає́, ся, і мо́ви замо́вкнуть, і знання́ зни́кне.

9Бо ми частко́во зна́ємо і частко́во пророку́ємо;

10коли́ ж наста́не доскона́ле, тоді́ частко́ве припи́ниться.

11Коли́ я був дити́ною, то як дити́на говори́в, як дити́на міркува́в, як дити́на розду́мував; а коли́ став му́жем, тоді́ відки́нув дитя́че.

12Тепе́р ми ба́чимо ні́би крізь потьма́рене скло, здога́дно, тоді́ ж лице́м до лиця́; тепе́р я зна́ю частко́во, а тоді́ пізна́ю, поді́бно як і я пі́знаний.

13А тепе́р перебува́ють ці три: ві́ра, наді́я, любо́в; але́ бі́льша з них любо́в.

14:1Досяга́йте любо́ві; дба́йте про дари́ духо́вні, а особли́во про те, щоб пророкува́ти.

2Бо хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той гово́рить не лю́дям, а Бо́гові; тому́ що ніхто́ не розумі́є його́, він тає́мне гово́рить ду́хом;

3а хто пророку́є, той гово́рить лю́дям на повча́ння, умовля́ння і уті́ху.

4Хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той повча́є себе́; а хто пророку́є, той повча́є це́ркву.

5Бажа́ю, щоб усі́ ви говори́ли мо́вами; та кра́ще, щоб ви пророкува́ли; бо бі́льший той, хто пророку́є, ніж той, хто гово́рить мо́вами, хіба́ що він бу́де і тлума́чити, щоб це́рква повча́лася.

Євангеліє

Мф. 20:1–16 Євангеліє від Матфея

зач. 801Бо Ца́рство Небе́сне поді́бне до госпо́даря до́му, яки́й ви́йшов ра́но-вра́нці найня́ти робітникі́в у свій виногра́дник.

2І, домо́вившись з робітника́ми по дина́рію за день, посла́в їх до свого́ виногра́дника;

3а коли́ ви́йшов він ко́ло тре́тьої годи́ни, то поба́чив і́нших, що стоя́ли на торгу́ без ді́ла,

4і сказа́в їм: іді́ть і ви до мого́ виногра́дника, і що нале́жатиме, дам вам. Вони́ пішли́.

5А як ви́йшов він зно́ву ко́ло шо́стої і дев’я́тої годи́ни, зроби́в те са́ме.

6Наре́шті, ви́йшовши об одина́дцятій годи́ні, він знайшо́в і́нших, що стоя́ли без ді́ла, і гово́рить їм: чого́ тут стоїте́ ці́лий день без ді́ла?

7Вони́ ка́жуть йому́: ніхто́ нас не найня́в. Він гово́рить їм: іді́ть і ви до виногра́дника мого́, і що нале́жатиме, отри́маєте.

8Коли́ ж наста́в ве́чір, госпо́дар виногра́дника гово́рить управи́телеві своє́му: покли́ч робітникі́в і відда́й їм пла́ту, поча́вши з оста́нніх до пе́рших.

9І ті, що прийшли́ об одина́дцятій годи́ні, оде́ржали по дина́рію.

10Ті ж, які́ прийшли́ пе́ршими, ду́мали, що вони́ отри́мають бі́льше, але́ й вони́ оде́ржали по дина́рію;

11і, отри́мавши, ста́ли доріка́ти госпо́дареві до́му

12і говори́ли: ці оста́нні роби́ли одну́ годи́ну, і ти зрівня́в їх з на́ми, що перетерпі́ли де́нний тяга́р і спе́ку.

13Він же сказа́в у ві́дповідь одному́ з них: дру́же, я не скри́вдив тебе́; чи не за дина́рій ти домо́вився зі мно́ю?

14Візьми́ своє́ і йди; я ж хо́чу і цьо́му оста́нньому да́ти те ж, що і тобі́;

15хіба́ я не ві́льний у своє́му роби́ти те, що хо́чу? Чи о́ко твоє́ за́здрісне від то́го, що я до́брий?

16Так бу́дуть оста́нні пе́ршими, і пе́рші оста́нніми; бо бага́то покли́каних, та ма́ло ви́браних.