Читання днясубота

На утрені

Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки

зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,

40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.

41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.

42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!

43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?

44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.

45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.

46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,

47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,

48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;

49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.

56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.

На літургії

Апостол

Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян

зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:

6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;

7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;

8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.

9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,

10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,

11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.

Ряд. Рим. 13:1–10 Послання до Римлян

зач. 1111Вся́ка душа́ хай бу́де покі́рна ви́щій вла́ді, бо нема́ вла́ди не від Бо́га; існу́ючі ж вла́сті від Бо́га встано́влені.

2Тому́ той, хто проти́виться вла́ді, проти́виться Бо́жому повелі́нню. А ті, що проти́вляться, самі́ ви́кличуть на се́бе осу́дження.

3Бо нача́льствуючі страшні́ не для до́брих діл, а для злих. Чи хо́чеш не боя́тися вла́ди? Роби́ добро́ і оде́ржиш похвалу́ від не́ї,

4бо нача́льник є Бо́жий слуга́, тобі́ на добро́. А якщо́ ро́биш зло, бі́йся, бо він недаре́мно но́сить меч: він Бо́жий слуга́, ме́сник на покара́ння того́, хто ро́бить зло.

5І тому́ тре́ба підкоря́тися не ті́льки із стра́ху покара́ння, але́ й по со́вісті.

6Для цьо́го ви і пода́тки пла́тите, бо вони́, Бо́жі слу́ги, цим са́мим пості́йно за́йняті.

7Ото́ж віддава́йте всім нале́жне: кому́ пода́ток – пода́ток; кому́ обро́к – обро́к; кому́ страх – страх; кому́ честь – честь.

8Не залиша́йтесь ви́нними ніко́му нічи́м, крім взає́мної любо́ві; бо хто лю́бить дру́гого, той ви́конав зако́н.

9Бо за́повіді: не перелю́бствуй, не убива́й, не кради́, не лжесві́дчи, не побажа́й чужо́го і і́нші поляга́ють у цьо́му сло́ві: люби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́.

10Любо́в не ро́бить бли́жньому зла; ото́ж любо́в є викона́ння зако́ну.

Євангеліє

Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки

зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.

Ряд. Мф. 12:30–37 Євангеліє від Матфея

зач. 4730Хто не зі Мно́ю, той про́ти Ме́не; і хто не збира́є зі Мно́ю, той марну́є.

31Тому́ кажу́ вам: вся́кий гріх і хула́ простя́ться лю́дям, а хула́ на Ду́ха не прости́ться лю́дям;

32коли́ хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться йому́; якщо́ ж хто ска́же на Ду́ха Свято́го, не прости́ться йому́ ні в цьо́му ві́ці, ні в майбу́тньому.

33Або́ ви́знайте де́рево до́брим і плід його́ до́брим; або́ ви́знайте де́рево пога́ним і плід його́ пога́ним, бо де́рево пізнає́ться по пло́ду.

34Поро́дження єхи́днині! як ви мо́жете говори́ти до́бре, бу́дучи зли́ми? Бо від повноти́ се́рця гово́рять уста́.

35До́бра люди́на з до́брого ска́рбу вино́сить до́бре, а зла люди́на зі зло́го ска́рбу вино́сить зле.

36Кажу́ ж вам, що за вся́ке пусте́ сло́во, яке́ ска́жуть лю́ди, вони́ даду́ть ві́дповідь в день су́ду:

37бо за слова́ свої́ бу́деш ви́правданий і за слова́ свої́ бу́деш осу́джений.