Читання дняп’ятниця

На утрені

Мф. 25:1–13 Євангеліє від Матфея

зач. 1041Тоді́ уподі́бниться Ца́рство Небе́сне десятьо́м ді́вам, які, взя́вши світи́льники свої́, ви́йшли назу́стріч нарече́ному.

2П’ять з них були́ му́дрі, а п’ять нерозу́мні.

3Нерозу́мні, взя́вши світи́льники свої́, не взяли́ з собо́ю оли́ви.

4Му́дрі ж ра́зом із світи́льниками свої́ми взяли́ оли́ви в посу́динах свої́х.

5А як нарече́ний затри́мався, то всі задріма́ли і посну́ли.

6Опі́вночі ж почу́вся крик: ось, нарече́ний іде́, вихо́дьте назу́стріч йому́.

7Тоді́ вста́ли всі ді́ви і приготува́ли світи́льники свої́.

8Нерозу́мні ж сказа́ли му́дрим: да́йте нам ва́шої оли́ви, бо світи́льники на́ші га́снуть.

9А му́дрі відповіли́: щоб не тра́пилось неста́чі і у нас, і у вас, піді́ть кра́ще до тих, що продаю́ть, і купі́ть собі́.

10Коли́ ж пішли́ вони́ купува́ти, прийшо́в нарече́ний, і ті, що були́ гото́ві, ввійшли́ з ним на весі́лля, і две́рі зачини́лися;

11пізні́ше прийшли́ й і́нші ді́ви і гово́рять: Го́споди! Го́споди! відчини́ нам.

12Він же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: не зна́ю вас.

13О́тже, пильну́йте, бо не зна́єте ні дня, ні годи́ни, коли́ Син Людськи́й при́йде.

На літургії

Апостол

1 Кор. 11:8–22 Перше послання до Коринфян

зач. 1488Бо не чолові́к від жі́нки, а жі́нка від чолові́ка;

9і не чолові́к ство́рений для жі́нки, а жі́нка для чолові́ка.

10Тому́ жі́нка і пови́нна ма́ти на голові́ свої́й знак вла́ди над не́ю, зара́ди А́нгелів.

11А втім ні чолові́к без жі́нки, ні жі́нка без чолові́ка, в Го́споді.

12Бо як жі́нка від чолові́ка, так і чолові́к че́рез жі́нку; все ж – від Бо́га.

13Розсуді́ть самі́: чи ли́чить жі́нці моли́тися Бо́гові з непокри́тою голово́ю?

14Чи не сама́ приро́да вчить вас, що коли́ чолові́к рости́ть воло́сся, то це для ньо́го безче́стя,

15але́ коли́ жі́нка рости́ть воло́сся, це для не́ї честь, бо воло́сся да́не їй за́мість покрива́ла?

16Коли́ б хтось захоті́в спереча́тися, то ми не ма́ємо тако́го зви́чаю, ні Церкви́ Бо́жі.

17Але́, пропону́ючи це, не хвалю́ вас, що збира́єтесь ви не на кра́ще, а на гі́рше.

18Бо, по-пе́рше, чу́ю, що коли́ ви схо́дитесь до це́ркви, між ва́ми бува́ють розді́лення, чо́му частко́во і ві́рю.

19Бо пови́нна бу́ти між ва́ми і розбі́жність думо́к, щоб ви́явились се́ред вас вмі́лі.

20Да́лі, ви збира́єтесь ра́зом не так, як для спожива́ння вече́рі Госпо́дньої;

21бо ко́жний спіши́ть рані́ше від і́нших ї́сти свою́ ї́жу, так що оди́н лиша́ється голо́дний, а і́нший упива́ється.

22Хіба́ у вас нема́ домі́в для то́го, щоб ї́сти й пи́ти? Чи зневажа́єте Це́ркву Бо́жу і прини́жуєте бі́дних? Що сказа́ти вам? чи похвали́ти вас за це? Не похвалю́.

Свв. 2 Кор. 6:1–10 Друге послання до Коринфян

зач. 1811Ми ж, як співробі́тники, блага́ємо вас, щоб благода́ть Бо́жу ви прийняли́ не ма́рно.

2Бо ска́зано: у сприя́тливий час Я почу́в тебе́ і в день спасі́ння допомі́г тобі́. Ось тепе́р час сприя́тливий, ось тепе́р день спасі́ння.

3Ми ніко́му ні в чо́му не чи́нимо перешко́ди, щоб не було́ обмо́влене служі́ння,

4але́ у всьо́му пока́зуємо себе́ як служи́телі Бо́жі, у вели́кому терпі́нні, в бі́дах і неста́тках, у тісни́х обста́винах,

5під уда́рами, в темни́цях, у вигнання́х, в труда́х, у бді́ннях, в поста́х,

6у чистоті́, в розсу́дливості, у великоду́шності, в бла́гості, в Ду́сі Свято́му, в нелицемі́рній любо́ві,

7в сло́ві і́стини, у си́лі Бо́жій зі збро́єю пра́вди в пра́вій і в лі́вій руці́,

8в че́сті і безче́сті, при дога́нах і похвала́х: нас назива́ють обма́нщиками, але́ ми ві́рні;

9ми невідо́мі, але́ нас впізнаю́ть; нас вважа́ють поме́рлими, але́ ось ми живі́; нас кара́ють, але́ ми не вмира́ємо;

10нас засму́чують, а ми завжди́ раді́ємо; ми бі́дні, але́ багатьо́х збага́чуємо; ми нічо́го не ма́ємо, але́ всім володі́ємо.

Євангеліє

Мф. 17:10–18 Євангеліє від Матфея

зач. 7110І спита́ли Його́ у́чні Його́: чому́ ж кни́жники гово́рять, що Іллі́ нале́жить прийти́ рані́ше?

11Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: так, Ілля́ ма́є прийти́ рані́ше і все приготува́ти;

12але́ кажу́ вам, що Ілля́ вже прийшо́в і його́ не впізна́ли, а обійшли́ся з ним, як хоті́ли; так і Син Людськи́й постражда́є від них.

13Тоді́ у́чні зрозумі́ли, що Він говори́в їм про Іоа́нна Хрести́теля.

зач. 7214Коли́ вони́ прийшли́ до наро́ду, то підійшо́в до Ньо́го чолові́к і, ста́вши пере́д Ним на колі́на,

15сказа́в: Го́споди! поми́луй си́на мого́; він у час ново́го мі́сяця бісну́ється і тя́жко стражда́є, бо ча́сто ки́дається у вого́нь і ча́сто у во́ду;

16я приво́див його́ до у́чнів Твої́х, та вони́ не змогли́ зціли́ти його́.

17Іісу́с же, відповіда́ючи, сказа́в: о, ро́де неві́рний і розбе́щений! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки терпі́тиму вас? приведі́ть його́ до Ме́не сюди́.

18І заборони́в йому́ Іісу́с, і біс ви́йшов з ньо́го; і о́трок ви́дужав у ту ж мить.

Свв. Лк. 7:36–50 Євангеліє від Луки

зач. 3336Оди́н з фарисе́їв проси́в Його́, щоб вкуси́в з ним ї́жі, і Він, прийшо́вши в дім фарисе́я, возлі́г.

37І ось, жі́нка з то́го мі́ста, яка́ була́ грі́шницею, дові́давшись, що Він перебува́є в до́мі фарисе́я, принесла́ алава́строву посу́дину з ми́ром

38і, припа́вши до ніг Його́ зза́ду, пла́чучи, почала́ облива́ти но́ги Його́ слізьми́ і обтира́ти воло́ссям голови́ своє́ї, цілува́ла но́ги Його́ і масти́ла ми́ром.

39Фарисе́й же, що запроси́в Його́, поба́чивши це, сказа́в сам у собі́: якби́ Він був проро́к, то знав би, хто і яка́ жі́нка доторка́ється до Ньо́го, бо вона́ грі́шниця.

40Зверну́вшись до ньо́го, Іісу́с сказа́в: Си́моне! Я ма́ю щось сказа́ти тобі́. Він же гово́рить: кажи́, Вчи́телю.

41Іісу́с сказа́в: у одного́ лихваря́ було́ два боржники́: оди́н ви́нен був п’ятсо́т дина́ріїв, а дру́гий п’ятдеся́т,

42та коли́ вони́ не ма́ли чим відда́ти, він прости́в обо́м. Скажи́ ж, котри́й з них бі́льше полю́бить його́?

43Си́мон відповіда́в: ду́маю, що той, котро́му бі́льше прости́в. Він сказа́в: пра́вильно ти розсуди́в.

44І, поверну́вшись до жі́нки, сказа́в Си́монові: чи ба́чиш цю жі́нку? Я прийшо́в у дім твій, і ти не дав Мені́ води́ на но́ги, а вона́ слізьми́ облила́ но́ги Мої́ і воло́ссям голови́ своє́ї обте́рла;

45ти цілува́ння не дав Мені́, а вона́, відко́ли Я прийшо́в, не перестає́ цілува́ти но́ги Мої́;

46Ти оли́вою не помасти́в голови́ Моє́ї, вона́ ж ми́ром намасти́ла но́ги Мої́.

47А тому́ кажу́ тобі́: проща́ється бага́то гріхі́в її́ за те, що вона́ полюби́ла бага́то, а кому́ ма́ло проща́ється, той ма́ло лю́бить.

48Їй же сказа́в: проща́ються тобі́ гріхи́.

49Ті, що возлежа́ли з Ним, почали́ говори́ти про се́бе: хто Він, що й гріхи́ проща́є?

50Він же сказа́в жі́нці: ві́ра твоя́ спасла́ тебе́, йди з ми́ром.

«Величаем тя, святая равноапостольная княгине Ольго, и чтем святую память твою, идолы поправшую и многия люди русския Святым Крещением просветившую»