Читання днявівторок

На утрені

Лк. 1:24–25,57–68,76,80 Євангеліє від Луки

зач. 324Пі́сля тих днів зачала́ Єлисаве́та, жі́нка його́, і таї́лася п’ять мі́сяців, ка́жучи:

25так сотвори́в мені́ Госпо́дь у ці дні, коли́ згля́нувся на ме́не, щоб зня́ти з ме́не со́ром пе́ред людьми́.

57Єлисаве́ті ж наста́в час роди́ти, і вона́ народи́ла си́на.

58І почу́ли сусі́ди й ро́дичі її́, що звели́чив її́ Госпо́дь ми́лістю Своє́ю і раді́ли з не́ю.

59І во́сьмого дня прийшли́ обрі́зати немовля́, і хоті́ли назва́ти його́ ім’я́м ба́тька його́ – Заха́рією.

60На це ма́ти його́ сказа́ла: ні, а назва́ти його́ Іоа́нном.

61І сказа́ли їй: адже́ ніхто́ з рі́дних твої́х не зва́вся ім’я́м цим.

62І пита́ли зна́ками в ба́тька його́, як би він хоті́в назва́ти його́.

63Він попроси́в до́щечку і написа́в: Іоа́нн ім’я́ йому́. І всі здивува́лись.

64І відра́зу відкри́лися уста́ його́ і мо́ва його́, і він поча́в говори́ти, благословля́ючи Бо́га.

65І був страх у всіх навко́лишніх жи́телів; і розповіда́лося про все це по всій нагі́рній краї́ні Іуде́йській.

66Усі́, хто чув, покла́ли це в се́рці свої́м і говори́ли: що бу́де дити́на ця? І рука́ Госпо́дня була́ з ним.

67І Заха́рія, ба́тько його́, спо́внився Свято́го Ду́ха і пророкува́в, ка́жучи:

68благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлів, що відві́дав наро́д Свій і сотвори́в ви́зволення йому́.

76І ти, дитя́, назве́шся проро́ком Всеви́шнього, бо йти́меш пе́ред лице́м Го́спода, щоб приготува́ти шляхи́ Йому́;

80Дитя́ зроста́ло і міцні́ло ду́хом, і був він у пусти́нях до дня я́влення свого́ Ізра́їлеві.

На літургії

Апостол

Предтечі Рим. 13:11–14:4 Послання до Римлян

зач. 11213:11Так робі́ть, зна́ючи час, що вже пора́ нам від сну проки́нутися. Бо ни́ні бли́жче до нас спасі́ння, ніж коли́ ми уві́рували.

12Ніч мину́ла, а день набли́зився: ото́ж відки́немо діла́ те́мряви і зодягне́мось у збро́ю сві́тла.

13Як уде́нь, бу́демо пово́дитись благопристо́йно, не в розгу́лах і п’я́нстві, не в перелю́бстві і розпу́сті, не в сварли́вості і за́здрості;

14а зодягні́ться в Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, і піклува́ння про плоть не перетво́рюйте на по́хоті.

14:1Не́мічного у ві́рі прийма́йте без супере́чок про по́гляди.

2Бо оди́н ві́рить, що мо́жна ї́сти все, а не́мічний їсть о́вочі.

3Хто їсть, не зневажа́й того́, хто не їсть; і хто не їсть, не осу́джуй того́, хто їсть, тому́ що Бог прийня́в його́.

4Хто ти, що осу́джуєш чужо́го раба́? Пе́ред свої́м Го́сподом стої́ть він, або́ па́дає. І бу́де поста́влений, бо Госпо́дь ма́є си́лу поста́вити його́.

Євангеліє

Предтечі Лк. 1:1–25,57–68,76,80 Євангеліє від Луки

зач. 11Оскі́льки вже бага́то хто поча́в склада́ти по́вісті про цілко́м відо́мі се́ред нас поді́ї,

2як передали́ нам те ті, що від са́мого поча́тку були́ очеви́дцями і служи́телями Сло́ва,

3то спа́ло на ду́мку й мені́, стара́нно досліди́вши все споча́тку, по поря́дку описа́ти тобі́, вельмишано́вний Фео́філе,

4щоб ти пізна́в тверду́ осно́ву того́ вче́ння, в яко́му був наста́влений. народження Іоанна Предтечі

зач. 25У дні І́рода, царя́ Іуде́йського, був свяще́нник на ім’я́ Заха́рія, з де́нної че́рги Аві́євої, і жі́нка його́ з ро́ду Ааро́нового, ім’я́ її́ Єлисаве́та.

6Обо́є вони́ були́ пра́ведні пе́ред Бо́гом, вико́нуючи всі за́повіді і уста́ви Госпо́дні бездога́нно.

7У них не було́ діте́й, бо Єлисаве́та була́ неплі́дна, і обо́є були́ вже похи́лого ві́ку.

8Одного́ ра́зу, коли́ він у поря́дку своє́ї че́рги служи́в пе́ред Бо́гом,

9за же́ребом, як звича́йно було́ у свяще́нників, йому́ ви́пало ввійти́ в храм Госпо́дній для каді́ння,

10а вся бе́зліч наро́ду моли́лася зо́вні під час каді́ння, –

11тоді з’яви́вся йому́ А́нгел Госпо́дній, стоячи́ право́руч жерто́вника кади́льного.

12Заха́рія, поба́чивши його́, збенте́жився, і страх напа́в на ньо́го.

13А́нгел же сказа́в йому́: не бі́йся, Заха́ріє, бо почу́та моли́тва твоя́, і жі́нка твоя́ Єлисаве́та наро́дить тобі́ си́на, і нарече́ш ім’я́ йому́ Іоа́нн;

14і бу́де тобі́ ра́дість і вті́ха, і бага́то наро́дженню його́ зраді́ють,

15бо він бу́де вели́кий пе́ред Го́сподом; вина́ і сіке́ра не пи́тиме, і Ду́ха Свято́го спо́вниться ще від утро́би ма́тері своє́ї;

16і багатьо́х з сині́в Ізра́їлевих наверне́ до Го́спода Бо́га ї́хнього;

17і йти́ме пе́ред Ним в ду́сі і си́лі Іллі́, щоб наверну́ти серця́ батькі́в до діте́й, і непокі́рних до о́бразу думо́к пра́ведників, щоб предста́вити Го́споду наро́д пригото́ваний.

18І сказа́в Заха́рія А́нгелові: з чо́го я зна́тиму це? бо я стари́й, і жі́нка моя́ вже похи́лого ві́ку.

19А́нгел сказа́в йому́ у ві́дповідь: я Гавриї́л, що стою́ пе́ред Бо́гом, і по́сланий говори́ти з тобо́ю і благовісти́ти тобі́ це;

20і ось, ти бу́деш мовча́ти і не ма́тимеш можли́вості говори́ти до то́го дня, коли́ збу́деться це, за те, що ти не пові́рив слова́м мої́м, котрі́ збу́дуться в свій час.

21Тим ча́сом наро́д чека́в Заха́рію і дивува́вся, що він забари́вся в хра́мі.

22Він же, ви́йшовши, не міг говори́ти до них; і вони́ зрозумі́ли, що він ба́чив виді́ння в хра́мі; і він говори́в з ни́ми зна́ками і залиша́вся німи́м.

23А коли́ закінчи́лися дні служі́ння його́, поверну́вся до свого́ до́му.

зач. 324Пі́сля тих днів зачала́ Єлисаве́та, жі́нка його́, і таї́лася п’ять мі́сяців, ка́жучи:

25так сотвори́в мені́ Госпо́дь у ці дні, коли́ згля́нувся на ме́не, щоб зня́ти з ме́не со́ром пе́ред людьми́.

57Єлисаве́ті ж наста́в час роди́ти, і вона́ народи́ла си́на.

58І почу́ли сусі́ди й ро́дичі її́, що звели́чив її́ Госпо́дь ми́лістю Своє́ю і раді́ли з не́ю.

59І во́сьмого дня прийшли́ обрі́зати немовля́, і хоті́ли назва́ти його́ ім’я́м ба́тька його́ – Заха́рією.

60На це ма́ти його́ сказа́ла: ні, а назва́ти його́ Іоа́нном.

61І сказа́ли їй: адже́ ніхто́ з рі́дних твої́х не зва́вся ім’я́м цим.

62І пита́ли зна́ками в ба́тька його́, як би він хоті́в назва́ти його́.

63Він попроси́в до́щечку і написа́в: Іоа́нн ім’я́ йому́. І всі здивува́лись.

64І відра́зу відкри́лися уста́ його́ і мо́ва його́, і він поча́в говори́ти, благословля́ючи Бо́га.

65І був страх у всіх навко́лишніх жи́телів; і розповіда́лося про все це по всій нагі́рній краї́ні Іуде́йській.

66Усі́, хто чув, покла́ли це в се́рці свої́м і говори́ли: що бу́де дити́на ця? І рука́ Госпо́дня була́ з ним.

67І Заха́рія, ба́тько його́, спо́внився Свято́го Ду́ха і пророкува́в, ка́жучи:

68благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлів, що відві́дав наро́д Свій і сотвори́в ви́зволення йому́.

76І ти, дитя́, назве́шся проро́ком Всеви́шнього, бо йти́меш пе́ред лице́м Го́спода, щоб приготува́ти шляхи́ Йому́;

80Дитя́ зроста́ло і міцні́ло ду́хом, і був він у пусти́нях до дня я́влення свого́ Ізра́їлеві.

«Величаем тя, Предтече Спасов Иоанне, и чтем еже от неплодове преславное рождество твое»