Читання дняп’ятниця

На утрені

Лк. 21:12–19 Євангеліє від Луки

зач. 10612А пе́ред усі́м тим накладу́ть на вас ру́ки і гна́тимуть вас, віддаючи́ в синаго́ги і в темни́ці, і поведу́ть пе́ред царі́в і прави́телів за ім’я́ Моє́.

13І бу́де це вам для сві́дчення.

14Ото́ж покладі́ть собі́ на се́рці не заду́мувати напере́д, що відповіда́ти,

15бо Я дам вам уста́ і прему́дрість, які́й не змо́жуть пере́чити, ні протистоя́ти всі, хто проти́виться вам.

16І видава́тимуть вас і батьки́, і брати́, і ро́дичі, і дру́зі, і де́кого з вас умертвля́ть;

17і знена́видять вас усі́ за ім’я́ Моє́,

18але́ й волоси́на з голови́ ва́шої не пропаде́, –

19терпі́нням ва́шим спаса́йте ду́ші ва́ші.

На літургії

Апостол

Діян. 15:5–34 Діяння святих апостолів

зач. 365Тоді́ вста́ли де́які з фарисе́йської є́ресі, які́ уві́рували, і говори́ли, що тре́ба обрі́зувати язи́чників та заповісти́ їм доде́ржувати зако́н Мойсе́їв.

6Апо́столи й пресві́тери зібра́лися для ро́згляду ціє́ї спра́ви.

7Пі́сля трива́лого обгово́рення Петро́ встав і сказа́в їм: мужі́ бра́ття! ви зна́єте, що Бог з пе́рших днів ви́брав з нас мене́, щоб з уст мої́х язи́чники почу́ли сло́во Єва́нгелія і уві́рували;

8і Серцеви́дець Бог засві́дчив їм, да́вши їм Ду́ха Свято́го, як і нам;

9і не покла́в ні́якої різни́ці між на́ми і ни́ми, ві́рою очи́стивши серця́ ї́хні.

10Що ж ви ни́ні спокуша́єте Бо́га, бажа́ючи покла́сти на ши́ю у́чнів ярмо́, яке́ не могли́ понести́ ні батьки́ на́ші, ні ми.

11Але́ ми ві́руємо, що благода́ттю Го́спода Іісу́са Христа́ спасе́мось, як і вони́.

12Тоді́ замо́вкли всі, що зібра́лися і слу́хали Варна́ву і Па́вла, які́ розповіда́ли про знаме́ння й чудеса́, сотво́рені Бо́гом че́рез них се́ред язи́чників.

13Коли́ ж вони́ замо́вкли, поча́в говори́ти Я́ків і сказа́в: мужі́ бра́ття! послу́хайте мене́.

14Си́мон розпові́в, як Бог спе́ршу згля́нувся на язи́чників, щоб зібра́ти з них наро́д в ім’я́ Своє́.

15І з цим згі́дні слова́ проро́ків, як напи́сано:

16пі́сля цьо́го зверну́ся і відбуду́ю скі́нію Дави́дову, що впа́ла, і те, що в ній зруйно́ване, відновлю́, і ви́правлю її́,

17щоб знайшли́ Го́спода і́нші лю́ди і всі наро́ди, се́ред яки́х звісти́ться ім’я́ Моє́, гово́рить Госпо́дь, Котри́й тво́рить все це.

18Відо́мі Бо́гові від ві́ку всі діла́ Його́.

19Тому́, я вважа́ю, не тре́ба утрудня́ти язи́чників, які́ наверта́ються до Бо́га,

20а написа́ти їм, щоб вони́ утри́мувались від оскве́рненого і́долами, від блу́ду, уда́вленини і кро́ві, і щоб не роби́ли і́ншим того́, чого́ не бажа́ють собі́.

21Бо зако́н Мойсе́їв з да́вніх роді́в ма́є по всіх міста́х тих, які́ пропові́дують його́, і чита́ється в синаго́гах ко́жної субо́ти.

22Тоді́ Апо́столи і пресві́тери з усі́єю Це́рквою розсуди́ли, ви́бравши зі свого́ середо́вища мужі́в, посла́ти їх до Антіохі́ї з Па́влом і Варна́вою, а са́ме: Іу́ду, про́званого Варса́вою, та Си́лу, мужі́в, які́ нача́льствували між бра́ттями,

23написа́вши і вручи́вши їм таке́: Апо́столи і пресві́тери і бра́ття – бра́ттям з язи́чників, які́ знахо́дяться в Антіохі́ї, Сі́рії та Кілікі́ї: ра́дуватися.

24Оскі́льки ми почу́ли, що де́які, ви́йшовши від нас, збенте́жили вас свої́ми слова́ми і схвилюва́ли ва́ші ду́ші, ка́жучи, що тре́ба обрі́зуватися і доде́ржувати зако́н, чого́ ми їм не доруча́ли,

25то ми, зібра́вшись, одноду́шно розсуди́ли: ви́бравши мужі́в, посла́ти їх до вас з улю́бленими на́шими Варна́вою і Па́влом,

26чоловіка́ми, які́ віддали́ ду́ші свої́ за ім’я́ Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

27Ото́ж ми посла́ли Іуду́ та Си́лу, котрі́ поя́снять вам те са́ме і слова́ми.

28Бо уго́дно Свято́му Ду́хові і нам не поклада́ти на вас нія́кого тягаря́ бі́льше, крім цьо́го необхі́дного:

29утри́муватися від ідоложерто́вного і кро́ві, і уда́вленини, і блу́ду, і не роби́ти і́ншим того́, чого́ собі́ не бажа́єте. Доде́ржуючись цього́, до́бре зро́бите. Бу́дьте здоро́ві.

30О́тже, посланці́ прийшли́ до Антіохі́ї і, зібра́вши люде́й, вручи́ли посла́ння.

31Вони́ ж, прочита́вши, зраді́ли цьому́ повча́нню.

32Іу́да і Си́ла, бу́дучи та́кож проро́ками, бага́тим сло́вом дали́ настано́ви бра́ттям і утве́рдили їх.

33Пробу́вши там де́який час, вони́ з ми́ром були́ відпу́щені бра́ттями до Апо́столів.

34Але́ Си́лі розсуди́лося залиши́тися там (а Іу́да поверну́вся до Ієрусали́ма).

Свт. (під зачало) Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв

зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.

27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.

28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.

8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х

2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.

Страстотерпцям Рим. 8:28–39 Послання до Римлян

зач. 9928До то́го зна́ємо, що тим, які́ лю́блять Бо́га, покли́каним з Його́ во́лі, усе́ сприя́є для бла́га.

29Бо кого́ Він передба́чив, тим і напере́д ви́значив бу́ти поді́бними до о́бразу Си́на Свого́, щоб Він був перворо́дним між багатьма́ бра́ттями.

30А кого́ Він напере́д ви́значив, тих і покли́кав; а кого́ покли́кав, тих і ви́правдав; а кого́ ви́правдав, тих і просла́вив.

31Що ж сказа́ти на це? Якщо́ Бог за нас, хто про́ти нас?

32Той, Котри́й Си́на Свого́ не пощади́в, а ви́дав Його́ за всіх нас, як з Ним не да́рує нам і всього́?

33Хто бу́де звинува́чувати ви́браних Бо́жих? Бог виправдо́вує їх.

34Хто осу́джує? Христо́с Іісу́с поме́р, але́ й воскре́с: Він і право́руч Бо́га, Він і хода́тайствує за нас.

35Хто відлу́чить нас від любо́ві Бо́жої: скорбо́та, чи у́тиски, чи гоні́ння, чи го́лод, чи нагота́, або́ небезпе́ка, чи меч? як напи́сано:

36за Те́бе умертвля́ють нас ко́жен день; вважа́ють нас за ове́ць (прире́чених) на зако́лення.

37Але́ все це перебо́рюємо си́лою Того́, Хто полюби́в нас.

38Бо я впе́внений, що ні смерть, ні життя́, ні А́нгели, ні Нача́ла, ні Си́ли, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє,

39ні висота́, ні глибина́, ні і́нше яке́ творі́ння не мо́же відлучи́ти нас від любо́ві Бо́жої в Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.

Євангеліє

Ін. 10:17–28 Євангеліє від Іоанна

зач. 3717Тому́ лю́бить Мене́ Оте́ць, що Я життя́ Моє́ віддаю́, щоб знов прийня́ти його́.

18Ніхто́ не відбира́є його́ від Ме́не, але́ Я Сам віддаю́ його́. Ма́ю вла́ду відда́ти його́ і вла́ду ма́ю знов прийня́ти його́. Цю за́повідь Я оде́ржав від Отця́ Мого́.

19Від цих слів знов ви́никла супере́чка між іуде́ями.

20Бага́то з них говори́ли: Він бі́са ма́є і безу́мствує; чому́ ж слу́хаєте Його́?

21І́нші говори́ли: це слова́ не біснува́того; хіба́ мо́же біс відкрива́ти о́чі сліпи́м?

22Було́ тоді́ в Ієрусали́мі свя́то оно́влення, і була́ зима́.

23Іісу́с ходи́в у хра́мі, в притво́рі Соломо́новому.

24Тут іуде́ї обступи́ли Його́ і говори́ли Йому́: чи до́вго трима́тимеш нас у неві́данні? якщо́ Ти Христо́с, скажи́ нам пря́мо.

25Іісу́с відпові́в їм: Я сказа́в вам, і не ві́рите; діла́, які́ Я творю́ в ім’я́ Отця́ Мого́, сві́дчать про Ме́не.

26Але́ ви не ві́рите, бо ви не з Мої́х ове́ць, як Я сказа́в вам.

зач. 3827Ві́вці Мої́ го́лосу Мого́ слу́хають, і Я зна́ю їх; і вони́ йдуть за Мно́ю.

28І Я даю́ їм життя́ ві́чне, і не заги́нуть пові́к; і ніхто́ не ви́краде їх з руки́ Моє́ї.

Свт. (під зачало) Мф. 5:14–19 Євангеліє від Матфея

зач. 1114Ви є сві́тло сві́ту. Не мо́же схова́тися мі́сто, яке́ стої́ть на верху́ гори́.

15І, засвіти́вши сві́чку, не ста́влять її́ під посу́дину, а на підсві́чник, і сві́тить всім у до́мі.

16Так хай ся́є сві́тло ва́ше пе́ред людьми́, щоб вони́ ба́чили ва́ші до́брі діла́ і прославля́ли Отця́ ва́шого Небе́сного.

17Не ду́майте, що Я прийшо́в пору́шити зако́н або́ проро́ків: не пору́шити прийшо́в Я, а здійсни́ти.

18Бо і́стинно кажу́ вам: до́ки не пере́йде не́бо і земля́, жо́дна йо́та чи жо́дна ри́ска не пере́йде із зако́ну, по́ки не здійсни́ться все.

19О́тже, хто пору́шить одну́ з цих за́повідей найме́нших і навчи́ть так люде́й, той найме́ншим бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному; а хто ви́конає і навчи́ть, той вели́ким бу́де на́званий в Ца́рстві Небе́сному.

Страстотерпцям Ін. 15:17–16:2 Євангеліє від Іоанна

зач. 5215:17Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.

18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.

19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.

20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.

21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.

22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.

23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.

24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.

25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.

26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;

27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.

16:1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.

2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.