Читання днявівторок
На літургії
Апостол
Діян. 12:25–13:12 Діяння святих апостолів
зач. 3112:25А Варна́ва та Савл, ви́конавши дору́чення, поверну́лися з Ієрусали́ма до Антіохі́ї, взя́вши з собо́ю Іоа́нна, про́званого Ма́рком.
13:1В Антіохі́ї в тамте́шній це́ркві були́ де́які проро́ки і вчителі́: Варна́ва і Симео́н, що зва́вся Ні́гер, і Лу́цій кирине́янин, і Манаї́л, ви́хований з І́родом четвертовла́дником, і Савл.
2Коли́ вони́ служи́ли Го́споду й по́стили, Дух Святи́й сказа́в: відділі́ть Мені́ Варна́ву та Са́вла для ді́ла, на яке́ Я покли́кав їх.
3Тоді́ вони́, попости́вшись і помоли́вшись та покла́вши ру́ки на них, відпусти́ли їх.
4Вони́, по́слані Ду́хом Святи́м, прийшли́ до Селевкі́ї, а зві́дти відпливли́ до Кі́пру;
5і, бу́дучи в Саламі́ні, пропові́дували сло́во Бо́же в синаго́гах іуде́йських; ма́ли ж вони́ й Іоа́нна для служі́ння.
6Пройшо́вши весь о́стрів до Па́фа, знайшли́ вони́ одного́ волхва́, лжепроро́ка, іуде́янина, на ім’я́ Варіісу́с,
7яки́й був з проко́нсулом Се́ргієм Па́влом, чолові́ком розу́мним. Він, покли́кавши Варна́ву та Са́вла, побажа́в почу́ти сло́во Бо́же.
8А Елі́ма во́лхв (бо то зна́чить ім’я́ його́) проти́вився їм, намага́ючись відверну́ти проко́нсула від ві́ри.
9Але́ Савл, він же й Па́вел, спо́внившись Ду́ха Свято́го і гля́нувши на ньо́го,
10сказа́в: о, спо́внений вся́кого лука́вства і вся́кого лиході́йства, си́ну дия́вола, во́рог уся́кої пра́вди! чи переста́неш ти збива́ти з прями́х шляхі́в Госпо́дніх?
11І ни́ні ось, рука́ Госпо́дня на те́бе: ти бу́деш сліпи́й і не поба́чиш со́нця яки́йсь час. І за́раз же обійня́ла його́ те́мрява й пітьма́, і він, тиня́ючись, шука́в поводиря́.
12Тоді́ проко́нсул, поба́чивши, що ста́лося, уві́рував, диву́ючись вче́нню Госпо́дньому.
Євангеліє
Ін. 8:51–59 Євангеліє від Іоанна
зач. 3351Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто бу́де дотри́муватися сло́ва Мого́, той не поба́чить сме́рті пові́к.
52Іуде́ї сказа́ли Йому́: тепе́р ми зрозумі́ли, що біс у Тобі́. Авраа́м і проро́ки поме́рли, а Ти ка́жеш, що хто сло́ва Мого́ бу́де дотри́муватися, той не зазна́є сме́рті пові́к.
53Невже́ Ти бі́льший від отця́ на́шого Авраа́ма, яки́й поме́р? і від проро́ків, які́ поме́рли: чим Ти Себе́ ро́биш?
54Іісу́с відпові́в: якщо́ Я Сам Себе́ сла́влю, то сла́ва Моя́ ніщо́. Мене́ прославля́є Оте́ць Мій, про Котро́го ви гово́рите, що Він Бог ваш.
55І ви не пізна́ли Його́, а Я зна́ю Його́; і якщо́ скажу́, що не зна́ю Його́, то бу́ду поді́бний до вас лжець. Але́ Я зна́ю Його́ і дотри́мую сло́во Його́.
56Авраа́м, оте́ць ваш, був би ра́дий поба́чити день Мій; і поба́чив і зраді́в.
57На це сказа́ли Йому́ іуде́ї: Тобі́ нема́ ще й п’яти́десяти ро́ків, – і Ти ба́чив Авраа́ма?
58Іісу́с сказа́в їм: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: рані́ше, ніж був Авраа́м, Я є.
59Тоді́ взяли́ камі́ння, щоб ки́нути на Ньо́го; але́ Іісу́с схова́вся і ви́йшов з хра́му, пройшо́вши се́ред них, і пішо́в да́лі.