Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Діяння святих апостолів
Глава 13
1 В Антіохі́ї в тамте́шній це́ркві були́ де́які проро́ки і вчителі́: Варна́ва і Симео́н, що зва́вся Ні́гер, і Лу́цій кирине́янин, і Манаї́л, ви́хований з І́родом четвертовла́дником, і Савл.
2 Коли́ вони́ служи́ли Го́споду й по́стили, Дух Святи́й сказа́в: відділі́ть Мені́ Варна́ву та Са́вла для ді́ла, на яке́ Я покли́кав їх.
3 Тоді́ вони́, попости́вшись і помоли́вшись та покла́вши ру́ки на них, відпусти́ли їх.
4 Вони́, по́слані Ду́хом Святи́м, прийшли́ до Селевкі́ї, а зві́дти відпливли́ до Кі́пру;
5 і, бу́дучи в Саламі́ні, пропові́дували сло́во Бо́же в синаго́гах іуде́йських; ма́ли ж вони́ й Іоа́нна для служі́ння.
6 Пройшо́вши весь о́стрів до Па́фа, знайшли́ вони́ одного́ волхва́, лжепроро́ка, іуде́янина, на ім’я́ Варіісу́с,
7 яки́й був з проко́нсулом Се́ргієм Па́влом, чолові́ком розу́мним. Він, покли́кавши Варна́ву та Са́вла, побажа́в почу́ти сло́во Бо́же.
8 А Елі́ма во́лхв (бо то зна́чить ім’я́ його́) проти́вився їм, намага́ючись відверну́ти проко́нсула від ві́ри.
9 Але́ Савл, він же й Па́вел, спо́внившись Ду́ха Свято́го і гля́нувши на ньо́го,
10 сказа́в: о, спо́внений вся́кого лука́вства і вся́кого лиході́йства, си́ну дия́вола, во́рог уся́кої пра́вди! чи переста́неш ти збива́ти з прями́х шляхі́в Госпо́дніх?
11 І ни́ні ось, рука́ Госпо́дня на те́бе: ти бу́деш сліпи́й і не поба́чиш со́нця яки́йсь час. І за́раз же обійня́ла його́ те́мрява й пітьма́, і він, тиня́ючись, шука́в поводиря́.
12 Тоді́ проко́нсул, поба́чивши, що ста́лося, уві́рував, диву́ючись вче́нню Госпо́дньому.
зач. 32 13 Відпли́вши з Па́фа, Па́вел та ті, що були́ з ним, прибули́ до Пе́ргії, в Памфілі́ї. А Іоа́нн, відлучи́вшись від них, поверну́вся до Ієрусали́ма.
14 Вони́ ж, прохо́дячи від Пе́ргії, прибули́ до Антіохі́ї Пісіді́йської і, увійшо́вши в синагогу субо́тнього дня, сі́ли.
15 Пі́сля чита́ння зако́ну і проро́ків, нача́льники синаго́ги посла́ли сказа́ти їм: мужі́ бра́ття! якщо́ у вас є сло́во повча́ння до наро́ду, говорі́ть.
16 Па́вел, підві́вшись, дав знак руко́ю і сказа́в: мужі́ ізраїльтя́ни і всі богобоязли́ві! ви́слухайте.
17 Бог наро́ду цього́ ви́брав отці́в на́ших і підні́с цей наро́д під час перебува́ння в землі́ Єги́петській, і си́лою вели́кою ви́вів їх з не́ї,
18 і бли́зько сорока́ ро́ків годува́в їх у пусти́ні.
19 І, зни́щивши сім наро́дів у землі́ Ханаа́нській, розділи́в їм у спа́дщину зе́млю ї́хню.
20 І пі́сля цьо́го, бли́зько чотирьохсо́т п’ятдесяти́ ро́ків, дава́в їм су́ддів до проро́ка Самуї́ла.
21 По́тім проси́ли вони́ царя́, і Бог дав їм Сау́ла, си́на Кі́сового, му́жа з колі́на Веніамі́нового. Так мину́ло ро́ків со́рок.
22 Відки́нувши його́, поста́вив їм царе́м Дави́да, про яко́го і сказа́в, засві́дчивши: знайшо́в Я му́жа по се́рцю Моє́му, Дави́да, си́на Ієссе́євого, яки́й здійсни́ть усі́ бажа́ння Мої́.
23 З його́ ж пото́мства Бог за обі́тницею воздви́г Ізра́їлеві Спаси́теля Іісу́са.
24 Пе́ред сами́м прише́стям Його́ Іоа́нн пропові́дував хре́щення покая́ння всьо́му наро́дові ізра́їльському.
зач. 33 25 Закі́нчуючи ж путь свою́, Іоа́нн говори́в: за ко́го ви мене́ вважа́єте? Я не той; але́ ось, іде́ за мно́ю, у Котро́го я недосто́йний розв’яза́ти взуття́ на нога́х.
26 Мужі́ бра́ття, сини́ ро́ду Авраа́мового, і всі між ва́ми, хто бої́ться Бо́га! вам по́слане сло́во спасі́ння цього́.
27 Бо жи́телі Ієрусали́ма і нача́льники ї́хні, не ви́знавши Його́ і осуди́вши, спо́внили слова́ проро́чі, що чита́ються ко́жної субо́ти,
28 і, не знайшо́вши в Ньо́му нія́кої вини́, ва́ртої сме́рті, проси́ли Піла́та вби́ти Його́.
29 Коли́ ж спо́внилось все напи́сане про Ньо́го, то, зня́вши з дре́ва, покла́ли Його́ у гроб.
30 Але́ Бог воскреси́в Його́ з ме́ртвих.
31 Він про́тягом багатьо́х днів явля́вся тим, які́ ви́йшли з Ним з Галіле́ї до Ієрусали́ма і які́ ни́ні є сві́дками Його́ пе́ред наро́дом.
32 І ми благовіству́ємо вам, що обі́тницю, да́ну отця́м, Бог ви́конав нам, ді́тям ї́хнім, воскреси́вши Іісу́са,
33 як і в дру́гому псалмі́ напи́сано: Ти Син Мій: Я ни́ні роди́в Тебе́.
34 А що воскреси́в Його́ з ме́ртвих, так що Він уже́ не пове́рнеться в тлі́ння, про це сказа́в так: Я дам вам ми́лості, обі́цяні Дави́дові, ві́рно.
35 Тому́ й в і́ншому мі́сці гово́рить: не даси́ш Свято́му Твоє́му поба́чити тлі́ння.
36 Дави́д, послужи́вши в свій час Бо́жій во́лі, упоко́ївся і приєдна́вся до свої́х отці́в, і поба́чив тлі́ння;
37 а Той, Котро́го Бог воскреси́в, не поба́чив тлі́ння.
38 О́тже, хай бу́де відо́мо вам, мужі́ бра́ття, що зара́ди Ньо́го вам сповіща́ється відпу́щення гріхі́в;
39 і в усьо́му, в чо́му ви не могли́ ви́правдатися зако́ном Мойсе́євим, виправдо́вується Ним вся́кий ві́руючий.
40 Стережі́ться ж, щоб не прийшло́ на вас ска́зане у проро́ків:
41 диві́ться, пого́рдливі, подиву́йтесь і зни́кніть; бо Я творю́ ді́ло в дні ва́ші, ді́ло, яко́му не пові́рили б ви, коли́ б хто розпові́в вам.
42 Як вони́ вихо́дили з іуде́йської синаго́ги, язи́чники проси́ли їх говори́ти про те са́ме й в насту́пну субо́ту.
43 Коли́ ж присутні́ розходи́лись, то бага́то іуде́їв і шану́ючих Бо́га, наве́рнених з язи́чників, пішли́ слі́дом за Па́влом і Варна́вою, які́, бесі́дуючи з ни́ми, переко́нували їх перебува́ти в благода́ті Бо́жій.
44 Насту́пної субо́ти ма́ло не все мі́сто зібра́лося слу́хати сло́во Бо́же.
45 Але́ іуде́ї, поба́чивши наро́д, спо́внились за́здрості і, спереча́ючись та лихосло́влячи, пере́чили то́му, що говори́в Па́вел.
46 Тоді́ Па́вел та Варна́ва з дерзнові́нням сказа́ли: вам пе́ршим нале́жало пропові́дувати сло́во Бо́же, а че́рез те, що ви відкида́єте його́ й сами́х себе́ ро́бите недосто́йними ві́чного життя́, то ми зверта́ємось до язи́чників.
47 Бо так запові́в нам Госпо́дь: Я поста́вив Тебе́ сві́тлом язи́чникам, щоб Ти був на спасі́ння аж до краю́ землі́.
48 Слу́хаючи це, язи́чники раді́ли і прославля́ли сло́во Госпо́днє, і уві́рували всі, які́ були́ напере́д ви́значені до ві́чного життя́.
49 І сло́во Госпо́днє ши́рилося по всій краї́ні.
50 Але́ іуде́ї намо́вили побо́жних та поче́сних жіно́к і пе́рших у мі́сті люде́й і вчини́ли гоні́ння на Па́вла та Варна́ву і ви́гнали їх зі свої́х меж.
51 Вони́ ж, обтруси́вши на них по́рох з ніг свої́х, пішли́ до Іконі́ї.
52 А у́чні спо́внювались ра́дості і Ду́ха Свято́го.