Читання днясубота
На літургії
Апостол
Діян. 12:1–11 Діяння святих апостолів
зач. 291В той час цар І́род підня́в ру́ки на де́кого з тих, що нале́жали до Це́ркви, щоб заподі́яти їм зло,
2і мече́м уби́в Я́кова, бра́та Іоа́ннового.
3А поба́чивши, що це подо́бається іуде́ям, пі́сля то́го взяв і Петра́, – тоді́ були́ дні опрі́сноків, –
4і, схопи́вши його́, посади́в у темни́цю; і наказа́в чотирьо́м четвери́цям во́їнів стерегти́ його́, ма́ючи на́мір пі́сля Па́схи ви́вести його́ до наро́ду.
5Ото́ж Петра́ стерегли́ в темни́ці, а тим ча́сом Це́рква щи́ро моли́лась за ньо́го Бо́гові.
6Коли́ ж І́род хоті́в ви́вести його́, тіє́ї но́чі Петро́ спав між двома́ во́їнами, ску́тий двома́ ланцюга́ми, і сторо́жа бі́ля двере́й стерегла́ темни́цю.
7І ось, предста́в А́нгел Госпо́дній, і сві́тло ося́яло темни́цю і, штовхну́вши Петра́ в бік, він розбуди́в його́ і сказа́в: встань шви́дше. І впа́ли ланцюги́ з його́ рук.
8І сказа́в йому́ А́нгел: підпережи́сь і взу́йся. Він зроби́в так. По́тім гово́рить йому́: одягни́ оде́жу твою́ і йди за мно́ю.
9Петро́ ви́йшов і попрямува́в за ним, не зна́ючи, що ро́блене А́нгелом було́ в ді́йсності, а ду́мав, що ба́чить виді́ння.
10Пройшо́вши пе́ршу й дру́гу сторо́жу, вони́ прийшли́ до залі́зної бра́ми, що вела́ до мі́ста, яка́ сама́ собо́ю відчини́лася їм: вони́ ви́йшли, і пройшли́ одну́ ву́лицю, і ра́птом А́нгела не ста́ло з ним.
11Тоді́ Петро́, опам’ята́вшись, сказа́в: тепе́р я ба́чу воі́стину, що Госпо́дь посла́в А́нгела Свого́ і звільни́в мене́ від руки́ І́родової та від усьо́го, чого́ чека́в наро́д іуде́йський.
Євангеліє
Ін. 8:31–42 Євангеліє від Іоанна
зач. 3131Тоді́ Іісу́с сказа́в іуде́ям, які́ уві́рували в Ньо́го: якщо́ бу́дете перебува́ти в сло́ві Моє́му, то ви і́стинно Мої́ у́чні,
32і пізна́єте і́стину, і і́стина ви́зволить вас.
33Йому́ відповіда́ли: ми рід Авраа́ма і ні́коли не були́ раба́ми ніко́му, як же Ти ка́жеш: ста́нете ві́льними?
34Іісу́с відпові́в їм: і́стинно, кажу́ вам, що ко́жен, хто чи́нить гріх, є раб гріха́.
35Але́ раб не перебува́є в до́мі ві́чно, син перебува́є ві́чно.
36О́тже, якщо́ Син ви́зволить вас, то спра́вді бу́дете ві́льними.
37Зна́ю, що ви рід Авраа́ма, одна́к шука́єте вби́ти Мене́, бо сло́во Моє́ не вміща́ється у вас.
38Я говорю́ те, що ба́чив у Отця́ Мого́; а ви ро́бите те, що ба́чили в отця́ ва́шого.
39Сказа́ли Йому́ у ві́дповідь: оте́ць наш є Авраа́м. Іісу́с сказа́в їм: якби́ ви були́ ді́тьми Авраа́ма, то діла́ Авраа́мові роби́ли б.
40А тепе́р шука́єте вби́ти Мене́, Чолові́ка, Яки́й сповісти́в вам і́стину, яку́ чув від Бо́га: Авраа́м цього́ не роби́в.
41Ви ро́бите діла́ отця́ ва́шого. На це сказа́ли Йому́: ми не від любоді́йства наро́джені; одного́ Отця́ ма́ємо, Бо́га.
зач. 3242Іісу́с сказа́в їм: якби́ Бог був Оте́ць ваш, то ви люби́ли б Мене́, тому́ що Я ви́йшов і прийшо́в від Бо́га. йшо́в, а Він посла́в Мене́.
Поминання спочилих воїнів. На заупокійному поминанні додається особливе прохання: «Еще молимся о упокоении душ приснопамятных воинов за веру и Отечество на поле брани живот свой положивших, от ран и глада скончавшихся, в пленении и горьких работах невинно умученных и убиенных, и о еже проститися им всякому прегрешению вольному же и невольному»