Читання днянеділя

На утрені

Ін. 20:1–10 Євангеліє від Іоанна

зач. 631У пе́рший же день ти́жня Марі́я Магдали́на прихо́дить до гро́бу вра́нці, коли́ було́ ще те́мно, і ба́чить, що ка́мінь відва́лений від гро́бу.

2І ось, біжи́ть і прихо́дить до Си́мона Петра́ і до дру́гого у́чня, яко́го люби́в Іісу́с, і ка́же їм: взяли́ Го́спода з гро́бу і не зна́ємо, де покла́ли Його́.

3Нега́йно ж ви́йшов Петро́ і дру́гий у́чень та пішли́ до гро́бу.

4Вони́ побі́гли оби́два ра́зом; але́ дру́гий у́чень біг скорі́ше від Петра́, і прийшо́в до гро́бу пе́рший.

5І, нахили́вшись, поба́чив, що лежа́ть пе́лени; але́ не ввійшо́в у гроб.

6Слі́дом за ним прихо́дить Си́мон Петро́, і вхо́дить у гроб, і ба́чить одні́ лиш пе́лени, що лежа́ли,

7і хусти́ну, яка́ була́ на голові́ Його́, лежа́ла зго́рнена по-особли́вому, не з пе́ленами, а о́сторонь на і́ншому мі́сці.

8Тоді́ ввійшо́в і дру́гий у́чень, що рані́ше прийшо́в до гро́бу, і поба́чив, і уві́рував.

9Бо вони́ ще не зна́ли з Писа́ння, що Йому́ нале́жало воскре́снути з ме́ртвих.

10Тоді́ у́чні зно́ву поверну́лись до се́бе.

На літургії

Апостол

Діян. 11:19–26,29–30 Діяння святих апостолів

зач. 2819Тим ча́сом розсі́яні че́рез гоні́ння, що ста́лося пі́сля Стефа́на, пройшли́ до Фінікі́ї та Кі́пра і Антіохі́ї, ніко́му не пропові́дуючи сло́во, крім іуде́їв.

20Були́ ж де́які з них кіпря́ни і кирине́йці, які́, прийшо́вши до Антіохі́ї, говори́ли до е́ллінів, благовіству́ючи Го́спода Іісу́са.

21І рука́ Госпо́дня була́ з ни́ми, і вели́ке число́, уві́рувавши, наверну́лося до Го́спода.

22Дійшла́ чу́тка про це до це́ркви Ієрусали́мської, і доручи́ли Варна́ві йти до Антіохі́ї.

23Він прийшо́в і, поба́чивши благода́ть Бо́жу, зраді́в і переко́нував усіх трима́тися Го́спода щи́рим се́рцем;

24бо він був чолові́к до́брий і спо́внений Ду́ха Свято́го і ві́ри. І приєдна́лося чима́ло наро́ду до Го́спода.

25По́тім Варна́ва пішо́в у Тарс шука́ти Са́вла і, знайшо́вши його́, приві́в до Антіохі́ї.

26Ці́лий рік збира́лися вони́ в це́ркві і вчи́ли бага́то наро́ду, і у́чні в Антіохі́ї впе́рше почали́ зва́тися христия́нами.

29Тоді́ у́чні ухвали́ли, щоб ко́жний зі свого́ доста́тку посла́в допомо́гу бра́ттям, які живу́ть в Іуде́ї,

30що й зроби́ли, посла́вши зі́бране до пресві́терів че́рез Варна́ву і Са́вла.

Євангеліє

Ін. 4:5–42 Євангеліє від Іоанна

зач. 125Ось прихо́дить Він до мі́ста самаря́нського, що зве́ться Сіха́р, поблизу́ землі́, яку́ Я́ків дав си́нові своє́му Йо́сифу.

6Там був коло́дязь Я́кова. Іісу́с, втоми́вшись з доро́ги, сів бі́ля коло́дязя. Було́ бли́зько шо́стої годи́ни.

7Прихо́дить жі́нка з Самарі́ї набра́ти води́. Іісу́с гово́рить їй: дай Мені́ напи́тися.

8Бо у́чні Його́ пішли́ до мі́ста, щоб купи́ти ї́жі.

9Жі́нка самаря́нка ка́же Йому́: як ти, бу́дучи іуде́єм, про́сиш напи́тися у ме́не, самаря́нки? Адже́ іуде́ї не спілку́ються з самаря́нами.

10Іісу́с сказа́в їй у ві́дповідь: якби́ ти зна́ла дар Бо́жий і Хто гово́рить тобі́: дай Мені́ напи́тись, то ти сама́ проси́ла б у Ньо́го, і Він дав би тобі́ води́ живо́ї.

11Гово́рить Йому́ жі́нка: госпо́дарю! тобі́ і зачерпну́ти ні́чим, а коло́дязь глибо́кий; зві́дки ж ти ма́єш во́ду живу́?

12Невже́ ти бі́льший за ба́тька на́шого Я́кова, котри́й дав нам коло́дязь цей, і сам з ньо́го пив, і ді́ти його́, і худо́ба його́?

13Іісу́с сказа́в їй у ві́дповідь: вся́кий, хто п’є цю во́ду, зно́ву захо́че пи́ти,

14а хто пи́тиме во́ду, яку́ Я дам йому́, той не захо́че пи́ти пові́к; але́ вода́, яку́ Я дам йому́, ста́не в ньо́му джерело́м води́, що тече́ в життя́ ві́чне.

15Гово́рить Йому́ жі́нка: госпо́дарю! дай мені́ ціє́ї води́, щоб я не хоті́ла пи́ти і не прихо́дила сюди́ черпа́ти.

16Іісу́с гово́рить їй: іди́, покли́ч чолові́ка свого́ і прихо́дь сюди́.

17Жі́нка сказа́ла Йому́ у ві́дповідь: не ма́ю я чолові́ка. Гово́рить їй Іісу́с: пра́вду ти сказа́ла, що чолові́ка не ма́єш,

18бо п’ять чоловікі́в ма́ла, і той, кого́ ма́єш тепе́р, не чолові́к тобі́; це ти справедли́во сказа́ла.

19Жі́нка гово́рить Йому́: Го́споди! ба́чу, що Ти проро́к.

20Батьки́ на́ші поклоня́лись на цій горі́, а ви гово́рите, що мі́сце, де нале́жить поклоня́тися, знахо́диться в Ієрусали́мі.

21Іісу́с гово́рить їй: пові́р Мені́, що надхо́дить час, коли́ бу́дете поклоня́тись Отце́ві і не на цій горі́, і не в Ієрусали́мі.

22Ви не зна́єте, чому́ кла́няєтесь, а ми зна́ємо, чому́ кла́няємось, бо спасі́ння від іуде́їв.

23Але́ при́йде час і прийшо́в уже́, коли́ спра́вжні покло́нники кла́нятимуться Отце́ві в ду́сі і і́стині, бо таки́х покло́нників Оте́ць шука́є Собі́.

24Бог є дух, і ті, що поклоня́ються Йому́, пови́нні поклоня́тися в ду́сі і і́стині.

25Жі́нка гово́рить Йому́: зна́ю, що при́йде Месі́я, зва́ний Христо́с; коли́ Він при́йде, сповісти́ть нам усе́.

26Іісу́с сказа́в їй: це Я, Котри́й говорю́ з тобо́ю.

27В цей час прийшли́ у́чні Його́ і здивува́лися, що Він розмовля́є з жі́нкою; проте́ ніхто́ не сказа́в: чого́ Тобі́ тре́ба? або́: про що гово́риш з не́ю?

28Тоді́ жі́нка залиши́ла свій водоно́с, пішла́ до мі́ста і сказа́ла лю́дям:

29іді́ть, поба́чите Чолові́ка, Котри́й сказа́в мені́ все, що я зроби́ла; чи не Він Христо́с?

30Вони́ ви́йшли з мі́ста і пішли́ до Ньо́го.

31Тим ча́сом у́чні проси́ли Його́, ка́жучи: Равві́! їж.

32Він же сказа́в їм: у Ме́не є ї́жа, яко́ї ви не зна́єте.

33Тому́ у́чні говори́ли між собо́ю: хіба́ хто прині́с Йому́ ї́сти?

34Іісу́с гово́рить їм: Моя́ ї́жа є твори́ти во́лю Того́, Хто посла́в Мене́, і зверши́ти ді́ло Його́.

35Чи не ка́жете ви, що ще чоти́ри мі́сяці, і наста́нуть жнива́? А Я говорю́ вам: зведі́ть о́чі ва́ші і погля́ньте на ни́ви, як вони́ побілі́ли і гото́ві до жнив.

36Хто жне, той оде́ржує нагоро́ду і збира́є плід у життя́ ві́чне, щоб і сія́ч і жнець ра́зом раді́ли,

37бо про це є правди́ве сло́во: оди́н сі́є, а і́нший жне.

38Я посла́в вас жа́ти те, над чим ви не працюва́ли: і́нші працюва́ли, а ви ввійшли́ в ї́хню пра́цю.

39І бага́то самаря́н з мі́ста того́ уві́рували в Ньо́го за сло́вом жі́нки, яка́ сві́дчила, що Він сказа́в їй все, що вона́ зроби́ла.

40І тому́, коли́ прийшли́ до Ньо́го самаря́ни, то проси́ли Його́ побу́ти в них; і Він пробу́в там два дні.

41І ще бі́льше уві́рувало в Ньо́го за Його́ сло́вом.

42А жі́нці тій говори́ли: вже не за твої́ми слова́ми ві́руємо, бо самі́ чу́ли і зна́ємо, що Він і́стинно Спаси́тель сві́ту, Христо́с.