Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Іоанна

Глава 4

1 Коли́ ж Іісу́с дові́дався про почу́те фарисе́ями, що Він бі́льше збира́є у́чнів і хре́стить, ніж Іоа́нн, –

2 хоч Іісу́с Сам не хрести́в, а у́чні Його́, –

3 то залиши́в Іуде́ю і знов пішо́в до Галіле́ї.

4 Нале́жало ж Йому́ прохо́дити че́рез Самарі́ю.

зач. 12 5 Ось прихо́дить Він до мі́ста самаря́нського, що зве́ться Сіха́р, поблизу́ землі́, яку́ Я́ків дав си́нові своє́му Йо́сифу.

6 Там був коло́дязь Я́кова. Іісу́с, втоми́вшись з доро́ги, сів бі́ля коло́дязя. Було́ бли́зько шо́стої годи́ни.

7 Прихо́дить жі́нка з Самарі́ї набра́ти води́. Іісу́с гово́рить їй: дай Мені́ напи́тися.

8 Бо у́чні Його́ пішли́ до мі́ста, щоб купи́ти ї́жі.

9 Жі́нка самаря́нка ка́же Йому́: як ти, бу́дучи іуде́єм, про́сиш напи́тися у ме́не, самаря́нки? Адже́ іуде́ї не спілку́ються з самаря́нами.

10 Іісу́с сказа́в їй у ві́дповідь: якби́ ти зна́ла дар Бо́жий і Хто гово́рить тобі́: дай Мені́ напи́тись, то ти сама́ проси́ла б у Ньо́го, і Він дав би тобі́ води́ живо́ї.

11 Гово́рить Йому́ жі́нка: госпо́дарю! тобі́ і зачерпну́ти ні́чим, а коло́дязь глибо́кий; зві́дки ж ти ма́єш во́ду живу́?

12 Невже́ ти бі́льший за ба́тька на́шого Я́кова, котри́й дав нам коло́дязь цей, і сам з ньо́го пив, і ді́ти його́, і худо́ба його́?

13 Іісу́с сказа́в їй у ві́дповідь: вся́кий, хто п’є цю во́ду, зно́ву захо́че пи́ти,

14 а хто пи́тиме во́ду, яку́ Я дам йому́, той не захо́че пи́ти пові́к; але́ вода́, яку́ Я дам йому́, ста́не в ньо́му джерело́м води́, що тече́ в життя́ ві́чне.

15 Гово́рить Йому́ жі́нка: госпо́дарю! дай мені́ ціє́ї води́, щоб я не хоті́ла пи́ти і не прихо́дила сюди́ черпа́ти.

16 Іісу́с гово́рить їй: іди́, покли́ч чолові́ка свого́ і прихо́дь сюди́.

17 Жі́нка сказа́ла Йому́ у ві́дповідь: не ма́ю я чолові́ка. Гово́рить їй Іісу́с: пра́вду ти сказа́ла, що чолові́ка не ма́єш,

18 бо п’ять чоловікі́в ма́ла, і той, кого́ ма́єш тепе́р, не чолові́к тобі́; це ти справедли́во сказа́ла.

19 Жі́нка гово́рить Йому́: Го́споди! ба́чу, що Ти проро́к.

20 Батьки́ на́ші поклоня́лись на цій горі́, а ви гово́рите, що мі́сце, де нале́жить поклоня́тися, знахо́диться в Ієрусали́мі.

21 Іісу́с гово́рить їй: пові́р Мені́, що надхо́дить час, коли́ бу́дете поклоня́тись Отце́ві і не на цій горі́, і не в Ієрусали́мі.

22 Ви не зна́єте, чому́ кла́няєтесь, а ми зна́ємо, чому́ кла́няємось, бо спасі́ння від іуде́їв.

23 Але́ при́йде час і прийшо́в уже́, коли́ спра́вжні покло́нники кла́нятимуться Отце́ві в ду́сі і і́стині, бо таки́х покло́нників Оте́ць шука́є Собі́.

24 Бог є дух, і ті, що поклоня́ються Йому́, пови́нні поклоня́тися в ду́сі і і́стині.

25 Жі́нка гово́рить Йому́: зна́ю, що при́йде Месі́я, зва́ний Христо́с; коли́ Він при́йде, сповісти́ть нам усе́.

26 Іісу́с сказа́в їй: це Я, Котри́й говорю́ з тобо́ю.

27 В цей час прийшли́ у́чні Його́ і здивува́лися, що Він розмовля́є з жі́нкою; проте́ ніхто́ не сказа́в: чого́ Тобі́ тре́ба? або́: про що гово́риш з не́ю?

28 Тоді́ жі́нка залиши́ла свій водоно́с, пішла́ до мі́ста і сказа́ла лю́дям:

29 іді́ть, поба́чите Чолові́ка, Котри́й сказа́в мені́ все, що я зроби́ла; чи не Він Христо́с?

30 Вони́ ви́йшли з мі́ста і пішли́ до Ньо́го.

31 Тим ча́сом у́чні проси́ли Його́, ка́жучи: Равві́! їж.

32 Він же сказа́в їм: у Ме́не є ї́жа, яко́ї ви не зна́єте.

33 Тому́ у́чні говори́ли між собо́ю: хіба́ хто прині́с Йому́ ї́сти?

34 Іісу́с гово́рить їм: Моя́ ї́жа є твори́ти во́лю Того́, Хто посла́в Мене́, і зверши́ти ді́ло Його́.

35 Чи не ка́жете ви, що ще чоти́ри мі́сяці, і наста́нуть жнива́? А Я говорю́ вам: зведі́ть о́чі ва́ші і погля́ньте на ни́ви, як вони́ побілі́ли і гото́ві до жнив.

36 Хто жне, той оде́ржує нагоро́ду і збира́є плід у життя́ ві́чне, щоб і сія́ч і жнець ра́зом раді́ли,

37 бо про це є правди́ве сло́во: оди́н сі́є, а і́нший жне.

38 Я посла́в вас жа́ти те, над чим ви не працюва́ли: і́нші працюва́ли, а ви ввійшли́ в ї́хню пра́цю.

39 І бага́то самаря́н з мі́ста того́ уві́рували в Ньо́го за сло́вом жі́нки, яка́ сві́дчила, що Він сказа́в їй все, що вона́ зроби́ла.

40 І тому́, коли́ прийшли́ до Ньо́го самаря́ни, то проси́ли Його́ побу́ти в них; і Він пробу́в там два дні.

41 І ще бі́льше уві́рувало в Ньо́го за Його́ сло́вом.

42 А жі́нці тій говори́ли: вже не за твої́ми слова́ми ві́руємо, бо самі́ чу́ли і зна́ємо, що Він і́стинно Спаси́тель сві́ту, Христо́с.

43 Як мину́ло ж два дні Він ви́йшов зві́дти і пішо́в до Галіле́ї,

44 бо Сам Іісу́с сві́дчив, що проро́к не ма́є че́сті у свої́й вітчи́зні.

45 Коли́ Він прийшо́в до Галіле́ї, то галіле́яни прийняли́ Його́, поба́чивши все, що Він зроби́в в Ієрусали́мі під час свя́та, бо і вони́ ходи́ли на свя́то.

46 Ото́ж Іісу́с зно́ву прийшо́в у Ка́ну Галіле́йську, де перетвори́в во́ду на вино́. В Капернау́мі був царедво́рець, у яко́го син був хво́рий.

зач. 13 47 Він, почу́вши, що Іісу́с прийшо́в з Іуде́ї в Галіле́ю, прийшо́в до Ньо́го і проси́в Його́ прийти́ і зціли́ти його́ си́на, яки́й був при́ смерті.

48 Іісу́с сказа́в йому́: ви не уві́руєте, якщо́ не поба́чите знаме́нь і чуде́с.

49 Царедво́рець гово́рить Йому́: Го́споди! прийди́, по́ки не вмер син мій.

50 Іісу́с ка́же йому́: іди́, син твій здоро́вий. Він пові́рив сло́ву, що сказа́в йому́ Іісу́с, і пішо́в.

51 На доро́зі зустрі́ли його́ слу́ги його́ і сказа́ли: син твій здоро́вий.

52 Він спита́в у них: о котрі́й годи́ні ста́ло йому́ ле́гше? Йому́ сказа́ли: вчо́ра о сьо́мій годи́ні поки́нула його́ гаря́чка.

53 З цьо́го ба́тько дізна́вся, що це був той час, коли́ Іісу́с сказа́в йому́: син твій здоро́вий, і уві́рував сам і весь дім його́.

54 Це вже дру́ге чу́до сотвори́в Іісу́с, поверну́вшись з Іуде́ї в Галіле́ю.