Читання днясереда

На утрені

Лк. 12:2–12 Євангеліє від Луки

зач. 632Нема́ нічо́го прихо́ваного, що не відкри́лося б, і тає́много, чого́ б не дізна́лися.

3Тому́ те, що ви сказа́ли в пітьмі́, почу́ється при сві́тлі; і що говори́ли на ву́хо в буди́нках, те бу́де проголо́шене на покрі́влях.

4Кажу́ ж вам, дру́зям Мої́м: не бі́йтесь тих, що вбива́ють ті́ло і по́тім нічо́го бі́льше зроби́ти не мо́жуть;

5але́ скажу́ вам, кого́ боя́тися: бі́йтеся Того́, Хто ма́є вла́ду пі́сля вби́вства вки́нути в геє́ну: так, кажу́ вам, Того́ бі́йтеся.

6Чи не п’ять мали́х птахі́в продаю́ться за два асса́рія? і жо́ден з них не забу́тий Бо́гом.

7А у вас і воло́сся на голові́ все порахо́ване. О́тже, не бі́йтесь; ви доро́жчі за багатьо́х мали́х птахі́в.

зач. 648Кажу́ ж вам: ко́жного, хто ви́знає Мене́ пе́ред людьми́, і Син Людськи́й ви́знає його́ пе́ред А́нгелами Бо́жими;

9а хто зрече́ться Мене́ пе́ред людьми́, той відки́нутий бу́де пе́ред А́нгелами Бо́жими.

10І ко́жному, хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться; а хто ска́же хулу́ на Свято́го Ду́ха, тому́ не прости́ться.

11Коли́ ж приведу́ть вас у синаго́ги, до прави́телів і воло́дарів, не турбу́йтесь, як і що відповіда́ти, або що говори́ти,

12бо в той час Святи́й Дух навчи́ть вас, що тре́ба говори́ти.

На літургії

Апостол

Діян. 14:6–18 Діяння святих апостолів

зач. 346вони́, дові́давшись про це, відійшли́ в Лікао́нські міста́ Лі́стру та Де́рвію і око́лиці їх;

7і там благовіствува́ли.

8У Лі́стрі сиді́в оди́н чолові́к, хво́рий на но́ги, криви́й від утро́би ма́тері своє́ї, і ніко́ли не ходи́в.

9Він слу́хав, що говори́в Па́вел, яки́й, погля́нувши на ньо́го і поба́чивши, що він ма́є ві́ру для оде́ржання зці́лення,

10сказа́в го́лосно: тобі́ говорю́ в ім’я́ Го́спода Іісу́са Христа́: стань пря́мо на но́ги твої́. І він відра́зу ско́чив і поча́в ходи́ти.

11Наро́д же, поба́чивши, що зроби́в Па́вел, підні́с го́лос свій, гово́рячи лікао́нською: боги́ в о́бразі людсько́му зійшли́ до нас.

12І назва́ли Варна́ву Зе́всом, а Па́вла – Є́рмієм, бо він нача́льствував у сло́ві.

13А жрець і́дола Зе́вса, що знахо́дився пе́ред ї́хнім мі́стом, пригна́вши до ворі́т волі́в і прині́сши вінки́, хоті́в ра́зом з наро́дом принести́ же́ртву.

14Почу́вши це, Апо́столи Варна́ва та Па́вел розде́рли оде́жу свою́ і, ки́нувшись в наро́д, го́лосно говори́ли:

15мужі́! що це ви ро́бите? І ми – такі́ са́мі лю́ди, як і ви, і благовіству́ємо вам, щоб ви наверну́лись від цих неправди́вих до Бо́га Живо́го, Котри́й створи́в не́бо і зе́млю, і мо́ре, і все, що в них;

16Котри́й у мину́лих поколі́ннях попусти́в, щоб усі́ наро́ди ходи́ли свої́ми шляха́ми,

17хоч і не перестава́в сві́дчити про Се́бе благодія́ннями, подаючи́ нам з не́ба дощі́ і часи́ плодоно́сні та спо́внюючи пожи́вою і весе́лістю серця́ на́ші.

18І, гово́рячи це, вони́ ле́две перекона́ли наро́д не прино́сити їм же́ртви і йти ко́жному додо́му.

Вмч. Діян. 12:1–11 Діяння святих апостолів

зач. 291В той час цар І́род підня́в ру́ки на де́кого з тих, що нале́жали до Це́ркви, щоб заподі́яти їм зло,

2і мече́м уби́в Я́кова, бра́та Іоа́ннового.

3А поба́чивши, що це подо́бається іуде́ям, пі́сля то́го взяв і Петра́, – тоді́ були́ дні опрі́сноків, –

4і, схопи́вши його́, посади́в у темни́цю; і наказа́в чотирьо́м четвери́цям во́їнів стерегти́ його́, ма́ючи на́мір пі́сля Па́схи ви́вести його́ до наро́ду.

5Ото́ж Петра́ стерегли́ в темни́ці, а тим ча́сом Це́рква щи́ро моли́лась за ньо́го Бо́гові.

6Коли́ ж І́род хоті́в ви́вести його́, тіє́ї но́чі Петро́ спав між двома́ во́їнами, ску́тий двома́ ланцюга́ми, і сторо́жа бі́ля двере́й стерегла́ темни́цю.

7І ось, предста́в А́нгел Госпо́дній, і сві́тло ося́яло темни́цю і, штовхну́вши Петра́ в бік, він розбуди́в його́ і сказа́в: встань шви́дше. І впа́ли ланцюги́ з його́ рук.

8І сказа́в йому́ А́нгел: підпережи́сь і взу́йся. Він зроби́в так. По́тім гово́рить йому́: одягни́ оде́жу твою́ і йди за мно́ю.

9Петро́ ви́йшов і попрямува́в за ним, не зна́ючи, що ро́блене А́нгелом було́ в ді́йсності, а ду́мав, що ба́чить виді́ння.

10Пройшо́вши пе́ршу й дру́гу сторо́жу, вони́ прийшли́ до залі́зної бра́ми, що вела́ до мі́ста, яка́ сама́ собо́ю відчини́лася їм: вони́ ви́йшли, і пройшли́ одну́ ву́лицю, і ра́птом А́нгела не ста́ло з ним.

11Тоді́ Петро́, опам’ята́вшись, сказа́в: тепе́р я ба́чу воі́стину, що Госпо́дь посла́в А́нгела Свого́ і звільни́в мене́ від руки́ І́родової та від усьо́го, чого́ чека́в наро́д іуде́йський.

Євангеліє

Ін. 7:14–30 Євангеліє від Іоанна

зач. 2614Але́ посере́д свя́та Іісу́с увійшо́в у храм і вчив.

15І дивува́лися іуде́ї, ка́жучи: як Він зна́є Писа́ння, не вчи́вшись?

16Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: Моє́ вчення́ – не Моє́, а Того́, Хто посла́в Мене́;

17хто хо́че твори́ти во́лю Його́, той дові́дається про це вче́ння, чи воно́ від Бо́га, чи Я Сам від Се́бе кажу́.

18Хто гово́рить сам від се́бе, той шука́є сла́ви собі́, а Хто шука́є сла́ви Тому́, Хто посла́в Його́, Той є і́стинний, і непра́вди нема́ в Ньо́му.

19Чи не дав вам Мойсе́й зако́ну? і ніхто́ з вас не вико́нує зако́ну. За що шука́єте вби́ти Мене́?

20Наро́д сказа́в у ві́дповідь: чи не біс у Тобі́? хто шука́є Тебе́ вби́ти?

21Іісу́с да́лі сказа́в їм: одне́ ді́ло зроби́в Я, і ви всі диву́єтесь.

22Мойсе́й дав вам обрі́зання (хоч воно́ не від Мойсе́я, а від отці́в), і в субо́ту ви обрі́зуєте чолові́ка.

23Якщо́ в субо́ту прийма́є чолові́к обрі́зання, щоб не пору́шити зако́ну Мойсе́євого, – то чому́ на Ме́не гні́ваєтеся за те, що Я всьо́го чолові́ка зціли́в у субо́ту?

24Не суді́ть по зо́внішності, а суді́ть судо́м справедли́вим.

25Тут де́які з ієрусали́млян говори́ли: чи не Той це, Котро́го шука́ють уби́ти?

26Ось, Він гово́рить відкри́то, і нічо́го не ка́жуть Йому́: чи не перекона́лись нача́льники, що Він спра́вді Христо́с?

27Але́ ми зна́ємо, зві́дки Він; Христо́с же коли́ при́йде, ніхто́ не зна́тиме, зві́дки Він.

28Тоді́ Іісу́с, навча́ючи, го́лосно заговори́в у хра́мі: і зна́єте Мене́, і зна́єте, зві́дки Я; і Я прийшо́в не Сам від Се́бе, але́ є і́стинний Той, Хто посла́в Мене́, Яко́го ви не зна́єте.

29Я ж зна́ю Його́, бо Я від Ньо́го, і Він посла́в Мене́.

30І шука́ли схопи́ти Його́, але́ ніхто́ не накла́в на Ньо́го ру́ки, бо ще не прийшо́в час Його́.

Вмч. Ін. 15:17–16:2 Євангеліє від Іоанна

зач. 5215:17Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.

18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.

19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.

20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.

21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.

22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.

23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.

24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.

25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.

26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;

27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.

16:1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.

2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.

На утрені «Честнейшую» не співаємо. Цього дня звершується мале освячення води