Читання днявівторок

На утрені

Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки

зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,

40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.

41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.

42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!

43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?

44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.

45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.

46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,

47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,

48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;

49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.

56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.

На літургії

Апостол

Благовіщенню Євр. 2:11–18 Послання до Євреїв

зач. 30611Адже́ і освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Єди́ного; тому́ Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи:

12сповіщу́ ім’я́ Твоє́ бра́ттям Мої́м, посере́д це́ркви оспіва́ю Тебе́.

13І ще: Я бу́ду наді́ятись на Ньо́го. І ще: ось Я і ді́ти, котри́х дав Мені́ Бог.

14А як ді́ти приче́тні пло́ті і кро́ві, то і Він та́кож прийня́в те ж са́ме, щоб сме́ртю позба́вити си́ли того́, хто ма́є держа́ву сме́рті, то́бто дия́вола,

15і ви́зволити тих, котрі́ стра́хом сме́рті все життя́ трима́лися в ра́бстві.

16Бо не А́нгелів прийма́є Він, але́ прийма́є сі́м’я Авраа́мове.

17Тому́ Він пови́нен був у всьо́му уподі́бнитися бра́ттям, щоб бу́ти ми́лостивим і ві́рним первосвяще́нником пе́ред Бо́гом, для умилости́влення за гріхи́ наро́ду.

18Бо як Сам Він перетерпі́в, бу́вши споку́шеним, то мо́же й споку́шуваним допомогти́.

Євангеліє

Благовіщенню Лк. 1:24–38 Євангеліє від Луки

зач. 324Пі́сля тих днів зачала́ Єлисаве́та, жі́нка його́, і таї́лася п’ять мі́сяців, ка́жучи:

25так сотвори́в мені́ Госпо́дь у ці дні, коли́ згля́нувся на ме́не, щоб зня́ти з ме́не со́ром пе́ред людьми́.

26Шо́стого ж мі́сяця був по́сланий від Бо́га А́нгел Гавриї́л у галіле́йське мі́сто, яке́ назива́ється Назаре́т,

27до Ді́ви, зару́ченої з му́жем, на ім’я́ Йо́сиф, з до́му Дави́дового; ім’я́ ж Ді́ви: Марі́я.

28А́нгел, увійшо́вши до Не́ї, сказа́в: ра́дуйся, Благода́тна! Госпо́дь з Тобо́ю; Благослове́нна Ти між жо́нами.

29Вона́ ж, поба́чивши його́, стриво́жилась від слів його́ і міркува́ла, що б то зна́чило це привіта́ння?

30І сказа́в їй А́нгел: не бі́йся, Марі́є! бо Ти знайшла́ благода́ть у Бо́га;

31і ось, зачне́ш в утро́бі і наро́диш Си́на, і нарече́ш ім’я́ Йому́ Іісу́с.

32Він бу́де вели́кий і Си́ном Всеви́шнього нарече́ться, і дасть Йому́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Його́;

33і ца́рствуватиме над до́мом Я́кова пові́к, і Ца́рству Його́ не бу́де кінця́.

34Марі́я ж сказа́ла А́нгелу: як же ста́неться це, коли́ Я му́жа не зна́ю?

35А́нгел сказа́в Їй у ві́дповідь: Дух Святи́й зійде́ на Те́бе, і си́ла Всеви́шнього осіни́ть Тебе́; тому́ і наро́джуване Святе́ нарече́ться Си́ном Бо́жим.

36Ось і Єлисаве́та, ро́дичка Твоя́, яку́ назива́ють неплі́дною, і вона́ зачала́ си́на в ста́рості свої́й, і їй вже шо́стий мі́сяць,

37бо у Бо́га не зоста́неться неспромо́жним нія́ке сло́во.

38Тоді́ Марі́я сказа́ла: Я – Раба́ Госпо́дня; хай бу́де Мені́ по сло́ву твоє́му. І відійшо́в від Не́ї А́нгел.

Дню Мф. 24:36–26:2 Євангеліє від Матфея

зач. 10224:36Про день же той і годи́ну ніхто́ не зна́є, ні А́нгели небе́сні, а ті́льки Оте́ць Мій оди́н;

37але́, як було́ у дні Но́я, так бу́де і в прише́стя Си́на Людсько́го:

38бо, як у дні пе́ред пото́пом ї́ли, пили́, жени́лись і вихо́дили за́між до то́го дня, як увійшо́в Ной у ковче́г,

39і не ду́мали, по́ки не прийшо́в пото́п і не зни́щив усі́х, – так бу́де і прише́стя Си́на Людсько́го;

40тоді́ бу́дуть дво́є на по́лі: оди́н ві́зьметься, а дру́гий зали́шиться;

41дві, що ме́лять на жо́рнах: одна́ бере́ться, а дру́га залиша́ється.

зач. 10342Ото́ж пильну́йте, бо не зна́єте, в яки́й час Госпо́дь ваш при́йде.

43Але́ це ви зна́єте, що, якби́ знав госпо́дар до́му, о котрі́й сторо́жі при́йде зло́дій, то пильнува́в би і не дав би підкопа́ти до́му свого́.

44Тому́ і ви бу́дьте гото́ві, бо в котру́ годи́ну не ду́маєте, при́йде Син Людськи́й.

45Хто ж ві́рний і розсу́дливий раб, яко́го госпо́дар його́ поста́вив над слу́гами свої́ми, щоб дава́ти їм ї́жу вча́сно?

46Блаже́нний той раб, госпо́дар яко́го, прийшо́вши, зна́йде, що він ро́бить так;

47і́стинно кажу́ вам, що над усі́м добро́м свої́м поста́вить його́.

48Якщо́ ж раб той, бу́дучи злим, ска́же в се́рці свої́м: не ско́ро при́йде госпо́дар мій,

49і почне́ би́ти това́ришів свої́х і ї́сти й пи́ти з п’яни́цями, –

50то при́йде госпо́дар раба́ того́ в день, в яки́й він не сподіва́ється, і в годи́ну, в яку́ не ду́має,

51і розітне́ його́ і ви́значить йому́ одну́ до́лю з лицемі́рами; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.

зач. 10425:1Тоді́ уподі́бниться Ца́рство Небе́сне десятьо́м ді́вам, які, взя́вши світи́льники свої́, ви́йшли назу́стріч нарече́ному.

2П’ять з них були́ му́дрі, а п’ять нерозу́мні.

3Нерозу́мні, взя́вши світи́льники свої́, не взяли́ з собо́ю оли́ви.

4Му́дрі ж ра́зом із світи́льниками свої́ми взяли́ оли́ви в посу́динах свої́х.

5А як нарече́ний затри́мався, то всі задріма́ли і посну́ли.

6Опі́вночі ж почу́вся крик: ось, нарече́ний іде́, вихо́дьте назу́стріч йому́.

7Тоді́ вста́ли всі ді́ви і приготува́ли світи́льники свої́.

8Нерозу́мні ж сказа́ли му́дрим: да́йте нам ва́шої оли́ви, бо світи́льники на́ші га́снуть.

9А му́дрі відповіли́: щоб не тра́пилось неста́чі і у нас, і у вас, піді́ть кра́ще до тих, що продаю́ть, і купі́ть собі́.

10Коли́ ж пішли́ вони́ купува́ти, прийшо́в нарече́ний, і ті, що були́ гото́ві, ввійшли́ з ним на весі́лля, і две́рі зачини́лися;

11пізні́ше прийшли́ й і́нші ді́ви і гово́рять: Го́споди! Го́споди! відчини́ нам.

12Він же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: не зна́ю вас.

13О́тже, пильну́йте, бо не зна́єте ні дня, ні годи́ни, коли́ Син Людськи́й при́йде.

зач. 10514Бо Він зро́бить так, як оди́н чолові́к, яки́й, вируша́ючи в чужу́ краї́ну, покли́кав свої́х рабі́в і доручи́в їм майно́ своє́:

15одному́ дав п’ять тала́нтів, дру́гому два, і́ншому ж оди́н, ко́жному по си́лі його́, і відра́зу ж відійшо́в.

16Той раб, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, пішо́в і ви́користав їх на ді́ло і придба́в і́нші п’ять тала́нтів;

17так са́мо і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, придба́в і́нші два;

18той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, пішо́в і закопа́в його́ в зе́млю і захова́в срі́бло госпо́даря свого́.

19Коли́ мину́ло бага́то ча́су, прихо́дить госпо́дар рабі́в тих і вимага́є в них зві́ту.

20Підійшо́в той, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, прині́с і́нші п’ять тала́нтів і сказа́в: госпо́дарю! п’ять тала́нтів ти дав мені́; ось ще п’ять тала́нтів я придба́в на них.

21Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.

22Підійшо́в тако́ж і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, і сказа́в: госпо́дарю! два тала́нти ти дав мені́; ось, і́нші два тала́нти я придба́в на них.

23Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.

24Підійшо́в і той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, і сказа́в: госпо́дарю! я знав тебе́, що ти люди́на жорсто́ка, жнеш, де не сі́яв, і збира́єш, де не розсипа́в;

25і, побоя́вшись, пішо́в і захова́в тала́нт твій в землі́; ось тобі́ твоє́.

26Госпо́дар його́ сказа́в йому́ у ві́дповідь: лука́вий ра́бе і ліни́вий! ти знав, що я жну, де не сі́яв, і збира́ю, де не розсипа́в;

27тому́ тре́ба було́ тобі́ відда́ти срі́бло моє́ купця́м, і я, прийшо́вши, оде́ржав би моє́ з прибу́тком;

28о́тже, візьмі́ть у ньо́го тала́нт і да́йте тому́, хто ма́є де́сять тала́нтів,

29бо ко́жному, хто ма́є, да́сться і примно́житься, а в то́го, хто не ма́є, відні́меться і те, що ма́є;

30а негі́дного раба́ вки́ньте в тьму безпросві́тну: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в. Сказа́вши це, проголоси́в: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!

зач. 10631Коли́ ж при́йде Син Людськи́й у сла́ві Свої́й і всі святі́ А́нгели з Ним, тоді́ ся́де на престо́лі сла́ви Своє́ї,

32і зберу́ться пе́ред Ним усі́ наро́ди; і відді́лить одни́х від і́нших, як па́стир відділя́є ове́ць від козлі́в;

33і поста́вить ове́ць право́руч Се́бе, а козлі́в – ліво́руч.

34Тоді́ ска́же Цар тим, які́ право́руч Ньо́го: прийді́ть, благослове́нні Отця́ Мого́, наслі́дуйте Ца́рство, угото́ване вам від ство́рення сві́ту:

35бо голо́дний був Я, і ви да́ли Мені́ ї́сти; спра́глий був, і ви напої́ли Мене́; був подоро́жнім, і ви прийняли́ Мене́;

36був наги́м, і ви одягну́ли Мене́; був неду́жим, і ви відві́дали Мене́; у в’язни́ці був, і ви прийшли́ до Ме́не.

37Тоді́ пра́ведники ска́жуть Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! коли́ ми ба́чили Тебе́ голо́дним і нагодува́ли? або спра́глим, і напої́ли?

38коли́ ми ба́чили Тебе́ подоро́жнім, і прийняли́? або́ наги́м, і одягли́?

39коли́ ми ба́чили Тебе́ неду́жим або у в’язни́ці, і прийшли́ до Те́бе?

40І Цар ска́же їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: оскі́льки ви зроби́ли це одному́ з цих браті́в Мої́х ме́нших, то зроби́ли Мені́.

41Тоді́ ска́же й тим, які́ ліво́руч Ньо́го: іді́ть від Ме́не, про́кляті, у вого́нь ві́чний, угото́ваний дия́волу і а́нгелам його́:

42бо голо́дний був Я, і ви не дали́ Мені́ ї́сти; спра́глий був, і ви не напої́ли Мене́;

43був подоро́жнім, і не прийняли́ Мене́; був наги́м, і не одягли́ Мене́; неду́жим і у в’язни́ці, і не відві́дали Мене́.

44Тоді́ і вони́ ска́жуть Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! коли́ ми ба́чили Тебе́ голо́дним або́ спра́глим, або подоро́жнім, або́ наги́м, або́ неду́жим, або́ у в’язни́ці, і не послужи́ли Тобі́?

45Тоді́ ска́же їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: так як ви не зроби́ли цього́ одному́ з ме́нших цих, то не зроби́ли Мені́.

46І пі́дуть ці на ві́чні му́ки, а пра́ведники в життя́ ві́чне.

зач. 10726:1Коли́ Іісу́с скінчи́в усі́ ці слова́, то сказа́в у́чням Свої́м:

2ви зна́єте, що че́рез два дні бу́де Па́сха, і Син Людськи́й ви́даний бу́де на розп’я́ття.

Служба Благовіщенню звершується за 13-ю Марковою главою Типікону під 26-те березня: «О томже Празднице, аще случится в Великий Вторник». На початку великого повечір’я звершується повне кадіння храму. Після читання «Слава в вышних Богу...» — літія. На утрені — величання: «Архангельский глас вопием Ти, Чистая: Радуйся, Благодатная, Господь с Тобою». Замість «Честнейшую» співаємо приспів: «Благовествуй, земле, радость велию, хвалите, небеса, Божию славу». Відпуст: «Грядый Господь на вольную Страсть, нашего ради спасения, Христос, истинный Бог наш, молитвами Пречистыя Своея Матере, (на літургії — з доданням: святых славных и всехвальных апостол, иже во святых отца нашего Иоанна, архиепископа Константиня града, Златоустаго) преподобных и богоносных отец наших, и всех святых, помилует и спасет нас, яко Благ и Человеколюбец». Літургія починається великою вечірнею. Вхід з Євангелієм. На трапезі благословляється рослинне масло та вино. * Євангеліє дня на утрені пропускається за 12-ю Марковою главою Типікону під 26-те