Читання днясереда

На літургії

Апостол

1 Ін. 3:21–4:6 Перше соборне послання Іоанна

зач. 733:21Улю́блені! якщо́ се́рце на́ше не засу́джує нас, то ми ма́ємо дерзнові́ння до Бо́га,

22і, чого́ попро́симо, оде́ржимо від Ньо́го, бо доде́ржуємося за́повідей Його́ і ро́бимо уго́дне пе́ред Ним.

23А за́повідь Його́ та, щоб ми ві́рували в ім’я́ Си́на Його́ Іісу́са Христа́ і люби́ли оди́н о́дного, як Він запові́в нам.

24І хто зберіга́є за́повіді Його́, той перебува́є в Ньо́му, і Він у то́му. А що Він перебува́є в нас, розумі́ємо по ду́ху, яки́й Він дав нам.

4:1Улю́блені! не вся́кому ду́хові ві́рте, але́ випробо́вуйте ду́хів, чи від Бо́га вони́, бо бага́то лжепроро́ків з’яви́лось у сві́ті.

2Ду́ха Бо́жого і ду́ха заблу́дження впізнава́йте так: вся́кий дух, що спові́дує Іісу́са Христа́, Котри́й прийшо́в у пло́ті, є від Бо́га;

3а вся́кий дух, що не спові́дує Іісу́са Христа́, Котри́й прийшо́в у пло́ті, не є від Бо́га, але́ це дух анти́христа, про яко́го ви чу́ли, що він при́йде і тепе́р вже є у сві́ті.

4Ді́ти! ви від Бо́га, і перемогли́ їх; бо Той, Хто у вас, бі́льший того́, хто у сві́ті.

5Вони́ від сві́ту, тому́ і гово́рять, як у сві́ті, і світ слу́хає їх.

6Ми від Бо́га; той, хто зна́є Бо́га, слу́хає нас; хто не від Бо́га, той не слу́хає нас. З цьо́го пізнаємо́ Ду́ха і́стини і ду́ха заблу́дження.

і за четвер (під зачало) 1 Ін. 4:20–5:21 Перше соборне послання Іоанна

зач. 744:20Хто ка́же: я люблю́ Бо́га, а бра́та свого́ нена́видить, той гово́рить непра́вду; бо той, хто не лю́бить бра́та свого́, яко́го ба́чить, як мо́же люби́ти Бо́га, Котро́го не ба́чить?

21І ми ма́ємо від Ньо́го таку́ за́повідь, щоб той, хто лю́бить Бо́га, люби́в і бра́та свого́.

5:1Вся́кий, хто ві́рує, що Іісу́с є Христо́с, від Бо́га наро́джений, і ко́жен, хто лю́бить Того́, Хто народи́в, лю́бить і Того́, Хто народи́вся від Ньо́го.

2Що ми лю́бимо діте́й Бо́жих, пізнаємо́ з то́го, коли́ лю́бимо Бо́га і доде́ржуємося за́повідей Його́.

3Бо це є любо́в до Бо́га, щоб ми доде́ржувались за́повідей Його́; і за́повіді Його́ не тяжкі́.

4Бо вся́кий, наро́джений від Бо́га, перемага́є світ; і ця перемо́га, що перемогла́ світ, – ві́ра на́ша.

5Хто перемага́є світ, як не той, хто ві́рує, що Іісу́с є Син Бо́жий?

6Цей є Іісу́с Христо́с, Котри́й прийшо́в водо́ю і кро́в’ю і Ду́хом, не водо́ю ті́льки, але́ водо́ю і кро́в’ю, і Дух сві́дчить про Ньо́го, бо Дух є і́стина.

7Бо тро́є сві́дчать на не́бі: Оте́ць, Сло́во і Дух Святи́й; і Ці тро́є – єди́не.

8І тро́є сві́дчать на землі́: дух, вода́ і кров; і ці тро́є – про єди́не.

9Якщо́ ми прийма́ємо сві́дчення людське́, сві́дчення Бо́же – бі́льше, бо це є сві́дчення Бо́же, яки́м Бог сві́дчив про Си́на Свого́.

10Хто ві́рує в Си́на Бо́жого, ма́є сві́дчення в собі́ само́му; хто не ві́рує Бо́гові, той ро́бить Його́ неправди́вим, бо не ві́рує в сві́дчення, яки́м Бог сві́дчив про Си́на Свого́.

11Сві́дчення це поляга́є в то́му, що Бог да́рував нам життя́ ві́чне, і це життя́ в Си́ні Його́.

12Хто ма́є Си́на (Бо́жого), той ма́є життя́; хто не ма́є Си́на Бо́жого, той не ма́є життя́.

13Це написа́в я вам, ві́руючим в ім’я́ Си́на Бо́жого, щоб ви зна́ли, що ви, ві́руючи в Си́на Бо́жого, ма́єте життя́ ві́чне.

14І ось яке́ дерзнові́ння ми ма́ємо до Ньо́го, що, коли́ про́симо чого́ згі́дно во́лі Його́, Він слу́хає нас.

15А коли́ ми зна́ємо, що Він слу́хає нас у всьо́му, чого́ ми про́симо, – зна́ємо й те, що, чого́ про́симо, оде́ржуємо від Ньо́го.

16Коли́ хто ба́чить бра́та свого́, яки́й гріши́ть гріхо́м не на смерть, то хай мо́литься, і Бог дасть йому́ життя́, то́бто тому́, хто гріши́ть гріхо́м не на смерть. Є гріх на смерть: не про те кажу́, щоб він моли́вся.

17Вся́ка непра́вда є гріх; але́ є гріх не на смерть.

18Ми зна́ємо, що вся́кий, наро́джений від Бо́га, не гріши́ть, але́ наро́джений від Бо́га береже́ себе́, і лука́вий не торка́ється до ньо́го.

19Ми зна́ємо, що ми від Бо́га і що весь світ лежи́ть у злі.

20Зна́ємо та́кож, що Син Бо́жий прийшо́в і дав нам сві́тло і ро́зум, щоб ми пізна́ли Бо́га і́стинного і щоб були́ в і́стинному Си́ні Його́ Іісу́сі Христі́: Цей є і́стинний Бог і життя́ ві́чне.

21Ді́ти! бережі́ть себе́ від і́долів. Амі́нь.

Сщмч. Євр. 4:14–5:6 Послання до Євреїв

зач. 3114:14Отже, ма́ючи Первосвяще́нника Вели́кого, Котри́й пройшо́в небеса́, Іісу́са Си́на Бо́жого, бу́демо тве́рдо трима́тися спові́дування на́шого.

15Бо ми ма́ємо не тако́го первосвяще́нника, яки́й не мо́же співстражда́ти нам в не́мочах на́ших, але́ Тако́го, Яки́й, поді́бно до нас, зазна́в споку́си у всьо́му, крім гріха́.

16Тому́ з дерзнові́нням приступа́ймо до престо́лу благода́ті, щоб оде́ржати ми́лість і знайти́ благода́ть для своєча́сної допомо́ги.

5:1Бо ко́жний первосвяще́нник, котри́й з люде́й обира́ється, для люде́й поставля́ється на служі́ння Бо́гові, щоб прино́сити дари́ й же́ртви за гріхи́,

2яки́й мо́же бу́ти побла́жливим до не́уків та заблу́дливих, тому́ що й сам обкла́дений не́міччю,

3і тому́ він пови́нен як за наро́д, так і за се́бе прино́сити же́ртви за гріхи́.

4І ніхто́ сам собо́ю не прийма́є ціє́ї че́сті, але́ покли́каний Бо́гом, як і Ааро́н.

5Так і Христо́с не Сам Собі́ присво́їв сла́ву бу́ти первосвяще́нником, але́ Той, Хто сказа́в Йому́: Ти Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́;

6як і в і́ншому мі́сці гово́рить: Ти – свяще́нник пові́к за чи́ном Мелхіседе́ка.

Євангеліє

Мк. 14:43–15:1 Євангеліє від Марка

зач. 6514:43І за́раз же, як Він ще говори́в, прийшо́в Іу́да, оди́н з дванадцятьо́х, і з ним бага́то наро́ду з меча́ми та кия́ми, від первосвяще́нників і кни́жників і старі́йшин.

44Зра́дник же Його́ пода́в їм знак, сказа́вши: Кого́ я поцілу́ю, Той і є; бері́ть Його́ і веді́ть обере́жно.

45І, прийшо́вши, відра́зу підійшо́в до Ньо́го і ка́же: Равві́! Равві́! і поцілува́в Його́.

46А вони́ накла́ли ру́ки свої́ на Ньо́го і взяли́ Його́.

47Оди́н же з тих, що стоя́ли тут, ви́хопив меча́ і вда́рив раба́ первосвяще́нника і відсі́к йому́ ву́хо.

48Тоді́ Іісу́с сказа́в їм: ні́би на розбі́йника ви́йшли ви з меча́ми та кия́ми, щоб Мене́ взя́ти.

49Ко́жний день Я бува́в з ва́ми в хра́мі і вчив, і ви не бра́ли Мене́. Але́ хай збу́дуться Писа́ння.

50Тоді́, залиши́вши Його́, всі повтіка́ли.

51Оди́н юна́к, загорну́вшись покрива́лом на го́ле ті́ло, йшов вслід за Ним; і во́їни схопи́ли його́.

52Але́ він, поки́нувши покрива́ло, наги́й уті́к від них.

53І привели́ Іісу́са до первосвяще́нника; і зібра́лись до ньо́го всі первосвяще́нники і кни́жники та старі́йшини.

54Петро́ віддалі́к ішо́в вслід за Ним аж до сере́дини дво́ру первосвяще́нника; і сиді́в зі слу́гами і грі́вся бі́ля вогню́.

55Первосвяще́нники ж і весь синедріо́н шука́ли сві́дчення на Іісу́са, щоб відда́ти Його́ на смерть; і не знахо́дили.

56Бо бага́то лжесві́дчили на Ньо́го, але́ ці сві́дчення не були́ доста́тні.

57І де́які, вста́вши, неправди́во сві́дчили про́ти Ньо́го і говори́ли:

58ми чу́ли, як Він каза́в: Я зруйну́ю храм цей рукотво́рний і че́рез три дні зведу́ і́нший, нерукотво́рний.

59Але́ й та́ке сві́дчення ї́хнє не було́ доста́тнім.

60Тоді́ первосвяще́нник став посере́дині і спита́в Іісу́са: що ж Ти нічо́го не відповіда́єш? що вони́ про́ти Те́бе сві́дчать?

61Він же мовча́в і нічо́го не відповіда́в. Зно́ву первосвяще́нник спита́в Його́ і сказа́в Йому́: чи Ти Христо́с, Син Благослове́нного?

62Іісу́с сказа́в: Я; і ви поба́чите Си́на Людсько́го, сидя́чого право́руч си́ли і гряду́щого на хма́рах небе́сних.

63Тоді́ первосвяще́нник, розірва́вши о́дяг свій, сказа́в: наві́що ще нам сві́дки?

64Ви чу́ли богоху́льство? Як вам здає́ться? Вони́ ж усі́ ви́знали Його́ пови́нним сме́рті.

65І де́які почали́ плюва́ти на Ньо́го і, закрива́ючи Йому́ лице́, би́ти Його́ і говори́ти Йому́: проречи́. І слу́ги би́ли Його́ по щока́х.

66Коли́ Петро́ був на дворі́ внизу́, прийшла́ одна́ із служни́ць первосвяще́нника

67і, поба́чивши Петра́, яки́й грі́вся, та придиви́вшись до ньо́го, сказа́ла: і ти був з Іісу́сом Назаряни́ном.

68Але́ він відрі́кся, сказа́вши: не зна́ю і не розумі́ю, що ти гово́риш. І ви́йшов геть на пере́дній двір; і заспіва́в пі́вень.

69Служни́ця, поба́чивши його́ зно́ву, почала́ говори́ти прису́тнім, що цей з них.

70Він зно́ву відрі́кся. Тро́хи зго́дом прису́тні зно́ву ста́ли говори́ти Петро́ві: та й спра́вді ти з них, бо ти галіле́янин, і мо́ва твоя́ схо́жа.

71Він же поча́в кля́стися і божи́тися: не зна́ю Чолові́ка Цього́, про Яко́го гово́рите.

72Тоді́ вдру́ге заспіва́в пі́вень. І згада́в Петро́ сло́во, ска́зане йому́ Іісу́сом: перш ніж дві́чі проспіва́є пі́вень, три́чі відрече́шся від Ме́не; і поча́в пла́кати.

зач. 6615:1Нега́йно вра́нці первосвяще́нники зі старі́йшинами та кни́жниками і весь синедріо́н зібра́ли ра́ду і, зв’яза́вши Іісу́са, відвели́ і ви́дали Піла́тові.

і за четвер (під зачало) Мк. 15:1–15 Євангеліє від Марка

зач. 661Нега́йно вра́нці первосвяще́нники зі старі́йшинами та кни́жниками і весь синедріо́н зібра́ли ра́ду і, зв’яза́вши Іісу́са, відвели́ і ви́дали Піла́тові.

2Піла́т спита́в Його́: Ти Цар Іуде́йський? Він же сказа́в йому́ у ві́дповідь: ти гово́риш.

3І первосвяще́нники звинува́чували Його́ ба́гато в чо́му.

4Піла́т же зно́ву спита́в Його́: Ти нічо́го не відповіда́єш? ба́чиш, як бага́то звинува́чень про́ти Те́бе.

5Але́ Іісу́с і на це нічо́го не відповіда́в, так що Піла́т дивува́вся.

6На вся́ке ж свя́то він відпуска́в їм одного́ в’я́зня, за яко́го вони́ проси́ли.

7Тоді́ був у темни́ці оди́н на ім’я́ Вара́вва, із свої́ми спі́льниками, які́ під час бу́нту вчини́ли вби́вство.

8І наро́д поча́в крича́ти і проси́ти Піла́та про те, що він завжди́ роби́в для них.

9Він сказа́в їм у ві́дповідь: чи хо́чете, відпущу́ вам Царя́ Іуде́йського?

10Бо знав, що первосвяще́нники че́рез за́здрість ви́дали Його́.

11Та первосвяще́нники підбу́рили наро́д проси́ти, щоб кра́ще відпусти́в їм Вара́вву.

12Піла́т же зно́ву сказа́в їм у ві́дповідь: що ж хо́чете, щоб я зроби́в з Тим, Кого́ ви назива́єте Царе́м Іуде́йським?

13Вони́ зно́ву закрича́ли: розіпни́ Його́.

14Піла́т сказа́в їм: яке́ ж зло зроби́в Він? Але́ вони́ ще ду́жче закрича́ли: розіпни́ Його́.

15Тоді́ Піла́т, бажа́ючи догоди́ти наро́дові, відпусти́в їм Вара́вву, а Іісу́са, поби́вши, відда́в на розп’я́ття.

Сщмч. Мк. 9:33–41 Євангеліє від Марка

зач. 4133Прийшо́в до Капернау́ма; і коли́ був у до́мі, запита́в їх: про що доро́гою ви міркува́ли між собо́ю?

34Вони́ мовча́ли; бо доро́гою міркува́ли між собо́ю, хто бі́льший.

35І, сі́вши, покли́кав дванадцятьо́х і сказа́в їм: хто хо́че бу́ти пе́ршим, хай бу́де з усі́х оста́ннім і всім слуго́ю.

36І, взя́вши дитя́, поста́вив його́ посере́д них і, обня́вши його́, сказа́в їм:

37хто при́йме в ім’я́ Моє́ одного́ з таки́х діте́й, той Мене́ прийма́є; а хто Мене́ при́йме, той не Мене́ прийма́є, а Того́, Хто посла́в Мене́.

38При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Учи́телю! ми ба́чили чолові́ка, яки́й Твої́м і́менем виганя́є бі́сів, а не хо́дить за на́ми; і заборони́ли йому́, бо не хо́дить за на́ми.

39Іісу́с сказа́в: не забороня́йте йому́, бо ніхто́, сотвори́вши чу́до і́менем Мої́м, не мо́же ско́ро злосло́вити Мене́.

40Бо хто не про́ти вас, той за вас.

41І хто напо́їть вас ча́шею води́ в ім’я́ Моє́, тому́ що ви Христо́ві, і́стинно кажу́ вам, не втра́тить своє́ї нагоро́ди.