Читання днявівторок
На літургії
Апостол
1 Ін. 3:11–20 Перше соборне послання Іоанна
11Бо таке́ є благовіствува́ння, яке́ ви чу́ли від поча́тку, щоб ми люби́ли оди́н о́дного,
12не так, як Ка́їн, котри́й був від лука́вого і вбив бра́та свого́. А за що вбив його́? За те, що діла́ його́ були́ злі, а діла́ бра́та його́ пра́ведні.
13Не диву́йтеся, бра́ття мої́, якщо́ світ нена́видить вас.
14Ми зна́ємо, що ми перейшли́ зі сме́рті в життя́, бо лю́бимо браті́в; той, хто не лю́бить бра́та, перебува́є в сме́рті.
15Вся́кий, хто нена́видить бра́та свого́, є людиновби́вця; а ви зна́єте, що нія́кий людиновби́вця не ма́є життя́ ві́чного, в ньо́му перебува́ючого.
16Любо́в пізна́ли ми в то́му, що Він покла́в за нас ду́шу Свою́: і ми пови́нні кла́сти ду́ші свої́ за браті́в.
17А хто ма́є доста́тки на сві́ті, але́, коли́ ба́чить бра́та свого́ в потре́бі, зачиня́є від ньо́го се́рце своє́, – то як мо́же перебува́ти в тако́му любо́в Бо́жа?
18Ді́ти мої́! бу́демо люби́ти не сло́вом чи язико́м, а ді́лом і пра́вдою.
19І ось з чо́го розумі́ємо, що ми від і́стини, і заспоко́юємо пе́ред Ним серця́ на́ші;
20бо якщо́ се́рце на́ше засу́джує нас, то тим бі́льше Бог, бо Бог бі́льше се́рця на́шого, і зна́є все.
Прп. Євр. 13:17–21 Послання до Євреїв
зач. 33517Слу́хайте наста́вників ва́ших і бу́дьте покі́рні, бо вони́ пості́йно дба́ють про ду́ші ва́ші, як зобов’я́зані да́ти звіт; щоб вони́ роби́ли це з ра́дістю, а не зітха́ючи, бо це для вас некори́сно.
18Молі́ться за нас, бо ми впе́внені, що ма́ємо до́бру со́вість, тому́ що в усьо́му бажа́ємо пово́дитися че́сно.
19Особли́во ж прошу́ роби́ти це, щоб я скорі́ше був пове́рнений вам.
20Бог же ми́ру, Котри́й підня́в з ме́ртвих Па́стиря ове́ць вели́кого Кро́в’ю заві́ту ві́чного, Го́спода на́шого Іісу́са Христа́,
21хай вдоскона́лить вас у вся́кому до́брому ді́лі, на викона́ння во́лі Його́, ро́блячи у вас благоуго́дне Йому́ че́рез Іісу́са Христа́. Йому́ сла́ва на віки́ ві́чні! Амі́нь.
Євангеліє
Мк. 14:10–42 Євангеліє від Марка
зач. 6410І пішо́в Іу́да Іскаріо́т, оди́н з двана́дцяти, до первосвяще́нників, щоб ви́дати Його́ їм.
11Вони́ ж, почу́вши, зраді́ли, і пообіця́ли да́ти йому́ срібнякі́в. І він шука́в, як би в зручни́й час ви́дати Його́.
12У пе́рший день опрі́сноків, коли́ готува́ли пасха́льне ягня́, у́чні сказа́ли Йому́: де хо́чеш ї́сти па́сху? ми пі́демо і приготу́ємо.
13І посила́є двох з у́чнів Свої́х, і ка́же їм: піді́ть до мі́ста, і зустрі́неться вам чолові́к, яки́й нести́ме глек води́; піді́ть за ним,
14і куди́ він увійде́, скажі́ть госпо́дареві до́му того́: Учи́тель гово́рить: де кімна́та, в які́й би Мені́ ї́сти па́сху з у́чнями Мої́ми?
15І він пока́же вам вели́ку, при́брану і гото́ву го́рницю; там приготу́йте нам.
16І пішли́ у́чні Його́, і прийшли́ до мі́ста, і знайшли́, як сказа́в їм; і приготува́ли па́сху.
17Як наста́в ве́чір, Він прийшо́в з дванадцятьма́.
18І коли́ вони́ возлежа́ли і ї́ли, Іісу́с сказа́в: і́стинно кажу́ вам, оди́н з вас, той, хто їсть зі Мно́ю, зра́дить Мене́.
19Вони́ засмути́лись і почали́ говори́ти Йому́ оди́н за о́дним: чи не я? і і́нший: чи не я?
20Він же сказа́в їм у ві́дповідь: оди́н з дванадцятьо́х, яки́й вмоча́є зі Мно́ю в блю́до.
21Та Син Людськи́й іде́, як напи́сано про Ньо́го; але́ го́ре тій люди́ні, яко́ю Син Людськи́й бу́де зра́джений: кра́ще було́ б тій люди́ні не роди́тися.
22І коли́ вони́ ї́ли, Іісу́с взяв хліб, благослови́в, перелама́в, дав їм і сказа́в: приймі́ть, ї́жте; це є Ті́ло Моє́.
23І, взя́вши ча́шу та подя́кувавши, пода́в їм; і пили́ з не́ї всі.
24І сказа́в їм: це є Кров Моя́ Ново́го Заві́ту, що за багатьо́х пролива́ється.
25І́стинно кажу́ вам: Я вже не пи́тиму від плода́ виногра́дного до то́го дня, коли́ пи́тиму нове́ вино́ в Ца́рстві Бо́жому.
26І, проспіва́вши, пішли́ на го́ру Єлео́нську.
27І сказа́в їм Іісу́с: ціє́ї но́чі всі ви споку́ситеся про Ме́не, бо напи́сано: уражу́ па́стиря і розбіжа́ться ві́вці.
28По воскресі́нні ж Моє́му, бу́ду рані́ш за вас у Галіле́ї.
29Петро́ сказа́в Йому́: хоч і всі споку́сяться, але́ не я.
30І гово́рить йому́ Іісу́с: і́стинно кажу́ тобі́, що сього́дні, ціє́ї но́чі, рані́ше, ніж дві́чі проспіва́є пі́вень, ти три́чі зрече́шся Мене́.
31Він же ще бі́льше запевня́в: хоч би мені́ нале́жало і вме́рти з Тобо́ю, не зречу́ся Тебе́. Так са́мо і всі говори́ли.
32Прийшли́ до се́лища, що зве́ться Гефсіма́нія; і Він сказа́в у́чням Свої́м: поси́дьте тут, по́ки Я помолю́ся.
33І взяв з собо́ю Петра́, Я́кова та Іоа́нна; і поча́в жаха́тися й сумува́ти.
34І сказа́в їм: смерте́льно суму́є душа́ Моя́; побу́дьте тут і пильну́йте.
35І, тро́хи відійшо́вши, впав на зе́млю і моли́вся, щоб, коли́ можли́во, мину́в Його́ час цей;
36і говори́в: А́вва О́тче! все можли́ве Тобі́; пронеси́ ми́мо Ме́не ча́шу цю; але́ не чого́ Я хо́чу, а чого́ Ти.
37Поверта́ється і знахо́дить їх спля́чими, і ка́же Петро́ві: Си́моне! ти спиш? не міг ти пильнува́ти одно́ї годи́ни?
38Пильну́йте і молі́ться, щоб не зазна́ти споку́си: дух бадьо́рий, плоть же не́мічна.
39І зно́ву відійшо́в і моли́вся, сказа́вши те са́ме сло́во.
40І, поверну́вшись, зно́ву знайшо́в їх спля́чими; бо о́чі в них обважні́ли, і вони́ не зна́ли, що Йому́ відповіда́ти.
41І прийшо́в утре́тє і ка́же їм: ви все ще спите́ і спочива́єте? Годі́, прийшо́в час: Син Людськи́й видає́ться в ру́ки грі́шників.
42Вста́ньте, піде́мо: ось, набли́зився той, хто видає́ Мене́.
Прп. Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.