Чин Божественної Літургії Передосвячених Дарів
Егда имать священнодействовати Преждеосвященную, вшед во святилище облачится во священническую одежду, назнаменуяй, и целуяй токмо, ничтоже приглаголя, разве: Го́споду помо́лимся, над единою коеюждо одеждею.
И взем диакон время исходит, и став на обычном месте, возглашает:
Благослови́ Влады́ко.
Священник, стоя пред святою трапезою во олтари, возгласно глаголет:
Благослове́но Ца́рство Отца́ и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Прииди́те, поклони́мся: трижды.
И глаголет предначинательный псалом.
Священник же глаголет молитвы светильничныя, сиречь вечерния, с четвертыя молитвы, зане три первыя по ектениах глаголются.
По исполнении же псалма, глаголет диакон ектению.
Ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ на́ших, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О ми́ре всего́ мiра, благостоя́нии святы́х Бо́жиих церкве́й и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О Господи́не и отце́ на́шем Блаже́ннейшем Митрополи́те (имярек), и о господи́не на́шем высокопреосвяще́ннейшем митрополи́те (или архиепи́скопе, или преосвяще́ннейшем епи́скопе) (имярек), честне́м пресви́терстве, во Христе́ диа́констве, о всем при́чте и лю́дех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О граде́ сем (или о ве́си сей, или о святе́й оби́тели сей), вся́ком гра́де, стране́ и ве́рою живу́щих в них, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О бла́горастворе́нии возду́хов, о изоби́лии плодо́в земны́х и вре́менех ми́рных, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, плене́нных и о спасе́нии их, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва перваго антифона:
Го́споди ще́дрый и ми́лостивый, долготерпели́ве и многоми́лостиве, внуши́ моли́тву на́шу и вонми́ гла́су моле́ния на́шего. Сотвори́ с на́ми зна́мение во бла́го, наста́ви нас на путь Твой, е́же ходи́ти во и́стине Твое́й, возвесели́ сердца́ на́ша, во е́же боя́тися и́мене Твоего́ свята́го. Зане́ ве́лий еси́ и творя́й чудеса́, Ты еси́ Бог еди́н, и несть подо́бен Тебе́ в бозе́х, Го́споди, си́лен в ми́лости, и благ в кре́пости, во е́же помога́ти, и утеша́ти, и спаса́ти вся упова́ющия во и́мя свято́е Твое́.
Возгласно:
Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь, и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И по возгласе, стихословится:
Ко Го́споду внегда́ скорбе́ти ми:
Бываемым и поклоном на Аллилуиа. На коемждо же антифоне бывает ектения малая от диакона и возглас от священника. Наченшуся же стихословию, отходит священник во святое предложение и взем Преждеосвященный Хлеб от хлебоносца, полагает и́ со благоговением многим во святый дискос, вложив во святую чашу вино и воду обычно, ничтоже глаголя. И взем кадильницу, кадит звездицу и покровы, и покрывает я́, ничтоже отнюд глаголя, ниже молитву предложения, но токмо:
Моли́твами святы́х оте́ц на́ших, Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш, поми́луй нас.
Диакон:
Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва втораго антифона:
Го́споди, да не я́ростию Твое́ю обличи́ши нас, ниже́ гне́вом Твои́м нака́жеши нас, но сотвори́ с на́ми по ми́лости Твое́й, врачу́ и исцели́телю душ на́ших, наставля́я нас ко приста́нищу хоте́ния Твоего́. Просвети́ о́чи серде́ц на́ших в позна́ние Твоея́ и́стины; и да́руй нам про́чее настоя́щаго дне ми́рное и безгре́шное, и все вре́мя живота́ на́шего, моли́твами святы́я Богоро́дицы, и всех святы́х Твои́х.
Возглас:
Я́ко Твоя́ держа́ва и Твое́ есть Ца́рство, и си́ла, и сла́ва, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И по возгласе, стихословится:
Наде́ющиися на Го́спода:
Диакон:
Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва третияго антифона:
Го́споди Бо́же наш, помяни́ нас, гре́шных и непотре́бных раб Твои́х, внегда́ призыва́ти нам свято́е и покланя́емое и́мя Твое́, и не посрами́ нас от ча́яния ми́лости Твоея́; но да́руй нам, Го́споди, вся я́же ко спасе́нию проше́ния, и сподо́би нас люби́ти и боя́тися Тебе́ от всего́ се́рдца на́шего, и твори́ти во всех во́лю Твою́.
Возглас:
Я́ко благ и человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И по возгласе, стихословится:
Из глубины́ воззва́х к Тебе́:
Диакон:
Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник возглашает:
Я́ко Ты еси́ Бог наш, Бог ми́ловати и спаса́ти, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И поется: Го́споди, воззва́х к Тебе́:
И диакон кадит по чину. Вход с кадильницею, без Евангелиа. Егда же имать честися Евангелие, в празднование храма, или святаго, тогда вход творит со Евангелием.
Молитва входа:
Ве́чер и зау́тра и полу́дне, хва́лим, благослови́м, благодари́м и мо́лимся Тебе́, Влады́ко всех: испра́ви моли́тву на́шу, я́ко кади́ло пред Тобо́ю, и не уклони́ се́рдец на́ших в словеса́ или́ в помышле́ния лука́вствия, но изба́ви нас от всех ловя́щих ду́ши на́ша, я́ко к Тебе́, Го́споди Го́споди, о́чи наши, и на Тя упова́хом, да не посрами́ши нас, Бо́же наш. Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
По конце же стихир, глаголет диакон, или священник возгласно:
Прему́дрость, про́сти.
И поют лики: Све́те ти́хий:
Диакон: Во́нмем.
Священник: Мир всем.
Лик: И ду́хови твоему́.
Диакон: Прему́дрость.
Чтец: Проки́мен:
Диакон: Прему́дрость.
Чтец: Бытия́ чте́ние:
Диакон: Во́нмем.
И Бытие:
Диакон: Прему́дрость.
И вторый прокимен.
Посем возглашает диакон: Повели́те.
Священник же, взем обема рукама кадильницу и свещник со свещею, стоит пред святою трапезою, зря к востоком, и назнаменуя крест, глаголет:
Прему́дрость, про́сти.
Таже обратяся на запад к народу, глаголет:
Све́т Христо́в просвеща́ет всех.
Чтец: При́тчей чте́ние.
Диакон: Во́нмем. И притча.
И по исполнении, глаголет священник:
Мир ти́.
И чтец: И ду́хови твоему́.
Диакон: Прему́дрость.
Чтец поет:
Да испра́вится моли́тва моя́, / я́ко кади́ло пред Тобо́ю, / воздея́ние руку́ мое́ю, / же́ртва вече́рняя.
И по пении чтеца, лик поет тоже.
Таже чтец, стих 1: Го́споди, воззва́х к Тебе́, услы́ши мя, / вонми́ гла́су моле́ния моего́, / внегда́ воззва́ти ми к Тебе́.
Лик: Да испра́вится:
Чтец, стих 2: Положи́, Го́споди, хране́ние усто́м мои́м, / и дверь огражде́ния о устна́х мои́х.
Лик: Да испра́вится:
Чтец, стих 3: Не уклони́ се́рдце мое́ в словеса́ лука́вствия, / непщева́ти вины́ о гресе́х.
Лик: Да испра́вится:
И паки чтец поет: Да испра́вится моли́тва моя́, / я́ко кади́ло пред Тобо́ю.
И лик поет: Воздея́ние руку́ мое́ю, / же́ртва вече́рняя.
Подобает ведати, егда чтец поет: Да испра́вится моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю: вси людие сущии во храме и во олтаре, стоят на коленах молящеся. Егда же начнет: Воздея́ние руку́ мое́ю: востают. На прочиих же стисех, при пении Да испра́вится: егда который лик поет, и вся страна стоит, вторый же лик и страна народа колена приклоняют. Иерей же, стоя во олтаре пред святою трапезою, прием кадильницу с фимиамом, кадит. Егда же чтец поет последнее Да испра́вится, тогда и сам иерей, отдав кадильницу диакону, приклоняет колена, моляся.
И по исполнении творим поклоны три:
Го́споди и Влады́ко живота́ моего́, дух пра́здности, уны́ния, любонача́лия, и праздносло́вия не даждь ми. Поклон.
Дух же целому́дрия, смиренному́дрия, терпе́ния, и любве́, да́руй ми рабу́ Твоему́. Поклон.
Ей, Го́споди Царю́, да́руй ми зре́ти моя́ прегреше́ния, и не осужда́ти бра́та моего́, я́ко благослове́н еси́ во ве́ки веко́в, ами́нь. Поклон.
(Аще празднуется святому, или храмовый праздник прилучится в постныя дни, тогда глаголет диакон, или иерей: Во́нмем, и чтец прокимен Апостола, и чтется Апостол, и Аллилуиа поется, и чтение Евангелия, таже ектения сия
По Да испра́вится: же, глаголет диакон ектению.
Рцем вси́ от всея́ души́, и от всего́ помышле́ния на́шего рцем.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ц на́ших, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о Господи́не и отце́ на́шем, Блаже́ннейшем Митрополи́те (имярек), и о господи́не на́шем высокопреосвяще́ннейшем митрополи́те (или архиепи́скопе, или преосвяще́ннейшем епи́скопе) (имя рек), и о всей во Христе́ бра́тии на́шей.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о бра́тиях на́ших, свяще́нницех, священномона́сех, и всем во Христе́ бра́тстве на́шем.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о блаже́нных и приснопа́мятных святе́йших патриа́рсех правосла́вных и созда́телех свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́), и о всех пре́жде почи́вших отце́х и бра́тиях, зде лежа́щих и повсю́ду, правосла́вных.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о ми́лости, жи́зни, ми́ре, здра́вии, спасе́нии, посеще́нии, проще́нии и оставле́нии грехо́в рабо́в Бо́жиих, бра́тии свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́).
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о плодонося́щих и доброде́ющих во святе́м и всечестне́м хра́ме сем, тружда́ющихся, пою́щих и предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия и бога́тыя ми́лости.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Молитва прилежнаго моления:
Го́споди Бо́же наш, приле́жное сие́ моле́ние приими́ от Твои́х раб, и поми́луй нас по мно́жеству ми́лости Твоея́, и щедро́ты Твоя́ низпосли́ на ны и на вся лю́ди Твоя́, ча́ющыя от Тебе́ бога́тыя ми́лости.
Возглашение:
Я́ко ми́лостив и человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Паки диакон глаголет ектению:
Помоли́теся, оглаше́ннии, Го́сподеви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Ве́рнии, о оглаше́нных помо́лимся, да Госпо́дь поми́лует их.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Огласи́т их сло́вом и́стины.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Откры́ет им Ева́нгелие пра́вды.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Соедини́т их святе́й Свое́й собо́рней и апо́стольстей Це́ркви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Спаси́, поми́луй, заступи́ и сохрани́ их, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Оглаше́ннии, главы ва́ша Го́сподеви приклони́те.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва о оглашенных:
Бо́же, Бо́же наш, созда́телю и соде́телю всех, и́же всем хотя́й спасти́ся и в ра́зум и́стины приити́, при́зри на рабы́ Твоя́ оглаше́нныя, и изба́ви их дре́вния пре́лести и ко́зни сопроти́внаго: и призови́ их в жизнь ве́чную, просвеща́я их ду́ши и телеса́, и сопричита́я их слове́сному Твоему́ ста́ду, на не́мже и́мя Твое́ свято́е нарица́ется.
Возгласно:
Да и ти́и с на́ми сла́вят пречестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Паки диакон:
Ели́цы оглаше́ннии, изыди́те, оглаше́ннии изыди́те, ели́цы оглаше́ннии, изыди́те. Да ни кто от оглаше́нных, ели́цы ве́рнии, па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Зри. Сия точию глаголются до среды четвертыя седмицы поста. От среды же средопостныя, по еже рещи священнику: Да и ти́и с на́ми сла́вят: глаголются и сия диаконства от диакона, на Преждеосвященных точию Литургиах, аще и празднуемый день, кроме суббот и недель.
Ели́цы оглаше́ннии, изыди́те, оглаше́ннии изыди́те. Ели́цы ко просвеще́нию, изыди́те. Помоли́теся и́же ко просвеще́нию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Ве́рнии, о и́же ко свято́му просвеще́нию гото́вящихся бра́тиях и спасе́нии их, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Я́ко да Госпо́дь Бог наш утверди́т их и укрепи́т.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Просвети́т их просвеще́нием ра́зума и благоче́стия.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Сподо́бит их во вре́мя благопотре́бно ба́ни пакибытия́, оставле́ния грехо́в и оде́жди нетле́ния.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Породи́т их водо́ю и Ду́хом.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Да́рует им соверше́ние ве́ры.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Сопричте́т их свято́му Своему́ и избра́нному ста́ду.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Спаси́, поми́луй, заступи́ и сохрани́ их, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
И́же ко просвеще́нию, главы ва́ша Го́сподеви приклони́те.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва о готовящихся ко святому просвещению:
Яви́, Влады́ко, лице́ Твое́ на и́же ко свято́му просвеще́нию гото́вящихся и жела́ющих грехо́вную скве́рну оттрясти́. Озари́ их помышле́ние, извести́ я́ в ве́ре, утверди́ в наде́жди, соверши́ в любви́, у́ды че́стны Христа́ Твоего́ покажи́, да́вшаго Себе́ избавле́ние о душа́х на́ших.
Возглас:
Я́ко Ты еси́ просвеще́ние на́ше, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Диакон:
Ели́цы ко просвеще́нию, изыди́те, и́же ко просвеще́нию, изыди́те, ели́цы оглаше́ннии, изыди́те. Да никто́ от оглаше́нных, ели́цы ве́рнии, па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Даже до зде, яже от среды средопостныя.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Диакон: Прему́дрость.
Молитва верных первая:
Бо́же вели́кий и хва́льный, и́же животворя́щею Христа́ Твоего́ сме́ртию в нетле́ние нас от тле́ния преста́вивый, Ты вся на́ша чу́вства стра́стнаго умерщвле́ния свободи́, блага́го тем влады́ку вну́тренний по́мысл приста́вив; и о́ко у́бо да неприо́бщно бу́дет вся́каго лука́ваго зре́ния, слух же словесе́м пра́здным невхо́ден, язы́к же да очи́стится от глаго́л неподо́бных. Очи́сти же на́ша устне́, хва́лящия Тя, Го́споди; ру́ки на́ша сотвори́ злы́х у́бо оша́ятися дея́ний, де́йствовати же то́чию я́же Тебе́ благоуго́дная, вся на́ша у́ды и мысль Твое́ю утвержда́я благода́тию.
Священник возглашает:
Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Диакон:
Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Егда священник един служит, сия не глаголет:
О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ на́ших, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О ми́ре всего́ мiра, благостоя́нии святы́х Бо́жиих церкве́й и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Прему́дрость.
Молитва верных вторая:
Влады́ко святы́й, преблаги́й, мо́лим Тя, в ми́лости бога́таго, ми́лостива бы́ти нам, гре́шным, и досто́йны нас сотвори́ подъя́тия Единоро́днаго Твоего́ Сы́на и Бо́га на́шего, Царя́ Сла́вы. Се бо пречи́стое Его́ Те́ло и животворя́щая Кровь, в настоя́щий час входя́щия, на та́йней сей предложи́тися и́мут трапе́зе, от мно́жества Во́инства небе́снаго неви́димо дориноси́ма. И́хже прича́стие неосужде́нно нам да́руй, да те́ми мы́сленным о́ком озаря́еми, сы́нове све́та и дне бу́дем.
Священник возглашает:
По да́ру Христа́ Твоего́, с Ни́мже благослове́н еси́, со Пресвяты́м и благи́м и животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И поется:
Ны́не Си́лы Небе́сныя с на́ми неви́димо слу́жат, / се бо вхо́дит Ца́рь Сла́вы, се́ же́ртва та́йная соверше́на дорино́сится. / Ве́рою и любо́вию присту́пим, / да причастницы жи́зни ве́чныя бу́дем. / Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
Сему же певаему, входит диакон северною страною во святый олтарь и кадит святую трапезу, и святое предложение, и священника, и ставше вкупе, глаголют: Ны́не Си́лы Небе́сныя: трижды. И поклонившеся трижды, отходят и преносят Святыя Дары по обычаю, идуще же ничтоже глаголют. И вшед поставляет я священник по обычаю на святей трапезе, и покрывает воздухом, ничесоже глаголя над ними, точию кадит я.
Таже диакон, взем время, исходит на обычное место и глаголет диаконства:
Испо́лним вече́рнюю моли́тву на́шу Го́сподеви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О предложе́нных и Преждеосвяще́нных Честны́х Даре́х, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Я́ко да человеколю́бец Бог наш, прие́м я́ во святы́й и пренебе́сный и мы́сленный Свой же́ртвенник, в воню́ благоуха́ния духо́внаго, возниспо́слет нам Боже́ственную благода́ть и дар Свята́го Ду́ха, помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Ве́чера всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
А́нгела ми́рна, ве́рна наста́вника, храни́теля душ и теле́с на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Проще́ния и оставле́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
До́брых и поле́зных душа́м нашим, и ми́ра мiрови, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и покая́нии сконча́ти, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего, безболе́знены, непосты́дны, ми́рны, и до́браго отве́та на стра́шнем суди́щи Христо́ве про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Соедине́ние ве́ры и прича́стие Свята́го Ду́ха испроси́вше, са́ми себе́, и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник молится:
И́же неизрече́нных и неви́димых Та́ин, Бо́же, у Него́же суть сокро́вища прему́дрости и ра́зума утае́на. И́же служе́ние слу́жбы сея́ откры́вый нам, и положи́вый нас, гре́шных, за мно́гое Твое́ человеколю́бие, во е́же приноси́ти Тебе́ да́ры же и же́ртвы о на́ших гресе́х и о людски́х неве́дениих. Сам, неви́димый Царю́, творя́й вели́кая и неизсле́дованная, сла́вная же и изря́дная, и́мже несть числа́, при́зри на ны, недосто́йныя рабы Твоя́, и́же свято́му сему́ же́ртвеннику, а́ки херуви́мскому Твоему́ предстоя́щия престо́лу, на не́мже Единоро́дный Твой Сын и Бог наш, предлежа́щими стра́шными почива́ет Та́инствы. И вся́кия нас и ве́рныя лю́ди Твоя́ свободи́в нечистоты́, освяти́ всех нас ду́ши и телеса́ освяще́нием неотъе́млемым. Да чи́стою со́вестию, непосра́мленным лице́м, просвеще́нным се́рдцем Боже́ственных сих причаща́ющеся Святы́нь, и от них оживотворя́еми, соедини́мся самому́ Христу́ Твоему́, и́стинному Бо́гу на́шему, ре́кшему: яды́й Плоть Мою́ и пия́й Кровь Мою́ во Мне пребыва́ет, и Аз в нем. Я́ко да все́льшуся в нас и ходя́щу Сло́ву Твоему́, Го́споди, бу́дем храм Пресвята́го и покланя́емаго Твоего́ Ду́ха, изба́влени вся́кия диа́вольския ко́зни, дея́нием, или́ сло́вом, или́ мы́слию де́йствуемыя, и получи́м обетова́нная нам блага́я, со все́ми святы́ми Твои́ми, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вшими.
Священник возглашает:
И сподо́би нас, Влады́ко, со дерзнове́нием, неосужде́нно сме́ти призыва́ти Тебе́, Небе́снаго Бо́га Отца́, и глаго́лати.
Людие: О́тче наш:
Священник возглашает:
Я́ко Твое́ есть Ца́рство, и си́ла, и сла́ва, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник: Мир всем.
Лик: И ду́хови твоему́.
Диакон: Главы́ на́ша Го́сподеви прикло́ним.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник преклоняся молится:
Бо́же, еди́ный благи́й и благоутро́бный, и́же в высо́ких живы́й и на смире́нныя призира́яй, при́зри благоутро́бным о́ком на вся лю́ди Твоя́, и сохрани́ их. И сподо́би вся ны неосужде́нно причасти́тися животворя́щих Твои́х сих Та́ин. Тебе́ бо своя́ подклони́хом главы́, ча́юще от Тебе́ бога́тыя ми́лости.
Возглас:
Благода́тию, и щедро́тами, и человеколю́бием Единоро́днаго Сы́на Твоего́, с Ни́мже благослове́н еси́, со Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник молится:
Вонми́, Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш, от свята́го жили́ща Твоего́, и от престо́ла сла́вы Ца́рствия Твоего́, и прииди́ во е́же освяти́ти нас, и́же горе́ со Отце́м седя́й, и зде нам неви́димо спребыва́яй. И сподо́би держа́вною Твое́ю руко́ю препода́ти нам пречи́стое Те́ло Твое́ и Честну́ю Кровь, и на́ми всем лю́дем.
По молитве же священник и диакон покланяются трижды, глаголюще: Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго.
Вземлет же священник покровы от Святых Даров, и покрывает я́ возду́хом. Егда же имать вознести Святый Хлеб, не открывает Святая, но еще покровенным Божественным сущим Даром, вносит священник руку свою со страхом многим, и прикасается Божественному Хлебу со благоговением и страхом.
Глаголющу диакону: Во́нмем.
Возглашает священник:
Преждеосвяще́нная Свята́я святы́м.
Лик: Еди́н свят, / еди́н Госпо́дь / Иису́с Христо́с, / во сла́ву Бо́га Отца́. / Ами́нь.
Таже священник отлагает святый воздух и творит по обычаю святое причастие Божественных Даров.
Лик же поет киноник: Вкуси́те и ви́дите, я́ко благ Госпо́дь. / Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
(Аще святаго, или храма чтен Апостол и Евангелие, и другий киноник поется, иже указан.)
Священник отлагает святый возду́х, диакон же входит во святый олтарь, и став близ священника, глаголет:
Раздроби́, влады́ко, Святы́й Хлеб.
Священник раздробляет его со многим вниманием, на четыри части, глаголя:
Раздробля́ется и разделя́ется А́гнец Бо́жий, раздробля́емый и неразделя́емый, всегда́ ядо́мый и никогда́же иждива́емый, но причаща́ющияся освяща́яй.
И влагает частицу в потир, ничтоже глаголя, и диакон вливает теплоту в потир, ничтоже глаголя, и стоит мало подале.
Священник же глаголет:
Диа́коне приступи́.
И пришед диакон, творит поклон благоговейно, прося прощения, и глаголет:
Се́ прихожду́ к безсме́ртному Царю́ и Бо́гу на́шему. И: Препода́ждь ми, влады́ко, честно́е и свято́е Те́ло и Кровь Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́.
Священник же, взем Святых Таин едину частицу, дает диакону, глаголя:
Имярек, священнодиа́кону, преподае́тся честно́е и свято́е и пречи́стое Те́ло и Кровь Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, во оставле́ние грехо́в его́ и в жизнь ве́чную.
И целовав диакон подающую ему руку, отходит и стоит созади святыя трапезы, и приклонив главу, молится, яко и священник, глаголя:
Ве́рую, Го́споди, и прочая.
Подобне взем и священник едину частицу Святых Таин, глаголет:
Честно́е и пресвято́е Те́ло и Кровь Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́ преподае́тся мне, имярек, свяще́ннику, во оставле́ние грехо́в мои́х и в жизнь ве́чную.
И приклонив главу, молится, глаголя:
Ве́рую, Го́споди, и испове́дую: И: Ве́чери Твоея́ та́йныя: И: Да не в су́д, или́ во осужде́ние: все до конца.
И тако причащаются Святых Таин, со страхом и всяцем утверждением. Таже взем священник гу́бу, отирает руку, глаголя:
Сла́ва Тебе́ Бо́же: трижды.
И целовав гу́бу, полагает на место. Таже вземлет святый потир с покровцем обема рукама, пиет из него, ничтоже глаголя. Тако устне и святый потир отирает покровцем иже в руках, и поставляет его на святую трапезу. И прием анафору умывает руки и устне, и став мало ко стране, глаголет молитву благодарения: Благодари́м Тя, Спа́са всех Бо́га: до конца (стр. 149).
Диакон же тогда из чаши не пиет, но по заамвонней молитве и по потреблении оставшихся частиц Святых Таин. (Аще же служит един иерей без диакона, и той, по причащении Святых Таин, из чаши не пиет, но по совершении Литургии и по потреблении Святых Таин. Ибо аще и священно есть вложением частицы вино, но не пресущественно в Кровь Божественную, понеже над ним словеса священия не чтошася зде, яко бывает в Литургиах Василия Великаго и Иоанна Златоустаго.) Диакон же, взем святый дискос, надносит верху святаго потира, и спрятает Святая, ничтоже глаголя, и поклонився трижды, отверзает царская врата, и глаголет:
Со стра́хом Бо́жиим и ве́рою приступи́те.
Лик же поет: Благословлю́ Го́спода на вся́кое вре́мя, / хвала́ Его́ во усте́х мои́х.
Посем священник глаголет:
Спаси́, Бо́же, лю́ди Твоя́ и благослови́ достоя́ние Твое́.
И лик поет: Хлеб Небе́сный и Ча́шу Жи́зни вкуси́те / и ви́дите, я́ко благ Госпо́дь. / Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
И покадив Святая трижды, священник отдает кадило диакону, и взем святый дискос поставляет на главу диаконю, и диакон, взем и со благоговением, зря вне ко дверем, ничтоже глаголя, отходит ко предложению и поставляет и. Священник же, поклонився, взем святый потир и обращься ко дверем, зрит к людем, глаголя тайно:
Благослове́н Бог наш:
И возгласно:
Всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
И относят Святая к жертвеннику.
Лик: Ами́нь.
Да испо́лнятся уста́ на́ша / хвале́ния Твоего́ Го́споди, / я́ко да пое́м сла́ву Твою́, / я́ко сподо́бил еси́ нас причасти́тися / святы́м Твои́м, Боже́ственным, безсме́ртным и животворя́щим Та́йнам, / соблюди́ нас во Твое́й святы́ни / весь день поуча́тися пра́вде Твое́й. / Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
Диакон глаголет:
Про́сти прии́мше Боже́ственных, святы́х, пречи́стых, безсме́ртных, небе́сных и животворя́щих, стра́шных Христо́вых Та́ин, досто́йно благодари́м Го́спода.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Ве́чера всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна испроси́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
По святом же причащении священник молится тайно:
Благодари́м Тя, Спа́са всех Бо́га, о всех, и́хже по́дал еси́ нам благи́х, и о прича́стии свята́го Те́ла и Кро́ве Христа́ Твоего́, и мо́лим Ти ся, Влады́ко человеколю́бче: сохрани́ нас под кро́вом крилу́ Твое́ю, и да́ждь нам да́же до после́дняго на́шего издыха́ния, досто́йне причаща́тися святы́нь Твои́х, в просвеще́ние души́ и те́ла, в Ца́рства Небе́снаго насле́дие.
Священник возглашает:
Я́ко Ты еси́ освяще́ние на́ше, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Иерей: С ми́ром изы́дем.
Лик: О и́мени Госпо́дни.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Молитва заамвонная, возглашаемая от священника:
Влады́ко Вседержи́телю, и́же всю тварь прему́дростию соде́лавый, и неизрече́нным Твои́м про́мыслом и мно́гою бла́гостию введы́й нас в пречестны́я дни сия́, ко очище́нию душа́м и те́лом, к воздержа́нию страсте́й, к наде́жди воскре́сения. И́же четы́редесятми де́ньми скрижа́ли вручи́в, богоначерта́нная пи́смена, уго́днику Твоему́ Моисе́ови, пода́ждь и нам, Бла́же, по́двигом до́брым подвиза́тися, тече́ние поста́ соверши́ти, ве́ру неразде́льну соблюсти́, главы́ неви́димых змие́в сокруши́ти, победи́телем же греха́ яви́тися, и неосужде́нно дости́гнути поклони́тися и свято́му воскре́сению. Я́ко благослови́ся и просла́вися пречестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Бу́ди и́мя Госпо́дне благослове́но: трижды.
Сла́ва, и ны́не, псалом 33: Благословлю́ Го́спода:
Молитва глаголема, внегда потребити Святая:
Го́споди Бо́же наш, введы́й нас во всече́стныя дни сия́, и о́бщники нас сотвори́в стра́шных Твои́х Та́ин, совокупи́ нас слове́сному Твоему́ ста́ду и насле́дники покажи́ Ца́рствия Твоего́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Священник же исходит, и став на обычном месте, раздает антидор.
По скончании же псалма и раздаянии антидора, глаголет:
Благослове́ние Госпо́дне на вас, Того́ благода́тию и человеколю́бием, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник: Сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, упова́ние на́ше, сла́ва Тебе́.
Лик: Сла́ва, и ны́не: Го́споди, поми́луй, трижды. Благослови́.
И посем творит отпуст:
Христо́с, и́стинный Бог наш, моли́твами Пречи́стыя Своея́ Ма́тере, святы́х сла́вных и всехва́льных Апо́стол, (и прочая по дни: и святаго имярек, егоже есть храм, и егоже есть день), и́же во святы́х отца́ на́шего Григо́рия Двоесло́ва, Па́пы Ри́мскаго, и всех святы́х, поми́лует и спасе́т нас, я́ко благ и человеколю́бец.
Сице же творит отпуст до Страстныя седмицы: во Страстную бо седмицу свой отпуст глаголется. По отпусте же, молитвы благодарныя (стр. 53).
Ны́не отпуща́еши: Трисвятое. По О́тче наш:
Тропарь, глас 4:
И́же от Бо́га свы́ше Боже́ственную благода́ть восприе́м, сла́вне Григо́рие, / и Того́ си́лою укрепля́емь, ева́нгельски ше́ствовати изво́лил еси́. / Отону́дуже у Христа́ возме́здие трудо́в прия́л еси́, всеблаже́нне: / Его́же моли́, да спасе́т ду́ши на́ша.
Слава, кондак, глас 3:
Подобонача́льник показа́лся еси́ Нача́льника па́стырем Христа́, / и́ноков чреды́, о́тче Григо́рие, / ко огра́де небе́сней наставля́я, / и отту́ду научи́л еси́ ста́до Христо́во за́поведем Его́: / ны́не же с ни́ми ра́дуешися, / и лику́еши в небе́сных кро́вех.
И ныне, Богородичен:
Предста́тельство христиа́н непосты́дное, / хода́тайство ко Творцу́ непрело́жное, / не пре́зри гре́шных моле́ний гла́сы, / но предвари́, я́ко Блага́я, на по́мощь нас, ве́рно зову́щих Ти: / ускори́ на моли́тву и потщи́ся на умоле́ние, / предста́тельствующи при́сно, Богоро́дице, чту́щих Тя.
Конец Божественныя Литургии Преждеосвященных.
Б9eственнаz слyжба преждеwсщ7eнныхъ.
Е#гдa и4мать сщ7еннодёйствовати преждеwсщ7eнную, вшeдъ во с™и1лище њблачи1тсz во сщ7eнническую nдeжду, назнaменуzй, и3 цэлyzй т0кмw, ничт0же приглаг0лz, рaзвэ: ГDу пом0лимсz, над8 є3ди1ною к0еюждо nдeждею.
И# взeмъ діaконъ врeмz и3сх0дитъ, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, возглашaетъ:
Бlгослови2 вLко.
Сщ7eнникъ, стоS пред8 с™0ю трапeзою во nлтарЁ, возглaснw глаг0летъ:
Бlгословeно цrтво, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Пріиди1те, поклони1мсz: три1жды.
И# глаг0летъ предначинaтельный pал0мъ.
Сщ7eнникъ же гlетъ мlтвы свэти6льничныz, си1рэчь вечє1рніz, съ четвeртыz моли1твы, занE три2 пє1рвыz по є3ктеніaхъ глаг0лютсz.
По и3сполнeніи же pалмA,
гlетъ діaконъ є3ктенію2.
Ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ свhшнэмъ ми1рэ, и3 спасeніи дyшъ нaшихъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквeй, и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ вели1комъ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ с™ёйшемъ патріaрхэ и4м>къ, и3 њ господи1нэ нaшемъ преwсвzщeннэйшемъ митрополjтэ (и3ли2 ґрхіепjскопэ, и3ли2 є3пjскопэ) (и4м>къ), честнёмъ пресвЂтерствэ, во хrтЁ діaконствэ, њ всeмъ при1чтэ и3 лю1дехъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ грaдэ сeмъ, (и3ли2 њ вeси сeй, и3ли2 с™ёй nби1тели сeй,) всsкомъ грaдэ, странЁ, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ бlгорастворeніи воздyхwвъ, њ и3з8oби1ліи плодHвъ земнhхъ, и3 врeменэхъ ми1рныхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 њ спасeніи и4хъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Мlтва пeрвагw ґнтіфHна:
ГDи щeдрый и3 ми1лостивый, долготерпэли1ве и3 многоми1лостиве, внуши2мlтву нaшу, и3 вонми2 глaсу молeніz нaшегw: сотвори2 съ нaми знaменіе во бlго, настaви нaсъ на пyть тв0й, є4же ходи1ти во и4стинэ твоeй: возвесели2 с®цA нaшz, во є4же боsтисz и4мене твоегw2 с™aгw: занE вeлій є3си2, и3 творsй чудесA, ты2 є3си2 бGъ є3ди1нъ, и3 нёсть под0бенъ тебЁ въ бозёхъ гDи: си1ленъ въ ми1лости, и3 бlгъ въ крёпости, во є4же помогaти, и3 ўтэшaти, и3 спасaти вс‰ ўповaющыz во и4мz с™0е твоE.
Возглaсно:
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# по возглaсэ, стіхосл0витсz:
Ко гDу внегдA скорбёти ми2:
Бывaємымъ и3 покл0нwмъ на ґллилyіа. На к0емждо же ґнтіфHнэ бывaетъ є3ктеніA мaлаz t діaкона: и3 возглaсъ t сщ7eнника. Начeншусz же стіхосл0вію, tх0дитъ сщ7eнникъ во с™0е предложeніе: и3 взeмъ преждеwсщ7eнный хлёбъ t хлэбон0сца, полагaетъ и5 со бlгоговёніемъ мн0гимъ во с™hй дjскосъ, вложи1въ во с™yю чaшу віно2 и3 в0ду nбhчнw, ничт0же глаг0лz. И# взeмъ кади1льницу, кади1тъ ѕвэзди1цу и3 покр0вы: и3 покрhвъ | ничт0же tню1дъ глаг0лz, нижE мlтву предложeніz, но т0кмw:
Мlтвами с™hхъ nц7ъ нaшихъ, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, поми1луй нaсъ.
Діaконъ:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Моли1тва вторaгw ґнтіфHна:
ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши нaсъ, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши нaсъ: но сотвори2 съ нaми по млcти твоeй, врачY и3 и3сцэли1телю дyшъ нaшихъ, наставлsz нaсъ ко пристaнищу хотёніz твоегw2, просвэти2 џчи сердeцъ нaшихъ, въ познaніе твоеS и4стины, и3 дaруй нaмъ пр0чее настоsщагw днE, ми1рное и3 безгрёшное, и3 всE врeмz животA нaшегw, мlтвами с™hz бцdы, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ.
Возглaсъ:
Ћкw твоS держaва, и3 твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# по возглaсэ, стіхосл0витсz:
Надёющіисz на гDа:
Діaконъ:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Мlтва трeтіzгw ґнтіфHна:
ГDи б9е нaшъ, помzни2 нaсъ грёшныхъ и3 непотрeбныхъ р†бъ твои1хъ, внегдA призывaти нaмъ с™0е и3 покланsемое и4мz твоE, и3 не посрами2 нaсъ t чazніz ми1лости твоеS: но дaруй нaмъ гDи, вс‰ ±же ко спасeнію прошє1ніz, и3 спод0би нaсъ люби1ти и3 боsтисz тебE t всегw2 сeрдца нaшегw, и3 твори1ти во всёхъ в0лю твою2.
Возглaсъ:
Ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# по возглaсэ, стіхосл0витсz:
И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ:
Діaконъ:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
Ћкw ты2 є3си2 бGъ нaшъ, бGъ ми1ловати и3 спасaти, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# поeтсz: ГDи, воззвaхъ къ тебЁ:
И# діaконъ кади1тъ по чи1ну. Вх0дъ съ кади1льницею, без8 є3ђліа. Е#гдa же и4мать чести1сz є3ђліе, въ прaзднованіе хрaма, и3ли2 с™aгw, тогдA вх0дъ твори1тъ со є3ђліемъ.
Мlтва вх0да:
Вeчеръ и3 заyтра и3 полyдне, хвaлимъ, бlгослови1мъ, бlгодари1мъ и3м0лимъ ти сz вLко всёхъ, и3спрaви мlтву нaшу ћкw кади1ло пред8 тоб0ю, и3 не ўклони2 с®цъ нaшихъ въ словесA и3ли2 въ помышлє1ніz лукaвствіz: но и3збaви нaсъ t всёхъ ловsщихъ дyшы нaшz, ћкw къ тебЁ, гDи гDи, џчи нaши, и3 на тS ўповaхомъ, да не посрами1ши нaсъ б9е нaшъ. ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
По концё же стіхи1ръ, глаг0летъ діaконъ, и3ли2 сщ7eнникъ возглaснw:
Премyдрость, пр0сти.
И# пою1тъ ли1ки: Свёте ти1хій:
Діaконъ: В0нмемъ.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ.
Ли1къ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: Премyдрость.
Чтeцъ: Прокjменъ:
Діaконъ: Премyдрость.
Чтeцъ: БытіS чтeніе.
Діaконъ: В0нмемъ.
И# бытіE:
И# вторhй прокjменъ.
И# посeмъ возглашaетъ діaконъ: Повели1те.
Сщ7eнникъ же, взeмъ nбёма рукaма кади1льницу и3 свёщникъ со свэщeю, стои1тъ пред8 с™0ю трапeзою, зрS къ вост0кwмъ, и3 назнaменуz кrтъ, глаг0летъ:
Премyдрость, пр0сти.
Тaже њбратsсz на зaпадъ къ нар0ду, глаг0летъ:
Свётъ хrт0въ просвэщaетъ всёхъ.
Чтeцъ: При1тчей чтeніе.
Діaконъ: В0нмемъ. И# при1тча.
И# по и3сполнeніи, глаг0летъ сщ7eнникъ:
Ми1ръ ти2.
Діaконъ: Премyдрость.
Чтeцъ поeтъ:
Да и3спрaвитсz мlтва моS, / ћкw кади1ло пред8 тоб0ю, / воздэsніе рукY моeю, / жeртва вечeрнzz.
И# по пёніи чтецA, ли1къ поeтъ т0же.
Тaже, чтeцъ стjхъ №: ГDи, воззвaхъ къ тебЁ, ўслhши мS, / вонми2 глaсу молeніz моегw2, / внегдA воззвaти ми2 къ тебЁ.
Ли1къ: Да и3спрaвитсz:
Чтeцъ, стjхъ в7: Положи2 гDи, хранeніе ўстHмъ мои6мъ, / и3 двeрь њграждeніz њ ўстнaхъ мои1хъ.
Ли1къ: Да и3спрaвитсz:
Чтeцъ, стjхъ G: Не ўклони2 сeрдце моE въ словесA лукaвствіz, / непщевaти вины2 њ грэсёхъ.
Ли1къ: Да и3спрaвитсz:
И# пaки чтeцъ поeтъ: Да и3спрaвитсz мlтва моS, / ћкw кади1ло пред8 тоб0ю.
И# ли1къ поeтъ: Воздэsніе рукY моeю, / жeртва вечeрнzz.
Подобaетъ вёдати, є3гдA чтeцъ поeтъ: Да и3спрaвитсz мlтва моS, ћкw кади1ло пред8 тоб0ю: вси2 лю1діе сyщіи во хрaмэ и3 во nлтарЁ, стоsтъ на колёнахъ молsщесz. Е#гдa же начнeтъ: Воздёzніе рукY моeю: востаю1тъ. На пр0чіихъ же стіхaхъ, Да и3спрaвитсz, пёніz, є3гдA кот0рый ли1къ поeтъ, и3 всS странA стои1тъ: вторhй же ли1къ и3 странA нар0да колBна приклонsютъ. Їерeй же стоS во nлтарЁ пред8 с™0ю трапeзою, пріsвъ кади1льницу съ fmміaмомъ, и3 кади1тъ: послэди1 же на Да и3спрaвитсz, tдaвъ кади1льницу и3 сaмъ їерeй приклонsетъ колBна молsсz.
И# по и3сполнeніи твори1мъ покл0ны три2.
ГDи и3 вLко животA моегw2, дyхъ прaздности, ўнhніz, любоначaліz и3 праздносл0віz не дaждь ми2. Покл0нъ.
Д¦ъ же цэломyдріz, смиреномyдріz, терпёніz и3 любвE дaруй ми2 рабY твоемY. Покл0нъ.
Е$й гDи цRю2, дaруй ми2 зрёти мо‰ прегрэшє1ніz, и3 не њсуждaти брaта моегw2: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. Покл0нъ.
(Ѓще прaзднуетсz с™0му, и3ли2 хрaмовый прaздникъ прилучи1тсz въ по6стныz дни6, тогдA глаг0летъ діaконъ и3ли2 їерeй: В0нмемъ. и3 чтeцъ прокjменъ ґпcла, и3 чтeтсz ґпcлъ, и3 ґллилyіа поeтсz, и3 чтeніе є3ђліа, тaже є3ктеніA сіS:)
По Да и3спрaвитсz же,
глаг0летъ діaконъ є3ктенію2.
Рцeмъ вси2 t всеS души2, и3 t всегw2 помышлeніz нaшегw рцeмъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ГDи вседержи1телю, б9е nц7ъ нaшихъ, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй млcти твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ и4м>къ, и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсвzщeннэйшемъ митрополjтэ (и3ли2 ґрхіепjскопэ, и3ли2 преwсвzщeннэйшемъ є3пjскопэ) (и4м>къ), и3 всeй во хrтЁ брaтіи нaшей.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S, да ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ во всsкомъ бlгочeстіи и3 чтcотЁ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ брaтіzхъ нaшихъ, сщ7eнницэхъ, сщ7енномонaсэхъ, и3 всeмъ во хrтЁ брaтствэ нaшемъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ бlжeнныхъ и3 приснопaмzтныхъ, с™ёйшихъ патріaрсэхъ правослaвныхъ, и3 создaтелехъ с™aгw хрaма сегw2 (ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS) и3 њ всёхъ преждепочи1вшихъ nц7ёхъ и3 брaтіzхъ, здЁ лежaщихъ и3 повсю1ду правослaвныхъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ ми1лости, жи1зни, ми1рэ, здрaвіи, спасeніи, посэщeніи, прощeніи и3 њставлeніи грэхHвъ рабHвъ б9іихъ, брaтіи с™aгw хрaма сегw2 (ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS).
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ плодоносsщихъ, и3 добродёющихъ во с™ёмъ и3 всечестнёмъ хрaмэ сeмъ, труждaющихсz, пою1щихъ и3 предстоsщихъ лю1дехъ, њжидaющихъ t тебE вели1кіz и3 богaтыz млcти.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Мlтва прилёжнагw молeніz:
ГDи б9е нaшъ, прилёжное сіE молeніе пріими2 t твои1хъ р†бъ и3 поми1луй нaсъ по мн0жеству млcти твоеS, и3 щедрHты тво‰ низпосли2 на ны2, и3 на вс‰ лю1ди тво‰, чaющыz t тебE богaтыz млcти.
Возглашeніе:
Ћкw млcтивъ и3 чlколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Пaки діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
Помоли1тесz њглашeнніи гDви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Вёрніи њ њглашeнныхъ пом0лимсz, да гDь поми1луетъ и5хъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њгласи1тъ и5хъ сл0вомъ и4стины.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Tкрhетъ и5мъ є3ђліе прaвды.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Соедини1тъ и5хъ с™ёй своeй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цeркви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Спаси2, поми1луй, заступи2 и3 сохрани2 и5хъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њглашeнніи, главы6 вaшz гDви приклони1те.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Моли1тва њ њглашeнныхъ,
прeжде с™aгw возношeніz:
Б9е б9е нaшъ, создaтелю и3 содётелю всёхъ, и4же всBмъ хотsй спасти1сz и3 въ рaзумъ и4стины пріити2, при1зри на рабы6 тво‰ њглашє1нныz, и3 и3збaви и5хъ дрeвніz прeлести и3 к0зней сопроти1внагw: и3 призови2 и5хъ въ жи1знь вёчную, просвэщaz и4хъ дyшы и3 тэлесA, и3 сопричитaz и5хъ словeсному твоемY стaду, на нeмже и4мz твоE с™0е нарицaетсz.
Возглaснw:
Да и3 тjи съ нaми слaвzтъ пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Пaки діaконъ:
Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те: њглашeнніи и3зыди1те. є3ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те, да ни кто2 t њглашeнныхъ, є3ли1цы вёрніи, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
(зри2) Сі‰ т0чію глаг0лютсz дaже до трeтіz и3 четвeртыz седми1цы постA: t средh же средоп0стныz, по є4же рещи2 сщ7eннику: Да и3 тjи съ нaми слaвzтъ: глаг0лютсz и3 сі‰ діaконства t діaкона, на преждеwсщ7eнныхъ т0чію літургjахъ, ѓще и3 прaзднуемый дeнь, кромЁ суббHтъ и3 недёль.
Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те: њглашeнніи, и3зыди1те: є3ли1цы къ просвэщeнію, и3зыди1те. помоли1тесz и5же къ просвэщeнію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Вёрніи, њ и5же ко с™0му просвэщeнію гот0вzщихсz брaтіzхъ, и3 спасeніи и4хъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Ћкw да гDь бGъ нaшъ ўтверди1тъ и5хъ и3 ўкрэпи1тъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Просвэти1тъ и5хъ просвэщeніемъ рaзума и3 бlгочeстіz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Спод0битъ и5хъ во врeмz бlгопотрeбно бaни пакибытіS, њставлeніz грэхHвъ, и3 nдeжди нетлёніz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Породи1тъ и5хъ вод0ю и3 д¦омъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Дaруетъ и5мъ совершeніе вёры.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Сопричтeтъ и5хъ с™0му своемY и3 и3збрaнному стaду.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Спаси2, поми1луй, заступи2 и3 сохрани2 и5хъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
И%же ко просвэщeнію, главы6 вaшz гDви приклони1те.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Моли1тва њ гот0вzщихсz
ко с™0му просвэщeнію:
Kви2 вLко лицE твоE, на и5же ко с™0му просвэщeнію гот0вzщихсz и3 желaющихъ грэх0вную сквeрну tтрzсти2: њзари2 и4хъ помышлeніе, и3звэсти2 | въ вёрэ, ўтверди2 въ надeжди, соверши2 въ любви2, ќды чeстны хrтA твоегw2 покажи2, дaвшагw себE и3збавлeніе њ душaхъ нaшихъ.
Возглaсъ:
Ћкw ты2 є3си2 просвэщeніе нaше, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Діaконъ:
Е#ли1цы ко просвэщeнію, и3зыди1те: и5же ко просвэщeнію, и3зыди1те. є3ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те: да ни кто2 t њглашeнныхъ, є3ли1цы вёрніи, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Дaже до здЁ ±же t среды2 средоп0стныz.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Діaконъ: Премyдрость.
Моли1тва вёрныхъ пeрваz:
Б9е вели1кій и3 хвaльный, и4же животворsщею хrтA твоегw2 смeртію, въ нетлёніе нaсъ t тлёніz престaвивый, ты2 вс‰ н†ша ч{вства стрaстнагw ўмерщвлeніz свободи2, бlгaго тBмъ вLку внyтренній п0мыслъ пристaвивъ: и3 џко ќбw да непріo1бщно бyдетъ всsкагw лукaвагw зрёніz, слyхъ же словесє1мъ пр†зднымъ невх0денъ, љзhкъ же да њчи1ститсz t глагHлъ непод0бныхъ. њчи1сти же нaшz ўстнЁ хвaлzщыz тS гDи, рyки нaшz сотвори2 ѕлhхъ ќбw њшazтисz дэsній, дёйствовати же т0чію ±же тебЁ бlгоугHднаz, вс‰ нaшz ќды и3 мhсль твоeю ўтверждaz бlгодaтію.
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Діaконъ:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Е#гдA сщ7eнникъ є3ди1нъ слyжитъ, сі‰ не глаг0летъ:
Њ свhшнэмъ ми1рэ, и3 спасeніи дyшъ нaшихъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквей, и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Діaконъ: Премyдрость.
Моли1тва вторaz вёрныхъ:
ВLко с™hй пребlгjй, м0лимъ тS, въ ми1лости богaтаго, млcтива бhти нaмъ грBшнымъ: и3 дост0йны нaсъ сотвори2 под8sтіz є3динор0днагw твоегw2 сн7а и3 бGа нaшегw, цRS слaвы: сe бо пречcтое є3гw2 тёло, и3 животворsщаz кр0вь, въ настоsщій чaсъ входsщаz, на тaйнэй сeй предложи1тисz х0щетъ трапeзэ, t мн0жества в0инства нбcнагw неви1димw дорmноси1ма, и4хже причaстіе неwсуждeннw нaмъ дaруй, да тёми мhсленнымъ џкомъ њзарsеми, сhнове свёта и3 днE бyдемъ.
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
По дaру хrтA твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, съ прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# поeтсz:
Нhнэ си6лы нбcныz съ нaми неви1димw слyжатъ: / сe бо вх0дитъ цRь слaвы, сE жeртва тaйнаz совершeна дорmн0ситсz: / вёрою и3 люб0вію приступи1мъ, / да прич†стницы жи1зни вёчныz бyдемъ. / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Семy же пэвaему, вх0дитъ діaконъ сёверною стран0ю во с™hй nлтaрь и3 кади1тъ с™yю трапeзу, и3 с™0е предложeніе и3 сщ7eнника, и3 стaвше вкyпэ, глаг0лютъ: Нhнэ си6лы нбcныz: три1жды. И# поклони1вшесz три1жды, tх0дzтъ и3 прен0сzтъ с™ы6z дaры по nбhчаю: и3дyще же ничт0же глаг0лютъ. и3 вшeдъ полагaетъ | сщ7eнникъ по nбhчаю на с™ёй трапeзэ, и3 покрывaетъ воздyхомъ, ничесHже глаг0лz над8 ни1ми, т0чію кади1тъ |.
Тaже діaконъ взeмъ врeмz, и3сх0дитъ на nбhчное мёсто, и3 глаг0летъ діaконства:
И#сп0лнимъ вечeрнюю мlтву нaшу гDви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ предложeнныхъ и3 преждеwсщ7eнныхъ чcтныхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Ћкw да чlвэколю1бецъ бGъ нaшъ, пріeмъ | во с™hй, и3 пренбcный, и3 мhсленный св0й жeртвенникъ, въ воню2 благоухaніz д¦0внагw, вознисп0слетъ нaмъ б9eственную бlгодaть, и3 дaръ с™aгw д¦а, пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Вeчера всегw2 совершeнна, свsта, ми1рна и3 безгрёшна, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
ЃгGла ми1рна, вёрна настaвника, храни1телz дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Прощeніz и3 њставлeніz грэхHвъ и3 прегрэшeній нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Д0брыхъ и3 полeзныхъ душaмъ нaшымъ, и3 ми1ра мjрови, ў гDа проси1мъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Пр0чее врeмz животA нaшегw въ ми1рэ и3 покаsніи скончaти. ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Хrтіaнскіz кончи1ны животA нaшегw, безболёзнены, непостhдны, ми1рны и3 д0брагw tвёта на стрaшнэмъ суди1щи хrт0вэ пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Соединeніе вёры, и3 причaстіе с™aгw д¦а и3спроси1вше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ м0литсz:
И$же неизречeнныхъ и3 неви1димыхъ т†инъ б9е, ў негHже сyть сокрHвища премyдрости и3 рaзума ўтає1на: и4же служeніе слyжбы сеS tкрhвый нaмъ, и3 положи1вый нaсъ грёшныхъ за мн0гое твоE чlколю1біе, во є4же приноси1ти тебЁ дaры же и3 жє1ртвы њ нaшихъ грэсёхъ, и3 њ людски1хъ невёдэніихъ: сaмъ неви1димый цRю2, творsй вели6каz и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA, при1зри на ны2 недостHйныz рабы6 тво‰, и5же с™0му семY жeртвеннику ѓки херувjмскому твоемY предстоsщыz пrт0лу на нeмже є3динор0дный тв0й сн7ъ и3 бGъ нaшъ, предлежaщими стрaшными почивaетъ тaинствы, и3 всsкіz нaсъ, и3 вBрныz лю1ди тво‰, свободи1въ нечистоты2, њс™и2 всёхъ нaсъ дyшы и3 тэлесA, њсщ7eніемъ неteмлемымъ: да чи1стою с0вэстію, непосрaмленнымъ лицeмъ, просвэщeннымъ с®цемъ, б9eственныхъ си1хъ причащaющесz с™hнь, и3 t ни1хъ њживотворsеми, соедини1мсz самомY хrтY твоемY, и4стинному бGу нaшему, рeкшему: kдhй пл0ть мою2, и3 піsй кр0вь мою2, во мнЁ пребывaетъ, и3 ѓзъ въ нeмъ, ћкw да всeльшусz въ нaсъ, и3 ходsщу сл0ву твоемY гDи, бyдемъ хрaмъ прес™aгw и3 покланsемагw твоегw2 д¦а, и3збaвлени всsкіz діaвольскіz к0зни, дэsніемъ, и3ли2 сл0вомъ, и3ли2 мhслію дёйствуемыz, и3 получи1мъ њбэтов†ннаz нaмъ бlг†z, со всёми с™hми твои1ми, t вёка тебЁ бlгоугоди1вшими.
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
И# спод0би нaсъ вLко, со дерзновeніемъ неwсуждeннw смёти призывaти тебE нбcнаго бGа nц7A, и3 глаг0лати.
Лю1діе: Џ§е нaшъ:
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ.
Ли1къ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: Главы6 нaшz гDви прикл0нимъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ преклонsсz м0литсz:
Б9е, є3ди1ный бlгjй и3 бlгоутр0бный, и4же въ выс0кихъ живhй и3 на смирє1нныz призирazй: при1зри благоутр0бнымъ џкомъ на вс‰ лю1ди тво‰, и3 сохрани2 и5хъ, и3 спод0би вс‰ ны2 неwсуждeннw причасти1тисz животворsщихъ твои1хъ си1хъ т†инъ: тебё бо сво‰ подклони1хомъ главы6, чaюще t тебE богaтыz ми1лости.
Возглaсъ:
Бlгодaтію и3 щедр0тами и3 чlвэколю1біемъ є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ м0литсz:
Вонми2, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, t с™aгw жили1ща твоегw2, и3 t пrт0ла слaвы цrтвіz твоегw2, и3 пріиди2 во є4же њс™и1ти нaсъ, и4же горЁ nц7Y сосэдsй, и3 здЁ нaмъ неви1димw спребывazй, и3 спод0би держaвною твоeю рук0ю преподaти нaмъ пречcтое тёло твоE и3 чcтнyю кр0вь, и3 нaми всBмъ лю1демъ.
По мlтвэ же сщ7eнникъ и3 діaконъ покланsютсz три1жды, глаг0люще: Б9е, њчи1сти мS грёшнаго.
Взeмлетъ же сщ7eнникъ покр0вы t с™hхъ дарHвъ, и3 покрывaетъ | воздyхомъ. Е#гдA же и4мать вознести2 с™hй хлёбъ, не tкрывaетъ с™†z: но є3щE покровє1ннымъ б9є1ственнымъ сyщымъ дарHмъ, вн0ситъ сщ7eнникъ рyку свою2, со стрaхомъ мн0гимъ, и3 прикасaетсz б9eственному хлёбу со бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ.
Глаг0лющу діaкону: В0нмемъ.
Возглашaетъ сщ7eнникъ:
Преждеwсщ7є1ннаz с™†z с™ы6мъ.
Ли1къ: Е#ди1нъ с™ъ, / є3ди1нъ гDь, / ї}съ хrт0съ, / во слaву бGа nц7A, / ґми1нь.
Тaже сщ7eнникъ tлагaетъ с™hй воздyхъ, и3 твори1тъ по nбhчаю с™0е причaстіе б9eственныхъ дарHвъ.
Ли1къ же поeтъ кінони1къ: Вкуси1те и3 ви1дите, ћкw бlгъ гDь: / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
(Ѓще с™aгw, и3ли2 хрaма чтeнъ ґпcлъ и3 є3ђліе, и3 другjй кінони1къ поeтсz, и4же ўкaзанъ.)
Сщ7eнникъ tлагaетъ с™hй воздyхъ, діaконъ же вх0дитъ во с™hй nлтaрь, и3 стaвъ бли1зъ сщ7eнника, глаг0летъ:
Раздроби2 вLко с™hй хлёбъ.
Сщ7eнникъ раздроблsетъ є3го2 со мн0гимъ внимaніемъ, на четhри ч†сти, глаг0лz:
Раздроблsетсz и3 раздёлzетсz ѓгнецъ б9ій, раздроблsемый и3 нераздэлsемый, всегдA kд0мый и3 никогдaже и3ждивaемый, но причащaющыzсz њсщ7azй.
И# влагaетъ чaстицу въ поти1рь, ничт0же глаг0лz: и3 діaконъ вливaетъ теплотY въ поти1рь, ничт0же глаг0лz, и3 стои1тъ мaлw подaлэ.
Сщ7eнникъ же глаг0летъ:
Діaконе приступи2:
И# пришeдъ діaконъ. твори1тъ покл0нъ бlгоговёйнw, просS прощeніz, и3 глаг0летъ:
СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#, Преподaждь мнЁ, вLко, чcтн0е и3 с™0е тёло и3 кр0вь гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Сщ7eнникъ взeмъ с™hхъ т†инъ є3ди1ну чaстицу, даeтъ діaкону, глаг0лz:
И$м>къ, сщ7еннодіaкону преподаeтсz честн0е и3 с™0е и3 пречи1стое тёло и3 кр0вь гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ є3гw2, и3 въ жи1знь вёчную.
И# цэловaвъ діaконъ подаю1щую є3мY рyку, tх0дитъ и3 стои1тъ созади2 с™hz трапeзы, и3 приклони1въ главY, м0литсz ћкw и3 сщ7eнникъ.
Вeрую, гDи, и3 пр0чаz.
Под0бнэ взeмъ и3 сщ7eнникъ є3ди1ну чaстицу с™hхъ т†инъ, глаг0летъ:
Честн0е и3 прес™0е тёло и3 кр0вь гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, преподаeтсz мнЁ, и4м>къ, сщ7eннику, во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ, и3 въ жи1знь вёчную.
И# приклони1въ главY, м0литсz глаг0лz:
Вёрую гDи, и3 и3сповёдую: и3 Вeчери твоеS тaйныz: и3 Да не въ сyдъ, и3ли2 во њсуждeніе: всE до концA.
И# тaкw причащaютсz с™hхъ т†инъ, со стрaхомъ и3 всsцэмъ ўтверждeніемъ. Тaже взeмъ сщ7eнникъ гyбу, њтирaетъ рyку, глаг0лz:
Слaва тебЁ б9е: три1жды.
И# цэловaвъ гyбу, положи1тъ на мёсто. Тaже взeмлетъ с™hй поти1рь съ покр0вцемъ nбёма рукaма, піeтъ и3з8 негw2, ничт0же глаг0лz: тaкw ўстнЁ, и3 с™hй поти1рь њтирaетъ покр0вцемъ и4же въ рукaхъ, и3 поставлsетъ є3го2 на с™yю трапeзу. И# пріeмъ ґнaфору ўмывaетъ рyки и3 ўстнЁ, и3 стaвъ мaлw ко странЁ, глаг0летъ мlтву бlгодарeніz: Бlгодари1мъ тS сп7са всёхъ бGа: до концa.
Діaконъ же тогдA и3з8 чaши не піeтъ, но по заамв0ннэй моли1твэ, и3 по потреблeніи њстaвшихсz чaстицъ с™hхъ т†инъ.
(Ѓще же слyжитъ є3ди1нъ їерeй без8 діaкона, и3 т0й по причащeніи с™hхъ т†инъ, и3з8 чaши не піeтъ, но по совершeніи літургjи, и3 по потреблeніи с™hхъ т†инъ. И$бо ѓще и3 сщ7eнно є4сть вложeніемъ чaстицы віно2, но не пресyщественно въ кр0вь б9eственную, понeже над8 ни1мъ словесA сщ7eніz не чт0шасz здЁ, ћкw бывaетъ въ літургjахъ васjліа вели1кагw, и3 їwaнна златоyстагw.)
Діaконъ же взeмъ с™hй дjскосъ, надн0ситъ верхY с™aгw поти1рz, и3 спрsтаетъ с™†z, ничт0же глаг0лz, и3 поклони1всz три1жды, tверзaетъ цrкаz вратA, и3 глаг0летъ:
Со стрaхомъ б9іимъ, и3 вёрою приступи1те.
Ли1къ же поeтъ: Бlгословлю2 гDа на всsкое врeмz, / хвалA є3гw2 во ўстёхъ мои1хъ.
Посeмъ сщ7eнникъ глаг0летъ:
Спаси2 б9е лю1ди тво‰, и3 блгcви2 достоsніе твоE.
И# ли1къ поeтъ: Хлёбъ нбcный, и3 чaшу жи1зни вкуси1те, / и3 ви1дите, ћкw бlгъ гDь. / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
И# покади1въ с™†z, tдаeтъ кади1ло діaкону: и3 взeмъ с™hй дjскосъ поставлsетъ на главY діaконю и3 діaконъ взeмъ и3 со бlгоговёніемъ, зрS внЁ въ двє1ри, ничт0же глаг0лz, tх0дитъ ко предложeнію, и3 поставлsетъ и5. Сщ7eнникъ же поклони1всz, взeмъ с™hй поти1рь, и3 њбрaщьсz въ двє1ри, зри1тъ къ лю1демъ, глаг0лz тaйнw:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ:
И# возглaснw:
ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# tн0сzтъ с™†z къ жeртвеннику.
Ли1къ: Ґми1нь.
Да и3сп0лнzтсz ўстA нaшz / хвалeніz твоегw2 гDи, / ћкw да поeмъ слaву твою2, / ћкw спод0билъ є3си2 нaсъ причасти1тисz / с™ы6мъ твои6мъ, б9eствєннымъ, безсмє1ртнымъ и3 животворsщымъ тaйнамъ: / соблюди2 нaсъ во твоeй с™hни, / вeсь дeнь поучaтисz прaвдэ твоeй. / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Діaконъ глаг0летъ:
Пр0сти пріи1мше б9eственныхъ, с™hхъ, пречcтыхъ, безсмeртныхъ, нбcныхъ и3 животворsщихъ стрaшныхъ хrт0выхъ т†инъ, дост0йнw бlгодари1мъ гDа.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Вeчера всегw2 совершeнна, с™а, ми1рна и3 безгрёшна и3спроси1вше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
По с™0мъ же причащeніи
сщ7eнникъ м0литсz тaйнw:
Бlгодари1мъ тS сп7са всёхъ бGа њ всёхъ, и5хже подaлъ є3си2 нaмъ бlги1хъ, и3 њ причaстіи с™aгw тёла и3 кр0ве хrтA твоегw2, и3м0лимъ ти сz вLко чlколю1бче, сохрани2 нaсъ под8 кр0вомъ крилY твоeю, и3 дaждь нaмъ дaже до послёднzгw нaшегw и3здыхaніz, дост0йнэ причащaтисz с™hнь твои1хъ, въ просвэщeніе души2 и3 тёла, въ цrтва нбcнагw наслёдіе.
Сщ7eнникъ возглашaетъ:
Ћкw ты2 є3си2 њсщ7eніе нaше, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Їерeй: Съ ми1ромъ и3зhдемъ.
Ли1къ: Њ и4мени гDни.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Мlтва заамвHннаz возглашaемаz:
ВLко вседержи1телю, и4же всю2 твaрь премyдростію содёлавъ, и3 неизречeннымъ твои1мъ пр0мысломъ и3 мн0гою бlгостію введhй нaсъ въ пречестны6z дни6 сі‰, ко њчищeнію душaмъ и3 тёлwмъ, къ воздержaнію страстeй, къ надeжди воскrніz: и4же четhредесzтьми дeньми скриж†ли вручи1въ, бGоначерт†ннаz пи1смена, ўг0днику твоемY мwmсeови, подaждь и3 нaмъ бlже, п0двигомъ д0брымъ подвизaтисz, течeніе постA соверши1ти, вёру нераздёльну соблюсти2, главы6 неви1димыхъ ѕміє1въ сокруши1ти, побэди1телємъ же грэхA kви1тисz, и3 неwсуждeннw дости1гнути поклони1тисz и3 с™0му воскrнію. Ћкw бlгослови1сz, и3 прослaвисz пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Бyди и4мz гDне бlгословeно: три1жды.
Слaва, и3 нhнэ, pал0мъ lг: Бlгословлю2 гDа:
Мlтва глаг0лема, внегдA потреби1ти с™†z:
ГDи б9е нaшъ, введhй нaсъ во всечcтны6z дни6 сі‰, и3 џбщники нaсъ сотвори1въ стрaшныхъ твои1хъ т†инъ, совокупи2 нaсъ словeсному твоемY стaду, и3 наслёдники покажи2 цrтвіz твоегw2, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Сщ7eнникъ же и3сх0дитъ, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, раздаeтъ ґнтjдwръ.
По скончaніи же pалмA и3 раздаsніи ґнтjдwра, глаг0летъ:
Благословeніе гDне на вaсъ, тогw2 бlгодaтію и3 чlколю1біемъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ.
Ли1къ: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй, три1жды. Бlгослови2.
Сщ7eнникъ:
Хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре: [и3 прHчаz по дни2, и3 с™aгw, и4м>къ, є3гHже є4сть дeнь], и4же во с™hхъ nц7A нaшегw григ0ріа двоесл0ва, пaпы ри1мскагw, и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 спасeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.
Си1це же твори1тъ tпyстъ до страстнhz седми1цы: во страстнyю бо седми1цу св0й tпyстъ глаг0летсz. По tпyстэ же, моли6твы бlгод†рныz.
Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. по Џ§е нaшъ:
Тропaрь, глaсъ д7:
И$же t бGа свhше б9eственную бlгодaть воспріeмъ, слaвне григ0ріе, / и3 тогw2 си1лою ўкрэплsемь, є3ђльски шeствовати и3зв0лилъ є3си2. / toнyдуже ў хrтA возмeздіе трудHвъ пріsлъ є3си2 всебlжeнне: / є3г0же моли2, да спасeтъ дyшы нaшz.
Слaва, кондaкъ, глaсъ G:
Подобоначaльникъ показaлсz є3си2 начaльника пaстырємъ хrтA, / и4нокwвъ чреды6, џ§е григ0ріе, / ко њгрaдэ небeснэй наставлsz, / и3 tтyду научи1лъ є3си2 стaдо хrт0во зaповэдемъ є3гw2: / нhнэ же съ ни1ми рaдуешисz, / и3 ликyеши въ небeсныхъ кр0вэхъ.
И# нhнэ, бGор0диченъ:
Предстaтельство хrтіaнъ непостhдное, / ходaтайство ко творцY непрел0жное, / не прeзри грёшныхъ молeній глaсы: / но предвари2 ћкw бlгaz на п0мощь нaсъ, вёрнw зовyщихъ ти2: / ўскори2 на моли1тву, и3 потщи1сz на ўмолeніе, / предстaтельствующи при1снw бцdе, чтyщихъ тS.
Конeцъ б9eственныz літургjи преждеwсщ7eнныхъ.
При зачинених царських дверях священик стає перед святим престолом і молиться, проказуючи тричі:
Боже, очисти мене грішного.
Диякон, приготувавши себе до служіння Святої Літургії і облачившись, стає на звичайному місці, проти царських дверей, і виголошує:
Диякон: Благослови, владико.
Священик бере Святе Євангеліє, творить ним знак хреста над антимінсом і виголошує:
Священик: Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Початковий псалом
Прийдіть, поклонімось… (тричі).
Псалом 103
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, Ти дивно великий. Ти прибрався в славу й красу. Ти одягаєшся в світло, як у ризу, простягаєш небеса, як шатро. Покриваєш водами висоти Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. Ти поставив землю на твердій основі її, не захитається вона повік-віки. Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. Від наказу Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. Підіймаються на гори і сходять на поля в місце, що Ти призначив для них. Ти поклав межу, якої не перейдуть вони, і не вернуться покрити землю. Ярами посилаєш потоки; між горами течуть води. Напувають всіх звірів польових, дикі осли гасять спрагу свою. Над ними витає птаство небесне, голос його лунає між віттям. Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. Ти вирощуєш траву для скотини і зело на користь людям, щоб добути хліб із землі. І вино — веселити серце чоловіка, і єлей — намастити лице його, і хліб — підкріпити серце його. Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. Ти створив місяць відзначати час, і сонце знає захід свій. Ти насуваєш темряву і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. Левенята ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають в логовищах своїх. Виходить чоловік для справ своїх і на працю свою до вечора. Як величні діла Твої, Господи!
Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. Там плавають кораблі і кити, що Ти створив вигравати в ньому. Всі вони на тебе чекають, що даси їм поживу в свій час. Ти даєш їм — вони збирають; Ти відкриваєш руку Свою — вони добром насичуються. Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть, і в прах свій повернуться. Пошлеш Духа Свого — і будуть створені, і відновиш лице землі. Нехай буде слава Господня на віки; звеселиться Господь з діл Своїх. Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. Нехай буде благоприємною Йому мова моя, і я звеселюся в Господі. Нехай щезнуть грішники на землі, і беззаконників нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа!
Сонце знає захід свій. Ти насуваєш темряву, і ніч настає. Дивні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти.
Слава… І нині…
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).
Світильничні молитви
Під час читання псалма 103 священик стає перед царськими дверима і тихо читає такі світильничні молитви:
Молитва четверта
О Ти, в невмовклих піснях і безупинних славословленнях святими силами оспівуваний, наповни й наші уста хвалою Твоєю, щоб звеличати ім’я святеє Твоє, і дай нам участь і насліддя зо всіма тими, що воістину бояться Тебе і додержують заповідей Твоїх, молитвами святої Богородиці і всіх святих Твоїх.
Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Молитва п’ята
Господи, Господи, Ти держиш усе пречистою рукою Твоєю, довготерпиш усім нам і вболіваєш над злими вчинками нашими. Пом’яни милосердя Твоє й милість Твою, вияви на нас доброту Твою, і дай нам і в останку дня цього уникнути різних підступів лукавого, і життя наше благодаттю Пресвятого Твого Духа збережи безпечним від спокус.
Милістю й чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословенний Ти з Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Молитва шоста
Боже Великий і Дивний, що невимовною добротою і багатим промислом правиш усім! Ти дарував нам і земні блага, і дав нам запоруку обіцяного Царства вже дарованими нам благами; Ти допоміг нам і за минулий час цього дня уникнути всякого зла, — дай нам і останок прожити безпорочно перед святою славою Твоєю, оспівуючи Тебе, Єдиного Милосердного й Чоловіколюбного Бога нашого.
Бо Ти єси Бог наш, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Молитва сьома
Боже Великий і Найвищий, Єдиний Безсмертний, що в світі неприступнім перебуваєш, — Ти все творіння премудро сотворив, світло від темряви відділив, поставив сонце володіти днем, а місяць і зорі — ніччю; Ти сподобив нас, грішних, і в цю годину стати перед Тобою з хвалою і вечірнє славослов’я Тобі принести. Сам, Чоловіколюбче Господи, вчини молитву нашу, наче кадило перед Тобою, і, як пахощі, прийми її. Пошли ж нам вечір цей і ніч, що надходить, спокійні. Одягни нас у броню світла. Визволи нас від страху нічного і від усього, що приходить у темряві; і сон, що його Ти дав на відпочинок немочі нашій, пошли нам вільний від усяких диявольських примар. Так, Владико всього, всіх благ Подавче, нехай ми і вночі, на ложах наших каючись, споминаємо ім’я Твоє і, просвіщаючись наукою Твоїх заповідей, встанемо в радості душевній на хвалу Твоєї благости, приносячи молитви і благання Твоєму милосердю за гріхи власні й усіх людей Твоїх, на яких милостиво зглянься молитвами святої Богородиці.
Бо Ти Милосердний і Чоловіколюбний Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Після ж 103-го псалма священик вертається і стає перед престолом, а диякон виходить північними дверима й на середині амвона виголошує велику єктенію. Якщо немає диякона, священик сам виголошує єктенію перед царськими дверима.
Велика або мирна єктенія
Диякон: В спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд та військо її Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За місто наше (або — село наше, святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну і за тих, що по вірі живуть у них, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи спокійні Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За подорожніх на воді, на землі і в повітрі; за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Кафизма 18. Антифон перший (Пс. 119-123)
Псалом 119
До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене. Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого. Що дасть Тобі, або що додасть Тобі язик зрадливий? Він — як гострі стріли потужного з палаючим вугіллям, що спустошує. Горе мені, що я блукаю у Мосоха, перебуваю між шатрами Кидарськими. Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру. Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.
Псалом 120
Звів я очі мої вгору, звідкіль прийде поміч моя. Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. Не задрімає і не засне Той, що охороняє Ізраїля. Господь — охорона твоя, Господь — покрова твоя при правиці твоїй. Удень сонце не опалить тебе, не вдарить вночі місяць. Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою Господь. Господь охоронить вхід і вихід твій віднині і навіки.
Псалом 121
Зрадувався я, коли сказали мені: «Ходімо в Дім Господній!» Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме. Єрусалим збудований, як місто, з’єднане в одно. В нього входять покоління, покоління Господні за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє. Там бо стоять престоли для суду, престоли дому Давидового. Просіть спокою для Єрусалиму і доброго життя для тих, що люблять його. Нехай буде спокій у стінах твоїх і добробут у палатах своїх. Заради братів моїх і ближніх моїх говоритиму я: мир тобі! Заради дому Господа Бога нашого бажаю добра тобі.
Псалом 122
До Тебе, що живеш на небесах, звів я очі мої. Ось бо, як очі рабів дивляться на руки господарів їх; як очі рабині дивляться на руки господині її, так очі наші до Господа Бога нашого, аж доки Він помилує нас. Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо надто ми наситилися пригноблення. Занадто наситилася душа наша зневаги від ситих і приниження від гордих.
Псалом 123
Коли б не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, — коли б не Господь був з нами, як повстали проти нас люди, – вони б живих поковтали нас, коли гнів їх розпалився на нас. Вода б затопила нас; потоки залили б душі наші. Бурхливі хвилі води шуміли б над душею нашею. Благословенний Господь Бог наш, що не дав нас на здобич у зуби їх. Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися. Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.
Слава… і нині… Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).
Молитва 1 антифону
Господи Щедрий і Милостивий, Довготерпеливий і Многомилостивий, вислухай молитву нашу і уваж на голос моління нашого, вчини нам знамення на добро; настав нас на путь Твою, щоб ходити в істині Твоїй; звесели серця наші, щоб боятися імени Твого святого, бо Ти Великий єси і твориш чудеса, Ти єси Бог Єдиний, і нема Тобі подібного між богами, Господи. Ти сильний у милості і милосердний в могутності, щоб помагати, і втішати, і спасати всіх, що надіються на святе ім’я Твоє.
Священик розкриває антимінс, ставить на нього дискос і, вклонившись земно перед святим престолом, бере з великою побожністю Святого Агнця з дарохоронильниці та кладе його на дискос.
Мала єктенія 1
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди:Тобі, Господи.
Священик: Бо Твоя є влада і Твоє Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон другий (Пс. 124-128)
Псалом 124
Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сіон, що стоїть вічно. Гори навкруги Єрусалиму, а Господь навкруги народу Свого віднині і навіки. Бо не залишить Господь жезла нечестивців над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня. Ощаслив, Господи, добрих і праведних серцем. А тих, що звернули на криву дорогу неправди, знищить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!
Псалом 125
Коли повертав Господь невільників Сіону, нам здавалося, що то був сон. Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами казали: «Велике діло створив Господь над ними». Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем. Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки води теплим вітром. Ті, що сіють сльозами, будуть жати з радістю. Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той вернеться веселий, несучи снопи свої.
Псалом 126
Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді, коли Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон. Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби. Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.
Псалом 127
Блаженні всі, що бояться Господа, що ходять Його шляхами. Ти житимеш від праці рук твоїх; будеш щасливий і добро тобі буде. Жона твоя буде в домівці твоїй, як родюча виноградна лоза. Сини твої, як пагонці з дерева оливного, навкруги столу твого. Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа. Поблагословить тебе Господь від Сіону, і побачиш блаженство Єрусалима в усі дні життя твого. Побачиш ти діти дітей твоїх. Мир на Ізраїля!
Псалом 128
Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, — багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. На хребті моїм орали плугатарі, проклали довгі борозни свої, але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сіон. Нехай будуть, як трава на даху, що сохне раніше, ніж вирвуть її, якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас! Благословляємо вас іменем Господнім».
Слава…, і нині… Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).
Молитва 2 антифону
Господи, не суди нас в суворості Твоїй і не карай нас у гніві Твоїм, але вчини з нами, Лікарю й Зцілителю душ наших, з милости Твоєї; веди нас до пристановища волі Твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання істини Твоєї; і даруй нам останок цього дня і ввесь час життя нашого мирний і безгрішний, молитвами святої Богородиці і всіх святих.
По молитві священик бере кадило, а диякон свічку, і священик обкаджує тричі з усіх сторін престол, що на ньому стоїть освячений Агнець, після чого віддає кадило. Диякон виходить на солею і виголошує малу єктенію.
Мала єктенія 2
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик: Бо Ти Благий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон третій (Пс. 129-133)
Псалом 129
Із глибини взиваю до Тебе, Господи: Господи, почуй голос мій. Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого. Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, — Господи, то хто встоїть? Та в Тебе змилування є. Ради імени Твого надіюся на Тебе, Господи, надіється душа моя на слово Твоє; надіється душа моя на Господа. Від сторожі ранньої до ночі, від сторожі ранньої нехай уповає Ізраїль на Господа. Бо в Господі милість і велике у Нього визволення; Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Псалом 130
Господи, не зазнавалося серце моє, і не підносились гордо очі мої; я не думав, що вже знаю велике й дивне, недосяжне для мене. Хіба не упокорював я душі своєї, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї. Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.
Псалом 131
Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його, як він присягався Господеві, давав обітниці Богові Якова: «Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу в ліжко на постіль мою, не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова». Ось ми чули, що воно в Єфрафі, знайшли його на полях Іарима. Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. Клявся Господь Давидові істиною і не зречеться її: «Із синів роду Твого посаджу на престолі Твоїм. А коли сини Твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, що їх навчу Я, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».
Бо Господь вибрав Собі Сіон і забажав його за оселю Собі «Це місце спокою Мого повік-віку, — сказав Господь, — тут оселюся, бо Я полюбив його. Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».
Псалом 132
Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як пахуче миро на голові, що спливає на бороду, бороду Ааронову, що спадає на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сіонські, там посилає Господь благословення і життя повіки.
Псалом 133
Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте в домі Господнім, у дворах дому Бога нашого. Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа. Благословить і тебе із Сіону Господь, що створив небо і землю.
Слава… і нині.. Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).
Молитва 3 антифону
Господи Боже наш, пом’яни нас, грішних і негідних рабів Твоїх, коли ми призиваємо святе ім’я Твоє, і не осором нас, що надіємось на милість Твою, але дай нам, Господи, все, чого просимо для спасіння, і сподоби нас любити й боятися Тебе від усього серця нашого та чинити у всьому волю Твою.
По молитві священик кладе поклін перед Святими Дарами, ставить дискос собі на голову і переносить попри горнє місце Святі Дари на жертовник. Перед ним іде диякон із свічкою і, повернувшись обличчям до священика, кадить Святі Дари. Всі в храмі клякають, а читець перестає читати, доки священик не перенесе Святих Дарів на жертовник.
Поставивши Святі Дари на жертовнику, священик вливає в святу чашу вино і воду, обкаджує звіздицю і ставить її на дискосі над Святим Агнцем, потім бере покрівці і, обкадивши їх, покриває дискос і чашу, ставить свічку перед Святими Дарами, кадить Святе Принесення і, вчинивши земний поклін, вертається до престолу, складає антимінс і кладе на ньому Святе Євангеліє.
При виконуванні всіх цих дій священик нічого не проказує із того, що проказується на повній літургії, а тільки при кожній дії каже:
Господеві помолімось; Господи, помилуй,
а наприкінці — Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас.
Встановлений на проскомидії відпуст та інше не проказується.
Мала єктенія 3
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик: Бо Ти єси Бог наш, Бог змилування та спасіння, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
«Господи, я звав Тебе…». Псалом 140
І співається «Господи, я звав Тебе…» на голос стихири.
Господи, я звав Тебе, почуй мене, почуй мене, Господи. Господи, я звав Тебе, почуй мене, зглянься на моління моє, коли я благаю Тебе. Почуй мене, Господи.
Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою, здіймання рук моїх — жертва вечірня. Почуй мене, Господи.
Читець: Постав, Господи, охорону устам моїм, і огороди двері в устах моїх. Не допусти серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що роблять беззаконство, щоб не став я спільником пристрастей їх. Нехай навчає мене праведник, це — милість, нехай і докоряє мені; олива ж слів грішника нехай не намастить голови моєї. І молитва моя проти злодіянь їх. Пожерла земля коло каменя суддів їх. Слова ж мої лунають переможно; як скиба землі, розметались вони по землі; розсипались кості їх над пеклом. На Тебе ж, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї. Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, від тенет, що їх наставили беззаконні. У сітку свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
Псалом 141
Голосом моїм до Господа взивав я; Голосом моїм до Господа я молився. Розкажу Йому всі жалі мої, і журбу мою Йому сповіщу. Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, що я ходив, поставили сітку для мене. Дивився я навкруги: ніхто не впізнає мене; немає захисту, і ніхто не дбає про душу мою. Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих. Зглянься на молитву мою, бо я знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші від мене.
Потім люди починають співати стихири, коли їх є 10, а читець виголошує черговий стих перед кожною стихирою.
Виведи з в’язниці душу мою, щоб я прославив ім’я Твоє.
Праведні зберуться навкруги мене, коли Ти явиш мені милість Твою.
Псалом 129
Із глибини взиваю до Тебе, Господи: Господи, почуй голос мій.
Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.
Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, — Господи, то хто встоїть? Та в Тебе змилування є.
Ради імени Твого надіюся на Тебе, Господи, надіється душа моя на слово Твоє; надіється душа моя на Господа.
Від сторожі ранньої до ночі, від сторожі ранньої нехай уповає Ізраїль на Господа.
Бо в Господі милість і велике у Нього визволення; Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.
Псалом 116
Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.
Бо велика милість Його над нами й істина Його перебуває вічно.
Коли читець читає стихи, люди співають стихири з Тріоді й Мінеї, яких буває 10, а в середу 5-го тижня Великого посту, крім звичайних, ще 24.
Слава… і нині… Богородичний.
Вхід з кадилом
Під час читання й співу стихир диякон, прийнявши кадило від священика, обкаджує вівтар і святий храм.
Після кадіння і співу стихир, коли починають співати богородичний, диякон відкриває царські двері, бере кадило і благословення в ієрея, йде поза престолом через північні двері на солею. Священик, поцілувавши святий престол, іде слідом за дияконом і тихо читає молитву входу.
Якщо є свято з читанням Євангелія, то вхід з Євангелієм.
Молитва входу
Священик: Ввечері і вранці й опівдні хвалимо і благословимо Тебе, дякуємо і молимось Тобі, Владико всього, Чоловіколюбний Господи: направ молитву нашу, наче кадило перед Тобою, і не допусти сердець наших до слів чи думок лукавих, але захисти нас від усього, що ловить душі наші; бо до Тебе, Господи, Господи, звернені очі наші, і на Тебе ми уповаємо: не посором нас, Боже наш.
Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон стає в царських дверях праворуч священика, тримає кадило лівою рукою, а правою з орарем показує священикові в напрямку святого престолу, та промовляє:
Диякон Благослови, владико, святий вхід.
Священик (благословляючи, промовляє): Благословенний вхід святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, підносячи кадило правою рукою високо вгору, виголошує: Премудрість. Станьмо побожно.
Диякон входить у вівтар і кадить тільки святий престол. За ним у вівтар входить священик, цілуючи намісні ікони Христа Спасителя і Богоматері. Обидва цілують престол, йдуть на горнє місце і стають там обличчям до людей.
Світе тихий
Люди: Світе тихий святої слави Безсмертного Отця Небесного, Святого, Блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, побачивши світло вечірнє, оспівуємо Отця, Сина, і Святого Духа — Бога. Достойно є повсякчас прославляти Тебе голосами преподобними, Сину Божий, що життя даєш; тим-то й світ Тебе славить.
Після входу, стоячи на горнім місці:
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість. Будьмо уважні.
Читець: Прокимен…
Люди співають прокимен, а читець виголошує стих.
Паремії
Прокимен перший
Середа 1 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 5: Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік (Пс. 11:8).
Стих: Спаси мене, Господи, бо не стало праведного (Пс. 11:2).
П’ятниця 1 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 5: Господь почує тебе в день скорботи (Пс. 19:2).
Стих: Ім’я Бога батьків наших заступить тебе (Пс. 19:2).
Середа 2 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 6: Веселіться у Господі і радуйтеся, праведні! (Пс. 31:11).
Стих: Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї покрито гріхи (Пс. 31:1).
П’ятниця 2 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Милість Твоя і істина Твоя нехай завжди охороняють мене (Пс. 39:12).
Стих: Твердо я надіявся на Господа (Пс. 39:2).
Середа 3 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Я надіюся на милість Божу повіки (Пс. 51:10).
Стих: Чого хвалишся злодійством, сильний? (Пс. 51:3).
П’ятниця 3 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Пошли нам поміч у скрутний час, бо марна допомога людська (Пс. 59:13).
Стих: Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас (Пс. 59:3).
Середа 4 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний (Пс. 71:18).
Стих: Боже, суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою (Пс. 71:1).
П’ятниця 4 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Пастирю Ізраїля, споглянь! Ти, що водив Йосифа, наче ягня (Пс. 79:2).
Стих: Ти, що сидиш на херувимах, явися (Пс. 79:2).
Середа 5 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Боже, що відімщаєш, і Господи, що відплачуєш, яви Себе (Пс. 93:1).
Стих: Встань, Судде землі, дай відплату гордим (Пс. 93:2).
П’ятниця 5 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий (Пс. 102:8).
Стих: Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — святе ім’я Його (Пс. 102:1).
Середа 6 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Буду ходити перед Господом у країні живих (Пс. 114:9).
Стих: Люблю я Господа, бо він почув голос благання мого (Пс. 114:1).
П’ятниця 6 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 6: Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю (Пс. 123:8).
Стих: Велике діло створив Господь над нами (Пс. 125:3).
Великий Понеділок:
Прокимен, гл. 6: Поблагословить тебе Господь від Сіону і дасть тобі бачити щасливу долю Єрусалима в усі дні життя твого (Пс. 127:5).
Стих: Блаженний той чоловік, що боїться Господа, що ходить Його шляхами (Пс. 127:1).
Великий Вівторок:
Прокимен, гл. 6: Встань, Господи, перейди в місце спокою Твого; Ти і кивот святині Твоєї (Пс. 131:8).
Стих: Спом’яни, Господи, Давида і всю побожність його(Пс. 131:1).
Велика Середа:
Прокимен, гл. 4: Прославляйте Бога небесного, бо повіки милість Його (Пс. 135:26).
Стих: Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його (Пс. 135:2).
Диякон: Премудрість.
Читець: Буття читання (або: Виходу читання).
Читець читає першу паремію. Царські двері зачиняються.
Паремія 1
| Середа 1 тижня В. П.: | Бут. 4:16-26 |
| П’ятниця 1 тижня В. П.: | Бут. 5:32-6:8 |
| Середа 2 тижня В. П.: | Бут. 7:6-9 |
| П’ятниця 2 тижня В. П.: | Бут. 8:4-21 |
| Середа 3 тижня В. П.: | Бут. 9:18-10:1 |
| П’ятниця 3 тижня В. П.: | Бут. 12:1-7 |
| Середа 4 тижня В. П.: | Бут. 17:1-9 |
| П’ятниця 4 тижня В. П.: | Бут. 22:1-18 |
| Середа 5 тижня В. П.: | Бут. 43:26-31,45:1-16 |
| П’ятниця 5 тижня В. П.: | Бут. 49:33-50:26 |
| Середа 6 тижня В. П.: | Вих. 1:1-20 |
| П’ятниця 6 тижня В. П.: | Вих. 2:5-10 |
| Великий Понеділок: | Вих. 2:11-22 |
| Великий Вівторок: | Бут. 1:24-2:3 |
| Велика Середа: | Бут. 2:20-3:20 |
Після першої паремії царські двері знову відчиняються.
Диякон: Будьмо уважні.
Читець: Прокимен…
Люди співають прокимен, читець виголошує стих.
Прокимен другий
Середа 1 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 6: Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій (Пс. 12:4).
Стих: Доки, Господи, забуватимеш мене докраю? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? (Пс. 12:2).
П’ятниця 1 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 6: Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою (Пс. 20:14).
Стих: Господи, силою Твоєю веселиться цар (Пс. 20:1).
Середа 2 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 1: Ласка Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми надіємось на Тебе (Пс. 32:22).
Стих: Радійте, праведні, перед Господом (Пс. 32:1).
П’ятниця 2 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 6: Я сказав: Господи, помилуй мене і зціли душу мою» (Пс. 40:5).
Стих: Блаженний, хто про вбогих і нещасних дбає (Пс. 40:1).
Середа 3 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Коли поверне Бог із полону людей Своїх(Пс. 52:7).
Стих: Сказав безумний в серці своїм: «Немає Бога» (Пс. 52:2).
П’ятниця 3 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 6: Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє (Пс. 60:2).
Стих: Від краю землі взиваю до Тебе (Пс. 60:3).
Середа 4 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: А мені найкраще прихилятися до Бога (Пс. 72:28).
Стих: Який милостивий Бог до народу свого, до чистих серцем (Пс. 72:1).
П’ятниця 4 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Радісно співайте Богу — твердині нашій (Пс. 80:2).
Стих: Візьміть псалом, дайте тимпан (Пс. 80:3).
Середа 5 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Заспівайте Господеві пісню нову (Пс. 95:1).
Стих: Співайте Господеві і благословляйте ім’я Його (Пс. 95:2).
П’ятниця 5 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Які великі діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти (Пс. 103:24).
Стих: Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти дивно великий (Пс. 103:1).
Середа 6 тижня Великого посту:
Прокимен гл. 4: Обітниці мої Господеві виконаю перед всім народом Його (Пс. 115:5).
Стих: Я вірував, тому й казав: «Я дуже нещасний» (Пс. 115:1).
П’ятниця 6 тижня Великого посту:
Прокимен, гл. 4: Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сіон, що стоїть вічно (Пс. 124:1).
Стих: Бо не залишить Господь жезла нечестивців над долею праведних (Пс. 124:3).
Великий Понеділок:
Прокимен, гл. 6: Благословляємо вас іменем Господнім (Пс. 128:8).
Стих: Багато раз бороли мене від молодости моєї (Пс. 128:1).
Великий Вівторок:
Прокимен, гл. 4: Як то добре, і як то гарно, коли брати живуть у згоді! (Пс. 132:1).
Стих: Як пахуче миро на голові, що спливає на бороду, бороду Аарона, що спадає на краї одежі його (Пс. 132:2).
Велика Середа:
Прокимен, гл. 4: Господи, милість Твоя вічна. Не покидай творіння рук Твоїх (Пс. 137:8).
Стих: Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого (Пс. 137:1).
Диякон: Повеліть!
Священик стає перед святим престолом, тримаючи обома руками кадило і свічку. Звернувшись на схід, він чинить знак хреста і виголошує:
Священик: Премудрість. Станьмо побожно.
Тоді повертається на захід до народу, який стає на коліна і схиляє голову до землі. Священик виголошує:
Священик: Світло Христове просвічує всіх.
Священик входить у вівтар, віддає кадило з свічкою і йде до горнього місця. Царські двері зачиняються.
Читець: Приповістей Соломонових читання (або — Книги Йова читання).
Диякон: Будьмо уважні.
Читець читає другу паремію. Якщо це напередодні великих свят, то читаються також і паремії свята.
Паремія 2
| Середа 1 тижня В. П.: | Приповістей 2:1–22 |
| П’ятниця 1 тижня В. П.: | Приповістей 3:19–34 |
| Середа 2 тижня В. П.: | Приповістей 5:15–6:3 |
| П’ятниця 2 тижня В. П.: | Приповістей 6:20–7:1 |
| Середа 3 тижня В. П.: | Приповістей 9:12–18 |
| П’ятниця 3 тижня В. П.: | Приповістей 10:31–11:12 |
| Середа 4 тижня В. П.: | Приповістей 12:23–13:9 |
| П’ятниця 4 тижня В. П.: | Приповістей 14:15–26 |
| Середа 5 тижня В. П.: | Приповістей 15:20–16:9 |
| П’ятниця 5 тижня В. П.: | Приповістей 17:17–18:5 |
| Середа 6 тижня В. П.: | Приповістей 21:23–22:4 |
| П’ятниця 6 тижня В. П.: | Приповістей 31:8–32 |
| Великий Понеділок: | Йова 1:1-12 |
| Великий Вівторок: | Йова 1:13–22 |
| Велика Середа: | Йова 2:1–10 |
Після паремій священик промовляє:
Священик: Мир тобі.
Диякон: Премудрість.
Царські двері відчиняються. Ввесь народ, крім співців і священика, молиться на колінах. Священик стоїть перед святим престолом і ввесь час кадить.
Нехай стане молитва моя
Люди, на гл. 6: Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою, здіймання рук моїх — жертва вечірняя.
Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою, здіймання рук моїх — жертва вечірняя.
Господи, я звав Тебе, почуй мене; зглянься на моління моє, коли я благаю Тебе.
Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою, здіймання рук моїх — жертва вечірняя.
Постав, Господи, сторожу устам моїм і двері стримання губам моїм.
Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою, здіймання рук моїх — жертва вечірняя.
Священик переходить до жертовника, обкаджує святощі, віддає кадило, вертається і стає перед святим престолом на коліна.
Люди: Не нахили серця мого словами лукавити, щоб не виправдувавсь я у гріхах.
Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою здіймання рук моїх — жертва вечірняя.
Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою,
Всі встають.
здіймання рук моїх — жертва вечірняя.
Священик проказує молитву прп. Єфрема Сиріна.
Молитва прп. Єфрема Сиріна
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійности, владолюбства і пустомовства не дай мені (земний поклін).
Духа ж чистоти, смиренности, терпеливости і любови дай мені, рабові твоєму (земний поклін).
Так, Господи Царю! Дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні. Амінь (земний поклін).
Читання Святого Письма
Якщо цього дня є свято, то після поклонів диякон, ставши перед царськими дверима, виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Читець: Прокимен…
Люди співають прокимен, читець виголошує стих.
Диякон: Премудрість.
Читець: Діянь святих апостолів читання.
Або: Соборного послання святого апостола … (ім’я) читання.
Або: До Римлян (Коринтян, Галатів і т.д.) послання святого апостола Павла читання.
Диякон: Будьмо уважні.
Поки читається Апостол, диякон з кадилом підходить до священика і просить благословення словами: «Благослови, владико, кадило».
Прийнявши благословення, кадить святий престол навкруги і ввесь вівтар, іконостас, священика і людей. Священик під час читання Апостола сидить з південного боку горнього місця, а коли читець скінчить читати Апостола, священик промовляє:
Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Люди: Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).
Читець виголошує стихи із псалмів.
А священик, стоячи перед святим престолом, проказує молитву перед Євангелієм:
Молитва перед Євангелієм
Священик: Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, чисте світло Твого богопізнання і очі розуму нашого розкрий на розуміння євангельської Твоєї науки. Дай нам страх блаженних заповідей Твоїх, щоб, перемігши всі тілесні пристрасті, ми провадили духовне життя, думали й чинили все угодне Тобі. Бо Ти єси світло душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, скінчивши кадити, підходить до священика і, схиливши перед ним голову, показує на Святе Євангеліє і виголошує:
Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангелиста… (ім’я).
Священик, благословляючи його, виголошує:
Бог, молитвами святого, славного, всехвального апостола і євангелиста… (ім’я), нехай дасть тобі слово благовістити силою великою для сповнення Євангелія улюбленого Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
У Великий Понеділок, Великий Вівторок і Велику Середу прокимни й читання Апостола опускаються, але читається Євангеліє таким чином.
Священик подає дияконові Святе Євангеліє, а диякон приймає його та виходить царськими дверима на солею, де його попереджено свічниками. Священик, стоячи перед святим престолом обличчям на захід, виголошує:
Священик: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє.
Потім, благословляючи: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Від … (ім’я євангелиста) Святого Євангелія читання.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Священик: Будьмо уважні.
Диякон читає Євангеліє. Після Євангелія промовляє священик:
Священик: Мир тобі, що благовіствуєш.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон, дійшовши до царських дверей, віддає Святе Євангеліє священикові, а сам лишається на солеї.
Євангельські читання страсних днів
| Великий Понеділок: | Мф. 24:3-35 |
| Великий Вівторок: | Мф. 24:36-26:2 |
| Велика Середа: | Мф. 26:6-16 |
Потрійна єктенія
Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого, промовмо.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Господи Вседержителю, Боже Отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Благальна молитва
Священик: Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву і помилуй нас з великої милости Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милости.
Диякон: Ще молимось за (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), за братів наших священиків, священно-монахів і за все у Христі братство наше.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
При цих словах священик розгортає антимінс і розкриває три його сторони, крім верхньої.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд, військо і всю людність її, за державність, перемогу, спокій, здоров’я та спасіння їх, щоб Господь Бог допомагав їм у всьому та охороняв від усякого ворога і супротивника.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Тут бувають додаткові прохання.
Диякон: Ще молимось за святіших патріярхів православних, за благочестивих і повікнезабутніх князів і гетьманів наших, за вікопомних фундаторів святого храму (в монастирі — святого монастиря) цього і всіх православних отців і братів наших, що тут і повсюди давніше спочили.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось про милість, життя, мир, здоров’я, спасіння, Боже завітання, прощення і відпущення гріхів рабів Божих … (поминає імена за здоров’я) і всіх парафіян святого храму цього, щоб зберегтися їм від усякої журби, гніву, біди, недуг душевних і тілесних, щоб спокійно вони жили, щоб у здоров’ї і добробуті всі дні життя їх проходили, Всемилостивий Господи, вислухай нас і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за тих, що дари приносять і добро діють у святому і всечесному храмі цьому, за тих, що працюють, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Тебе великої і багатої милости.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Священик: Бо Ти Милостивий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Заупокійна єктенія
Якщо є поминання спочилих, диякон виголошує заупокійну єктенію.
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за спокій душ спочилих рабів Божих … (імена) і за відпущення їм усякої провини вільної і невільної.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Щоб Господь оселив душі їх там, де праведні спочивають.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їх у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душі спочилих рабів Твоїх… (імена) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання. Всякий гріх, що вчинили вони, словом, чи ділом, чи думкою, як Милосердний і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха. Правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина.
Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і спокій спочилих рабів Твоїх… (імена), Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо, з Предвічним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Царські двері зачиняються.
Єктенія за оголошених
Диякон: Оголошені, помоліться Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Вірні, за оголошених помолімось, щоб Господь помилував їх.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб просвітив їх словом істини.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб відкрив їм Євангеліє правди.
Священик розкриває і верхню частину святого антимінса.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб приєднав їх до Святої Своєї Соборної і Апостольської Церкви.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Оголошені, голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва за оголошених
Священик: Боже, Боже наш, Творче і будівничий всього! Ти хочеш, щоб усі спаслися і до пізнання істини прийшли. Зглянься на рабів Твоїх оголошених і визволи їх від давньої омани і підступу супротивника; поклич їх до життя вічного, просвічуючи їх душі і тіла і приєднуючи їх до словесного Твого стада, в якому призивається ім’я Твоє Святе.
Перед виголосом священик чинить губкою знак хреста над антимінсом, цілує її і кладе з правого боку вгорі антимінса.
Виголос: Щоб і вони з нами славили пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Диякон: Всі оголошені, вийдіть.
Другий диякон (коли є): Оголошені вийдіть.
Від середи 4-го тижня Великого посту на літургії Ранішосвячених Дарів встановлено такий додаток після виголосу «Щоб і вони з нами…»:
Диякон: Всі оголошені, вийдіть. Оголошені, вийдіть. Усі, хто до просвічення, приступіть; помоліться, ті, хто до просвічення.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Вірні, за братів, що до просвічення готуються, і за спасіння їх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб Господь Бог наш утвердив їх і зміцнив, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб просвітив їх світлом пізнання і побожности, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб сподобив їх у належний час купелі відродження, відпущення гріхів і одежі нетління, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб відродив їх водою і духом, Господеві помолимось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб дарував їм звершеність віри, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб приєднав їх до Свого святого і вибраного стада, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Ті, хто до просвічення, голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва за тих, що готуються до просвічення:
Священик: Явися, Владико, тим, що готуються до святого просвічення і прагнуть стрясти скверну гріховну; освіти їх помисли, зміцни їх у вірі, укріпи в надії, зверши в любові, покажи достойними членами Церкви Христа Твого, що дав Себе на викуп за душі наші.
Виголос: Бо Ти єси просвічення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Диякон: Всі, хто до просвічення, вийдіть.
Другий диякон (коли є): Хто до просвічення, вийдіть.
Єктенія вірних перша
Диякон: Всі оголошені, вийдіть. Щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні, ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Перша молитва за вірних
Священик: Боже Великий і Хвальний, що животворчою смертю Христа Твого привів нас із тління до нетління, визволь усі наші почуття з омертвіння в пристрастях, давши їм за доброго провідника внутрішній розмисел; і око нехай уникає всякого погляду лукавого, і слух нехай не прихиляється до слів пустих, а язик нехай буде чистий від слів непристойних; очисти уста наші, що хвалять Тебе, Господи; дай, щоб руки наші від злих учинків здержувалися, тільки вгодне Тобі діяли, зміцняючи всі члени і помисли благодаттю Твоєю.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодатно.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія вірних друга
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Друга молитва за вірних
Священик: Владико Святий і Преблагий, Тебе, милістю багатого, молимо: будь милостивий до нас, грішних, і вчини нас достойними прийняти Єдинородного Твого Сина і Бога нашого, Царя слави. Ось бо Пречисте Його Тіло і Животворча Кров, що в цю годину входять у невидимому супроводі множества воїнства небесного, будуть предложені на цій таємній трапезі; дай нам неосудно запричаститися їх, щоб, просвічуючи ними мисленні очі, ми стали синами світла і дня.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Диякон північними дверима йде у вівтар.
Священик: Через дар Христа Твого, що з Ним благословен єси з Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Царські двері відчиняються.
Великий вхід
Люди: Нині сили небесні з нами невидимо служать: ось бо входить Цар слави, ось Жертва таємна звершена з честю проводиться.
(По перенесенні Св. Дарів:) З вірою і любов’ю приступімо, щоб учасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя.
Під час співу «Нині сили» диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священика і, прийнявши благословення від нього, кадить навкруги святий престол, жертовник і ввесь вівтар та іконостас, а потім священика, співців і народ, проказуючи про себе 50-ий псалом. Після кадіння священик та диякон, ставши перед святим престолом, тричі проказують «Нині сили» і по кожнім проказанні вклоняються один раз.
Священик: Нині сили небесні з нами невидимо служать: ось бо входить Цар слави, ось Жертва таємна звершена з честю проводиться.
Диякон: З вірою і любов’ю приступімо, щоб учасниками життя вічного бути. Алилуя, алилуя, алилуя.
Священик і диякон цілують святий престол і переходять до жертовника (диякон попереду). Священик тричі вклоняється, кадить жертовник і молиться про себе:
Боже, очисти мене, грішного.
Тоді віддає дияконові кадило, кладе воздух на ліве плече диякона, бере правою рукою дискос із Божественними Тайнами і ставить собі на голову, а чашу з вином бере в ліву руку. Священик і диякон ідуть через північні двері, як звичайно, але нічого не виголошують. Диякон же, спереду йдучи, часто кадить.
Під час входу народ стає на коліна і схиляє голову до землі. Увійшовши у вівтар, священик ставить чашу і дискос на престолі, здіймає з них покрівці, бере з плеча диякона воздух і обгорнувши ним кадило, покриває ним дискос і чашу та кадить їх, не промовляючи нічого.
Після входу співці співають «З вірою і любов’ю». Коли ж проспівають, священик проказує молитву прп. Єфрема Сиріна: «Господи і Владико життя мого!» з трьома поклонами (стор. 302).
Потім зачиняють царські двері і завішують катапетасмою наполовину. Диякон виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.
Благальна єктенія
Диякон: Доповнімо вечірню молитву нашу.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За принесені і ранішосвячені Чесні Дари Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мисленний Свій жертовник, як духовні пахощі, послав нам Божественну благодать і дар Святого Духа, помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Священик (молиться): Боже невимовних і невидимих таїн! В Тобі містяться скарби премудрости і пізнання; Ти відкрив нам відправу служби цієї і з великого чоловіколюбства Твого наставив нас грішних приносити Тобі дари і жертви за гріхи наші і за людську несвідомість. Сам, Невидимий Царю, що твориш велике і недосліджуване, славне і надзвичайне, якому нема числа, зглянься на нас, недостойних рабів Твоїх, що стоїмо перед святим оцим жертовником, наче перед херувимським Твоїм престолом, на якому Єдинородний Син Твій і Бог наш спочиває в Страшних Тайнах, що лежать перед нами; і, визволивши нас і вірних людей Твоїх від усякої нечистоти, освяти душі і тіла освяченням невід’ємним; щоб, причащаючись з чистим сумлінням, з неосоромленим лицем, з просвіченим серцем цих Божественних Святощів і від них оживаючи, ми з’єдналися з самим Христом Твоїм, Істинним Богом нашим, Який сказав: «Хто споживає Моє Тіло і Мою Кров, той у Мені перебуває, і Я в ньому»; щоб з оселенням і перебуванням у нас Слова Твого, Господи, ми стали храмом Пресвятого і Всехвального Твого Духа, визволились від усякого підступу диявольського, в ділі, чи в слові, чи в думці виявлюваного, і осягнули обіцяні нам блага з усіма Твоїми святими, що від віку Тобі угодили.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Вечора всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших, у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Останок життя нашого у спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (з піднесеними руками виголошує): І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти:
Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик звертається до людей і благословляє.
Священик: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (молиться): Боже Єдиний, Благий і Милосердний, що на висоті перебуваєш і смиренними опікуєшся, споглянь милосердним оком на всіх людей Твоїх, і збережи їх, і сподоби всіх нас неосудно запричаститися Животворчих Твоїх цих Таїн; перед Тобою бо вклонили ми свої голови, сподіваючись від Тебе багатої милости.
Виголос: Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Завіса закривається до кінця.
Причастя
Священик, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святої трапези і миє руки. Тоді молиться:
Священик: Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, з святої оселі Твоєї і з престолу слави Царства Твого, і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо пробуваєш; і сподоби могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.
Поки священик проказує цю молитву, диякон, стоячи на солеї перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест. Священик і диякон, кожний на своїм місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе:
Боже, очисти мене, грішного (тричі).
Священик кладе руку під воздух, що покриває Божественні Дари, і з побожністю і страхом великим доторкається Животворчого Хліба. Диякон виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Ранішосвячене Святеє — святим.
Священик здіймає воздух із Святих Дарів і звіздицю.
Люди: Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.
І люди співають причасний:
Споживіть і пізнайте, що Милосердний Господь. Алилуя, алилуя, алилуя.
Якщо було читано Апостол і Євангеліє свята або храму, то також співається належний причасний.
Диякон входить південними дверима у вівтар і, ставши праворуч священика, промовляє:
Розломи, владико, Святий Хліб.
Священик, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:
Священик: Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує.
Священик вкладає частину з написом ІС до святої чаші, нічого не промовляючи, а диякон вливає теплоту до чаші, також нічого не промовляючи.
Священик ділить частину з написом ХС і промовляє:
Священик: Дияконе, приступи.
Диякон підходить, вклоняється Святим Дарам і промовляє:
Ось приступаю до Безсмертного Царя і Бога нашого. Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло і Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священик подіє часточку Святих Таїн дияконові і промовляє:
Рабу Божому… (ім’я), священнодиякону, подається Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло і Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.
Диякон приймає Пресвяте Тіло на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священика, відходить за святий престол і, вклонивши голову, молиться:
Вірую, Господи, і визнаю…
Священик так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї із словами:
Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло і Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, недостойному рабу Божому, ієреєві… (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І, схиливши голову, молиться, промовляючи:
Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими перший — це я. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобі: помилуй мене, і прости мені провини мої вільні й невільні, чи то в слові, чи ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно запричаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
І так причащаються з великою обережністю. Тоді священик бере губку і, обтираючи руку, промовляє:
Слава Тобі, Боже (тричі).
Поцілувавши губку, кладе її на місце. Якщо служиться літургія Ранішосвячених Дарів з дияконом, то священик бере святу чашу з платом обома руками і п’є з неї, нічого не промовляючи. Коли ж править один священик, без диякона, то він, причастившись Святих Таїн, не п’є з чаші, а п’є по закінченні літургії після споживання Святих Таїн.
Споживши антидор, священик проказує молитву подяки:
Священик: Дякуємо Тобі, Спасителеві всіх, Богу, за всі блага, що Ти подав нам, і за причастя Святого Тіла і Крови Христа Твого; і молимось Тобі, Владико Чоловіколюбче: захисти нас покровом Твоїм і дай нам аж до останнього нашого зітхання достойно причащатися святощів Твоїх на просвічення душі й тіла і насліддя Царства Небесного.
Диякон не п’є із чаші, нічого не промовляє, а кладе до чаші часточки з дискоса, покриває чашу покрівцем, кладе звіздицю і другий покрівець на дискос, тричі вклоняється, відкриває катапетасму і відчиняє царські двері. Вклонившись побожно один раз, диякон бере від священика святу чашу, відходить до царських дверей, звертається до народу і, підносячи чашу, виголошує:
Диякон: Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.
Люди: Благословлю Господа повсякчас, хвала Його в устах моїх.
Коли є причасники, то священик, запричастившись, розділює останні дві частини Агнця з написом НІ КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і вкладає їх до святої чаші. Коли співці проспівають «Благословлю Господа», священик бере чашу, стає в царських дверях лицем до народу і проказує молитву «Вірую, Господи».
Усі причасники проказують за священиком молитву і склавши руки навхрест на грудях, один за одним підходять до Причастя. Священик бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє:
Причащається раб Божий … (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Під час причастя диякон (або два братчики) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священик витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші і, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.
*На літургії Ранішосвячених Дарів не причащають немовлят.
Перенесення Святих Таїн
Причастивши вірних, священик входить у вівтар і ставить Святощі на престолі, а тоді звертається до людей і, благословляючи їх, виголошує:
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.
Люди: Хліб небесний і чашу життя споживіть і пізнайте, що Милосердний Господь. Алилуя, алилуя, алилуя.
Покадивши Святощі тричі, священик віддає кадило дияконові і, взявши дискос, ставить його на голову диякона; диякон побожно приймає його, стоячи лицем до царських дверей, нічого не промовляє, відходить до святого жертовника і ставить на ньому святий дискос. Священик вклоняється і, взявши святу чашу, підходить до царських дверей, звертається до народу, промовляє тихо:
Священик: Благословенний Бог наш
Вголос: завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Тоді відходить до святого жертовника і ставить там Святощі.
Люди: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині кожний день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.
Подячна єктенія
Диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайному місці, виголошує єктенію подяки:
Диякон: Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі, Страшні Христові Тайни, достойно подякуймо Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Вечора всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного випросивши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик, згорнувши антимінс, бере Євангеліє і, тримаючи його просто, чинить ним над антимінсом знак хреста і виголошує:
Священик: Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик: В спокої вийдімо.
Люди: З іменем Господнім.
Диякон: Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Заамвонна молитва
Священик: Владико Вседержителю, Ти все творіння премудро сотворив і невимовним промислом та многою благістю привів нас до цих священних днів на очищення душ і тіл, на втихомирення пристрастей, у надії воскресіння. Ти в сороковий день вручив угодникові Твоєму Мойсеєві скрижалі, Богом писаний закон. Дай і нам, Милостивий, подвигом добрим трудитися, час посту закінчити, у вірі єдність зберегти, голови невидимих зміїв сокрушити і переможцями над гріхом стати, і щоб могли ми неосудно поклонитися і святому Воскресінню. Бо благословенне і прославлене всехвальне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку (тричі).
В Страсну середу священик проказує молитву прп. Єфрема Сиріна з трьома поклонами.
Псалом 33 (стор. 29–30)
Доки священик читає заамвонну молитву, диякон, голову вклонивши, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Після молитви священик входить царськими дверима і тихо проказує молитву перед споживанням Святощів:
Священик: Господи Боже наш, Ти довів нас до цих святих днів і вчинив нас причасниками Страшних Твоїх Таїн; приєднай же нас до словесного Твого стада і вчини наслідниками Твого Царства, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, увійшовши північними дверима, споживає Святощі зо страхом та обережністю. Священик благословляє народ, виголошуючи:
Священик: Благословення Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Люди: Слава… і нині… Господи, помилуй (тричі). Благослови.
Священик з хрестом у руках виголошує відпуст:
Священик: Христос, Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святого отця нашого Григорія Двоєслова, папи Римського, і святого… (ім’я святого, що його храм), і святого … (ім’я святого, що його пам’ять у цей та наступний день), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
На Страсному тижні проказуються окремі відпусти.
Люди: Амінь. (Все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), настоятеля і парафіян святого храму цього, і всіх православних християн, Господи, збережи на многії літа.
Після відпусту священик дає вірним цілувати святий хрест. Коли священик повернеться у вівтар, то закриваються царські двері і завіса, а священик проказує молитви подяки після Святого Причастя (стор. 324).