27 травня 2030
понеділок · 14 травня ст. ст.
Мч. Ісидора (251). Мч. Максима Азійського (близько 250). Прп. Серапіона Синдоніта (V). Прп. Никити, затворника Печерського, єп. Новгородського (1109). Свт. Леонтія, патр. Єрусалимського (1175). Блж. Ісидора, Христа заради юродивого, Ростовського чудотворця (1474). Сщмч. Петра Рождєствіна пресвітера (1939). Собор Старобільських святих. Теребенської (1654) і Ярославської (Печерської) (1823) ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученику Ісидоруглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченик Твой, Го́споди, Иси́дор/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего,/ име́яй бо кре́пость Твою́/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 4
Упра́витель превели́кий вселе́нней ты яви́лся еси́, свя́те,/ твои́ми к Бо́гу моли́твами,/ те́мже воспева́ем тя днесь,/ му́чениче Богому́дре,// Иси́доре пресла́вне.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Як гадаєте, чим пояснював Господь іудеям те, що вони не вірують в Нього? Тим, що Він істину їм говорить: "А як Я істину кажу, то не вірите Мені" (Ін. 8:45). Неправда стала, як то кажуть, плоттю і кров’ю їхньою і зробила істину невмістимою для них. Чому й нині не вірують? З тієї ж причини; Господь істину говорить, тому й не вірують. Але як же це? Адже вони всі вчені і тільки в них мови, що про істину? Мови-то багато, та діла ніякого.
Плетиво систем їхніх те саме, що плетиво павутинне; тільки вони не помічають цієї неміцності. Начала систем їхніх без підстав, і наступні повороти їхні без доказів; а вони все-таки задовольняються ними. На припущення такий утворився попит, що, здається, вони одні становлять увесь зміст їхніх думок; і, однак, це має славу солідної освіти. Туман мрій напущено ними на невелику кількість здобутих ними фактів; і ці останні повстають у цьому тумані зовсім в іншому вигляді, ніж вони є насправді; однак це має славу царини істини непорушної. Так-то розум став гнилим, і так-то зіпсували його смак! Як вміститися в нього істині? Ось і не вірують вони Господу, Який говорить одну тільки істину.
Ще 1 думка
(Мф. 24:27-33,42-51)
«Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде» (Мф. 24:42). Якби це пам'яталося, не було б і грішників, а тим часом не пам'ятається, хоч і кожен знає, що це безсумнівно так. Навіть подвижники, найсуворіші, і ті не сильні були вільно тримати пам'ять про це, а примудрялися прикріплювати її до свідомості так, щоб вона не відходила. Хтось труну тримав у келії, хтось просив співтоваришів своїх за подвигом запитувати про труну й могилу, хтось тримав картинки смерті й суду, хтось ще якось. Не торкається душі смерть — вона й не пам'ятає її. Але в будь-якому разі не може ж не торкатися душі те, що негайно слідує за смертю; вже про це то вона не може не мати турботи, бо тут вирішення її долі на віки вічні. Чому ж цього-то вона не пам'ятає? Сама себе обманює, що не скоро і що, може, якось справа пройде не погано для нас. Гірка! То вже безсумнівно, що душа, яка тримає такі думки, та недбала і потурає собі. То як же думати, щоб справа суду пройшла для неї сприятливо? Ні, треба так себе тримати, як тримає учень, на якого чекає іспит: що не робить він, а іспит не йде з голови. Така згадка не дозволяє йому і хвилини даремно витрачати, а весь час вживає він на приготування до іспиту. Коли б і нам так налаштуватися!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter








