27 лютого 2030
середа · 14 лютого ст. ст.
Прп. Авксентія (близько 470). Прп. Марона, пустельника Сирійського (IV). Свт. Авраамія, єп. Каррійського (V). Рівноап. Кирила, учителя Словенського (869). Прп. Iсаакія, затворника Печерського (близько 1090), і дванадцяти греків, будівничих соборної Успенської церкви Києво-Печерської Лаври (ХI), в Ближніх печерах. Перенесення мощей блгв. кн. Михаїла Чернігівського та боярина його Феодора (1578). Прп. Іларіона Святогорця (1864) (Груз.). Свт. Рафаїла, єп. Бруклінського (1915). Сщмч. Павла Дернова пресвітера та його синів мчч. Бориса, Григорія і Симеона (1918). Сщмч. Онисима Пилаєва, єп. Тульського (1937). Сщмч. Трифона Радонежського диякона (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Авксентіюглас 1
Тропар, глас 1
Пусты́нный жи́тель, и в телеси́ А́нгел,/ и чудотво́рец яви́лся еси́, Богоно́се о́тче наш Авксе́нтие,/ посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м,/ исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак, глас 2
Наслади́вся, Богому́дре, воздержа́ния/ и жела́ния пло́ти твоея́ обузда́в,/ яви́лся еси́, ве́рою сия́я,/ я́коже сад посреди́ рая́, процве́л еси́,// Авксе́нтие о́тче свяще́нне.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(1Ін. 3:21-4:6)
Потрібна допомога – проси. Просив, – кажеш, – не дана. Але як же іншим дається? Господь не дивиться на особу, щоб одному дати, а іншому не дати без будь-якої причини. Він усім готовий дати, Він любить подавати. Якщо іншому не дає, причина не в Ньому, а в тому, хто просить допомоги. Між цими причинами можуть бути й такі, яких ми і вгадати не можемо. Але є причини відомі, кожному самому помітні. Одну з таких – і чи не найголовнішу? – вказує святий Іоанн у відсутності дерзновіння, а відсутність дерзновіння походить з осуду серця або совісті. "Улюблені, – каже, – якщо серце наше не засуджує нас, то ми маємо дерзновіння до Бога, і, чого попросимо, одержимо від Нього, бо додержуємося заповідей Його і робимо угодне перед Ним" (1Ін. 3:21-22). До цих слів нічого додавати. Все зрозуміло само собою. Який хазяїн стане допомагати невірному слузі, марнотрату й розпуснику? А хіба Господь буде сприяти нам, коли ми не хочемо догоджати Йому і заповіді Його творити, коли, можливо, саме тоді й за молитву беремося, коли настала крайня потреба?!
Ще 1 думка
(1Ін. 4:20-5:21)
"Ця є перемога, що перемогла світ, - віра наша" (1Ін.5:4), віра християнська. Світ перемогти - що таке? Не те щоб усіх світолюбців перебити і все світолюбне винищити і знищити, а, живучи серед світолюбців і перебуваючи серед світолюбних звичаїв, жити і бути чужим усім і всьому. Щойно ти відкинув світ і все мирське, то цією самою дією переміг ти світ. А відкинути світ хто тебе вчить, і хто силу на те дає? Віра наша. Вона розкриває згубність принад світу і зароджує бажання вивільнитися з тенет їхніх. Потім, коли хтось наважується розірвати ці узи, розкаюється і приступає до таїнств оновлення - до хрещення або покаяння, вона дає в цій дії таємниче відчути солодкість протилежного світу життя, таку солодкість, з якою всі солодощі світу ні в яке порівняння йти не можуть. Звідси в серці запроваджується відраза до всього мирського, що власне і є перемога над світом, Але в тій самій дії таємничій, унаслідок якої народжується відраза до світу, подається сила і до непохитного перебування в цій відразі й відчуженні від світу; а це є перемога рішуча і міцна.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter









