22 лютого 2030
п’ятниця · 9 лютого ст. ст.
Віддання свята Стрітення Господнього. Мч. Никифора, з Антіохії Сирської (близько 257). Сщмчч. Маркела, єп. Сікелійського, Філагрія, єп. Кіпрського, та Панкратія, єп. Тавроменійського (I). Прп. Петра Дамаскіна (XII). Прп. Панкратія Печерського, в Дальніх печерах (ХIII). Прпп. Никифора (1557) і Геннадія (близько 1516), Важеозерських. Знайдення мощей свт. Iнокентія, єп. Iркутського (1805). Сщмч. Василія Ізмайлова пресвітера (1930); сщмч. Іоанна Фрязинова пресвітера (1938). Знайдення мощей свт. Тихона, патр. Московського і всієї Русі (1992).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученику Никифоруглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченик Твой, Го́споди, Ники́фор,/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего,/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 1
Любве́ сою́зом связа́вся, Ники́форе,/ разруши́л еси́ я́ве зло́бу не́нависти/ и мече́м во главу́ твою́ усе́чен был еси́,/ му́ченик Боже́ственный вопло́щшагося Спа́са,// Его́же о нас моли́, пою́щих сла́вную па́мять твою́.
Преподобному Панкратію Печерськомуглас 2
Тропар, глас 2
Панкра́тие Богому́дре,/ свяще́нниче Госпо́день изря́дне,/ и чуде́с мно́гих самоде́телю,/ моли́ся Го́сподеви,// во е́же спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
В по́стницех яви́лся еси́ вели́к,/ во иере́ех же нарочи́т/ и в чудотворе́ниях да́ре показа́ся сла́вен,/ свяще́нне о́тче Панкра́тие,// тем тя чтим и ублажа́ем.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(1Ін. 2:7-17)
«І світ минає, і похоть його» (1Ін. 2:17). Хто цього не бачить? Все тече довкола нас: речі, особи, події; і ми самі протікаємо. Тече і похоть (пожадливість) мирська: ледве скуштуємо насолоди від задоволення її, як зникає і та й інша; женемося за іншою – і з тією те ж; женемося за третьою – знову те саме. І ніщо не стоїть, все приходить і відходить. Що ж? Невже немає нічого постійного? Є, каже тут же Апостол: «Той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17). Світ, такий плинний, як стоїть? Хоче Бог, і він стоїть. Воля Божа є непохитною і незламною його основою. Так і з людей, хто стане твердо у волі Божій, стає стійким і твердим. Б'ються думки, поки хто ганяється за минущим. Але якщо хтось напоумиться і повернеться на шлях волі Божої, думки і починання починають приходити до ладу. Коли ж, нарешті, встигне він набути навички в цьому способі життя, все в нього, і всередині і ззовні, входить у спокійний лад і безтурботний порядок. Почавшись тут, цей мир глибокий і безтурботність незворушна перейде і в інше життя і там перебуватиме вічно. Ось що є серед загальної течії навколо нас, неплинного та постійного в нас – виконання волі Божої.
Ще 1 думка
(2Тим. 3:1-9)
Хто такі «мають вигляд благочестя, а сили його відреклися» (2Тим.3:5)? І хто такі інші, «що завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини»? Перші це ті, хто виконує усі зовнішні порядки, у яких виражається благочестиве життя; але не мають стільки міцної волі, щоб і внутрішні свої настрої тримати так, як вимагає справжнє благочестя. Ідуть у храм охоче і там стоять охоче. Але не роблять зусилля, щоб і розумом своїм стояти перед Богом неухильно і благоговійно припадати до Нього, а помолившись трохи, випускають кермо розуму, і він ширяє, оббігаючи весь світ. І виходить, що тоді як за зовнішнім станом вони в храмі, за внутрішнім станом їх немає там: залишився у них один образ благочестя, а сили його немає. Так і про все інше розумій. Другі це ті, які, вступивши в область віри, тільки й роблять, що винаходять питання: що те, що це, чому так, чому так. Люди, які страждають на порожню допитливість. За істиною не біжать, а лиш би питати і питати. І знайшовши розв'язання питання, недовго зупиняються у ньому, а незабаром відчувають потребу шукати інше рішення. І так кружляють день і ніч, питаючи і питаючи, і ніколи цілком не задовольняючись допитаним. Інший за задоволеннями ганяється, а вони за задоволенням допитливості своєї.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter








