13 листопада 2029
вівторок · 31 жовтня ст. ст.
Апп. від 70-ти Стахія, Амплія, Урвана, Наркіса, Апелія та Аристовула (I). Мч. Єпимаха (близько 250). Прп. Маври (V). Прпп. Спиридона і Никодима, просфорників Печерських, у Ближніх печерах (XII). Прав. Петра Калнишевського (1803). Сщмч. Іоанна Кочурова пресвітера (1917). Прмч. Леоніда (Молчанова) (1918); сщмчч. Всеволода Смирнова, Олександра Воздвиженського, Сергія Розанова, Олексія Сибірського, Василія Архангельського, Петра Воскобойникова, Василія Колоколова пресвітерів, прмчч. Анатолія (Ботвинников), Євфросина (Антонова) і мч. Якова Блатова (1937); прмч. Інокентія (Мазуріна) ієродиякона (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостоламглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столи святи́и,/ моли́те Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Я́ко свяще́нная сокро́вища Всесвята́го Ду́ха/ и Со́лнца Сла́вы сия́ния, по до́лгу воспои́м му́дрыя апо́столы,/ Апе́ллия, Урва́на же и Аристову́ла,/ Ампли́я, Нарки́сса и Стахи́я,// я́же благода́ть собра́ Бо́га на́шего.
Преподобним Спиридону і Никодиму Печерськимглас 4
Тропар, глас 4
Хлебы́ прино́сныя рука́ми свои́ми творя́,/ псалмопе́ние непреста́нное усты́ свои́ми/ я́ко же́ртву хвалы́ приноша́ше Го́сподеви,/ со честны́м Никоди́мом, блаже́нне Спиридо́не,// с ни́мже моли́ся Христу́ Бо́гу о душа́х на́ших
Кондак, глас 3
Да яви́ши разжже́нную твою́ ко Го́споду любо́вь,/ чу́дне Спиридо́не,/ разже́гшуюся зело́ пещь/ ма́нтиею свое́ю загражда́еши/ и да пока́жеши исто́чник вод дарова́ний ду́ха в тебе́ живу́щ,/ оде́ждею свое́ю, нося́ во́ду,/ угаша́еши пла́мень о́гненный,/ тем, я́ко име́я дерзнове́ние ко Го́споду,/ со блаже́нным Никоди́мом// моли́ся при́сно о нас, пою́щих тя.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 11:34-41)
"Світильник для тіла є око" (Лк. 11:34); а світильник душі – розум. Як за неушкодженого ока тілесного все навколо нас у зовнішньому побуті нашому видно для нас і ми знаємо, як і куди йти й що робити, так за здорового розуму видно буває для нас все у внутрішньому побуті нашому, у нашому ставленні до Бога й ближніх і в тому, як треба нам тримати самих себе. Розум, вищий бік душі, поєднує відчуття Божества, вимоги совісті та сподівання кращого, порівняно з усім, чим ми володіємо і що ми знаємо.
Коли розум здоровий, у душі панує страх Божий, сумлінність і незв'язаність нічим зовнішнім, а коли він нездоровий - Бог забутий, совість шкутильгає на обидві ноги, а душа вся погрязає у видимому й наявному. В останньому випадку в людини темна ніч: поняття сплутані, у справах безлад, у серці безвідрадна туга. Штовхають її дотичні обставини, і вона тягнеться слідом за ними, як тріска за течією струмка. Не знає людина, що до цього часу зроблено, що вона тепер і чим скінчиться шлях її. Навпаки, у кого розум здоровий, той, боячись Бога, веде справи свої з обачністю, слухає одного закону совісті, що дає одноманітний лад усьому життю його, і не занурюється в чуттєве, окрилений сподіванням майбутнього всеблаженства. Від цього в нього погляд на весь плин життя, з усіма його обставинами, ясний, і для нього "світле все так, ніби світильник сяйвом освітлював тебе" (Лк. 11:36).

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
_thumb.jpg)



_thumb.jpg)
_thumb.jpg)


_thumb.jpg)


