...

Священномученик Олексій Сибірський, пресвітер

Місяця жовтня на 31-й день

На виконання наказу Сталіна про арешт духовенства і мирян Православної Церкви протягом серпня-вересня 1937 року було заарештовано все духовенство Ново-Карельського та сусіднього Козловського районів Тверської області. Арешту зазнати багато старост, членів церковних двадцяток і православних мирян, незалежно від того, були вони головами колгоспів, рядовими колгоспниками чи залишилися в одноосібних господарствах.

У той час до підслідних застосовували нещадні тортури. Дехто із заарештованих під впливом болісних тілесних страждань обговорював себе та інших і підписував складені слідчими протоколи. Але не всі погоджувалися на це. Одним із таких мужніх пастирів був священник Олексій Сибірський.

Священномученик Олексій народився 17 березня 1870 року в селі Козлово Тверської губернії у сім’ї священника Василія Сибірського. Після закінчення Тверської духовної семінарії він був висвячений у сан священника до храму рідного села. Там він прослужив все своє життя до останнього арешту і мученицької кончини. На його очах у 1918 році сталася нещадна розправа більшовиків над селянами, які заступилися за церкву Божу в селі Ніколо-Гнєздово. Він пам’ятав, яким урочистим був похорон перших тверських мучеників нашого століття: православних мирян Петра Жукова і Прохора Михайлова.

1929 року отця Олексія заарештували за те, що він не міг вчасно виконати план хлібозаготівель. На виконання цього плану влада дала всього двадцять чотири години. Оскільки священник не встиг за цей час привезти хліб, він був заарештований і засуджений на один рік ув’язнення у виправно-трудовому таборі та два роки заслання. Усе його майно, включно з особистими речами, було конфісковано.

Після повернення отця Олексія із заслання святий архієпископ Фадей призначив його священником у село Козлово і зробив благочинним. Влада шукала привід, щоб знову заарештувати священника.

Під час весняної сівби 1936 року хтось доніс, що священник молився у храмі “за стаханівську весну”, що було розцінено владою як порушення закону про відокремлення Церкви від держави. Отця Олексія негайно викликали для пояснень з цього приводу до районного управління НКВС. Священник сказав, що “за стаханівську весну” він не молився, а молився про достаток земних плодів, і ці слова були взяті ним зі служебника. Окрім того, священника багато разів викликали до сільської ради у зв’язку з тим, що благочестиве місцеве населення неодноразово подавало владі прохання: дозволити ходити будинками з молебнями та іконами.

29 серпня 1937 року НКВС заарештував священника, і його ув’язнили у Тверській в’язниці. Незважаючи на нещадні допити із застосуванням тортур, отець Олексій тримався мужньо і заперечував всі наклепи, які зводили на нього. Допити проходили щодня протягом місяця. Іноді слідчі оформляли їх у вигляді протоколів.

11 листопада 1937 року Трійка НКВС засудила благочинного храмів Козловського благочиння священника Олексія Сибірського на розстріл.