4 листопада 2029

неділя · 22 жовтня ст. ст.

Сьогодні
Святкування на честь Казанської ікони Божої Матері
Святкування на честь Казанської ікони Божої Матері
Андрониківської
Андрониківської
Семи отроків, що в Ефесі: Максиміліана, Іамвліха, Мартиніана, Діонісія, Антоніна, Константина (Єксакустодіана) та Іоанна
Семи отроків, що в Ефесі: Максиміліана, Іамвліха, Мартиніана, Діонісія, Антоніна, Константина (Єксакустодіана) та Іоанна
Рівноап. Аверкія, єп. Ієрапольського, чудотворця
Рівноап. Аверкія, єп. Ієрапольського, чудотворця
Мчч. Олександра єп., Іраклія воїна та жон Анни, Єлисавети, Феодотії і Гликерії
Мчч. Олександра єп., Іраклія воїна та жон Анни, Єлисавети, Феодотії і Гликерії
сщмчч. Миколая Богословського
сщмчч. Миколая Богословського
Сщмчч. Серафима (Самойловича), архієп. Углицького
Сщмчч. Серафима (Самойловича), архієп. Углицького
прмчч. Германа (Полянського)
прмчч. Германа (Полянського)
Мини (Шелаєва)
Мини (Шелаєва)
Олександра Андреєва
Олександра Андреєва
Якобштадтської ікон Божої Матері
Якобштадтської ікон Божої Матері

Неділя 23-тя після П’ятидесятниці · Глас 6 · Посту немає

Святкування на честь Казанської ікони Божої Матері (1612). Рівноап. Аверкія, єп. Ієрапольського, чудотворця (близько 167). Семи отроків, що в Ефесі: Максиміліана, Іамвліха, Мартиніана, Діонісія, Антоніна, Константина (Єксакустодіана) та Іоанна (близько 250; 408–450). Мчч. Олександра єп., Іраклія воїна та жон Анни, Єлисавети, Феодотії і Гликерії (II–III). Сщмчч. Серафима (Самойловича), архієп. Углицького, і з ним Володимира Соболєва, Олександра Андреєва, Василія Богоявленського, Олександра Лебедєва пресвітерів і прмчч. Германа (Полянського) і Мини (Шелаєва) (1937); сщмчч. Миколая Богословського, Миколая Ушакова пресвітерів і прмч. Григорія (Воробйова) (1937). Андрониківської та Якобштадтської (XVII) ікон Божої Матері.

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 28:16-20 (зач. 116)
Лк. 1:39-49,56 (зач. 4)

На літургії

АпостолЕф. 2:4-10 (зач. 220)
ЄвангелієЛк. 16:19-31 (зач. 83 про багатія та убогого Лазаря)

Рівноапостольному під зачало

АпостолЄвр. 7:26-8:2 (зач. 318)
ЄвангелієІн. 10:9-16 (зач. 36)

Богородиці

АпостолФлп. 2:5-11 (зач. 240)
ЄвангелієЛк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 6

Тропар, глас 6

А́нгельския си́лы на гро́бе Твое́м,/ и стрегу́щии омертве́ша,/ и стоя́ше Мари́я во гро́бе,/ и́щущи Пречи́стаго Те́ла Твоего́./ Плени́л еси́ а́д, не искуси́вся от него́;/ сре́тил еси́ Де́ву, Да́руяй живо́т.// Воскресы́й из ме́ртвых, Го́споди, сла́ва Тебе́.

Кондак, глас 6

Живонача́льною дла́нию/ уме́ршия от мра́чных удо́лий,/ Жизнода́вец, воскреси́в все́х Христо́с Бо́г,/ воскресе́ние подаде́ челове́ческому ро́ду:/ е́сть бо все́х Спаси́тель,// Воскресе́ние и Живо́т, и Бо́г все́х.

Богородиці перед іконою Її «Казанська»глас 4

Тропар, глас 4

Засту́пнице усе́рдная,/ Ма́ти Го́спода Вы́шняго,/ за всех мо́лиши Сы́на Твоего́ Христа́ Бо́га на́шего,/ и всем твори́ши спасти́ся,/ в держа́вный Твой покро́в прибега́ющим./ Всех нас заступи́, о Госпоже́ Цари́це и Влады́чице,/ и́же в напа́стех и в ско́рбех, и в боле́знех обремене́нных грехи́ мно́гими,/ предстоя́щих и моля́щихся Тебе́ умиле́нною душе́ю/ и сокруше́нным се́рдцем,/ пред пречи́стым Твои́м о́бразом со слеза́ми,/ и невозвра́тно наде́жду иму́щих на Тя,/ избавле́ния всех зол,/ всем поле́зная да́руй,/ и вся спаси́, Богоро́дице Де́во:// Ты бо еси́ Боже́ственный покро́в рабо́м Твои́м.

Кондак, глас 8

Притеце́м, лю́дие, к ти́хому сему́ и до́брому приста́нищу,/ ско́рой Помо́щнице, гото́вому и те́плому спасе́нию, покро́ву Де́вы,/ ускори́м на моли́тву и потщи́мся на покая́ние:/ источа́ет бо нам неоску́дныя ми́лости Пречи́стая Богоро́дица,/ предваря́ет на по́мощь, и избавля́ет от вели́ких бед и зол// благонра́вныя и богобоя́щияся рабы́ Своя́.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 10:9-16)

"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).

І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).

Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.

Ще 2 думки

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

(Лк. 16:19-31)
Притча про багатія і Лазаря показує, що ті, хто жив не так, як треба, спохватяться, але вже не матимуть можливості виправити своє становище. Очі їхні відкриються, і вони ясно бачитимуть, у чому істина. Згадавши, що на землі багато тих, хто осліп, подібно до них, вони хотіли б, щоб хто-небудь був посланий до них з померлих для запевнення, що жити і розуміти речі треба не інакше, як за вказівкою Одкровення Господнього. Але і в цьому їм відмовлено, тому що Одкровення для тих, хто бажає знати істину, є самодоказовим, а для небажаючих і тих, хто не любить істини, непереконливим буде і саме воскресіння будь-кого з померлих. Почуття цього описаного багатія, напевно, відчувають усі, хто відходить звідси. І отже, за тамтешнім переконанням, яке буде переконанням і всіх нас, єдине для нас керівництво на шляху життя — Одкровення Господнє. Але там уже таке переконання для багатьох буде запізнілим; тут воно краще б стало в пригоді, та не у всіх воно є. Повірмо принаймні свідченням тамтешніх, переносячи себе в їхній стан. Ті, хто перебуває в муках, не стануть брехати; жаліючи нас, вони хочуть, щоб відкрилися наші очі, щоб не прийшли на місце їхніх мук. Про цей предмет не можна так говорити, як говоримо нерідко про поточні справи: «Та нехай, якось пройде». Ні, вже то не пройде як-небудь. Треба бути ґрунтовно впевненим, що не потрапимо в місце, в яке потрапив багатий.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter