14 квітня 2029
субота · 1 квітня ст. ст.
Прп. Марії Єгипетської (522). Мчч. Геронтія і Василіда (III). Прав. Ахаза. Прп. Макарія, ігумена Пелікітської обителі (близько 830). Мч. Авраамія Болгарського, Володимирського чудотворця (1229). Прп. Геронтія, канонарха Печерського, в Дальніх печерах (ХIV). Прп. Євфимія, архім. Суздальського, чудотворця (1404). Свт. Пахомія Романського (1724). Прп. Варсонофія Оптинського (1913). Сщмч. Сергія Заваріна пресвітера (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобній Марії Єгипетськійглас 8
Тропар, глас 8
В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу,/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́/ и, де́ющи учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́ ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Мари́е, дух твой.
Кондак, глас 3
Блуда́ми пе́рвее преиспо́лнена вся́ческими,/ Христо́ва неве́ста днесь покая́нием яви́ся,/ а́нгельское жи́тельство подража́ющи,/ де́мона креста́ ору́жием погубля́ет.// Сего́ ра́ди Ца́рствия неве́ста яви́лася еси́, Мари́е пресла́вная.
Інший кондак, глас 4
Греха́ мглы избежа́вши,/ покая́ния све́том озари́вши твое́ се́рдце, сла́вная,/ пришла́ еси́ ко Христу́,/ Сего́ Всенепоро́чную и святу́ю Ма́терь/ Моли́твенницу ми́лостивную принесла́ еси́./ Отону́дуже и прегреше́ний обрела́ еси́ оставле́ние,// и со А́нгелы при́сно сра́дуешися.
Преподобному Геронтію, канонарху Печерськомуглас 3
Тропа́р, глас 3
Всечестны́й канона́рше Геро́нтие,/ правилонача́льный бы́вый в це́ркви/ и в пра́виле и́ночестем возсия́вший све́тло,/ моли́ Христа́ Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние пода́ст душа́м на́шим.
Конда́к, глас 1
Канона́ршествуя, честны́й канона́рше Геро́нтие,/ и пе́ние церко́вное пою́щим предводи́тельствуя в це́ркви,/ уподо́бился вои́стинну А́нгелом,/ пою́щим Бо́га на Небеси́,/ и́хже и житию́ подража́я, и, с нйми лику́я,/ помина́й ны, любо́вию хва́лящих тя.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 4:25-5:12)
У висловах Своїх про блаженства (Мф. 5:1-12) Господь зображує райське серце.
До настрою його входять: смирення, плач і сокрушення, лагідність і безгнів'я, правдолюбність повна, милостивість досконала, чистота серця, миролюбність і миротворення, терпіння лих, наклепів та гонінь за віру і життя християнське. Хочеш раю — будь таким. І тут ще передчуватимеш рай, у який готовим вступиш після смерті, як переднаречений спадкоємець.
Два в нас життя, тілесне і духовне. Дух наш ніби похований у плоті. Коли, оживши благодаттю Божою, почне він витягувати себе зі сполучення з плоттю і з'являтися в духовній чистоті своїй, тоді він воскресає або воскрешає себе частина за частиною. Коли ж він усього себе вирве з цієї сполуки, тоді виходить, як із труни, в оновленому житті, і, таким чином, дух стає сам по собі живим і дієвим; а труна плоті сама по собі мертва і недієва, хоча те й інше в одній і тій же особі. І ось таємниця того, що говорить апостол: "де Дух Господній, там свобода" (2 Кор. 3:17).
Це свобода від тління, що лежить на нетлінному дусі нашому, або від пристрастей, що розбещують єство наше. Цей дух, який вступив у свободу чад Божих, те саме, що привабливо розфарбований метелик, що випурхнув зі свого клубочка. Ось його райдужне забарвлення: "любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість" (Гал. 5:22-23).
Невже подібна краса досконалості не сильна збудити в нас змагання?

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter




_thumb.jpg)


