27 січня 2029
субота · 14 січня ст. ст.
Віддання свята Богоявлення. Преподобних отців, у Синаї та Раїфі вбитих: Ісаї, Савви, Мойсея та учня його Мойсея, Єремії, Павла, Адама, Сергія, Домна, Прокла, Іпатія, Ісаака, Макарія, Марка, Веніаміна, Євсевія, Ілії та інших з ними (IV–V). Рівноап. Ніни, просвітительки Грузії (335). Прп. Іосифа Аналітина Раїфського (IV). Прп. Феодула (V). Прп. Стефана (VIII). Прмчч. Раїфських: Антонія (Чиркова), Варлаама (Похилюка), Іова (Протопопова), Іосифа (Гаврилова), Сергія (Гуськова) ієромонахів та послушника Петра (Тупіцина) (1930). Прп. Іоанна (Кевролетина) спов. (1961).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Богоявленняглас 1
Тропар, глас 1
Во Иорда́не креща́ющуся Тебе́, Го́споди,/ Тро́ическое яви́ся поклоне́ние:/ Роди́телев бо глас свиде́тельствоваше Тебе́,/ возлю́бленнаго Тя Сы́на имену́я,/ и Дух в ви́де голуби́не,/ изве́ствоваше словесе́ утвержде́ние./ Явле́йся Христе́ Бо́же,// и мир просвеще́й, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 4
Яви́лся еси́ днесь вселе́нней,/ и свет Твой, Го́споди, зна́менася на нас,/ в ра́зуме пою́щих Тя:/ прише́л еси́, и яви́лся еси́,// Свет непристу́пный.
Рівноапостольній Нініглас 4
Тропар, глас 4
Сло́ва Бо́жия служи́тельнице,/ во апо́стольстей про́поведи первозва́нному Андре́ю/ и про́чим апо́столом подража́вшая,/ просвети́тельнице Иве́рии и Ду́ха Свята́го цевни́це,/ свята́я равноапо́стольная Ни́но,/ моли́ Христа́ Бо́га // спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Прииди́те днесь вси́,/ воспои́м избра́нную от Христа́/ равноапо́стольную пропове́дницу Бо́жия сло́ва,/ му́друю благове́стницу,/ лю́ди Картали́нии приве́дшу на путь живота́ и и́стины,/ Богома́тере учени́цу,/ усе́рдную засту́пницу и неусыпа́ющую храни́тельницу на́шу,// Ни́ну прехва́льную.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 25:1-13)
Читається притча про 10 дів (Мф. 25:1-13). Св. Макарій так зображує її зміст: "Мудрі п'ять дів, будучи тверезими, поспішивши до надзвичайного для свого єства, взявши єлей у посудині серця свого, тобто благодать Духа, що подається згори, змогли увійти з Нареченим у небесний чертог. Інші ж юродиві діви, що залишилися при власному своєму єстві, не пильнували, не постаралися, поки були ще в плоті, взяти в посудини свої єлей радості, але, через недбальство або через зарозумілість щодо своєї праведності, вдалися немов до сну. За це й не допущені до чертогу Царства, не змогли угодити небесному Нареченому. Охоплені мирськими узами і земною начебто любов'ю, не присвятили вони небесному Нареченому всієї любові своєї і прихильності і не принесли з собою єлею. А душі, які прагнули надзвичайного для єства, святині Духа, всією любов'ю прив'язані до Господа, з Ним ходять від усього відвертаючись, до Нього спрямовують молитви і думки, за що і сподобилися прийняти єлей небесної благодаті. Душі ж, що залишилися в єстві своєму, по землі плазують помислом, про землю розмірковують і розум їхній на землі має проживання. Самі про себе думають вони, що належать Нареченому і прикрашені плотськими виправданнями, але, не прийнявши єлею радості, не відродилися вони Духом згори".*
*Преподобний Макарій Великий. Бесіди, 4, 6.
Ще 1 думка
(Лк. 18:2-8)
Щоб зробити більш виразною ту істину, "що треба завжди молитися і не сумувати" (Лк. 18:1), якщо не скоро буде почута молитва, але все продовжувати молитися, Господь сказав притчу. Притча ця про суддю, який Бога не боявся і людей не соромився, а задовольнив, врешті-решт, прохання удовиці – не тому, що Бога побоявся і людей посоромився, а тому тільки, що вдова та не давала йому спокою.
Тож якщо така загрубіла людина не встояла проти невідступності прохання, то чи Бог, людинолюбний і багатомилостивий, не виконає прохання, яке невідступно, зі сльозами й скрушеним серцем, підноситься до Нього?! І ось відповідь на те, чому молитви наші часто не чуються. Тому що підносимо прохання наші до Бога не старанно, ніби мимохідь, і до того ж так, що помолившись одного разу нині, завтра чекаємо виконання своєї молитви, не думаючи попотіти і перетрудитись в молитві. Ось і не чується і не виконується молитва наша, тому що самі не виконуємо, як слід, покладеного для молитви закону старанної невідступності з надією.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter








