28 січня 2029

неділя · 15 січня ст. ст.

Сьогодні
Прпп. Павла Фівейського
Прпп. Павла Фівейського
Іоанна Кущника
Іоанна Кущника
Свт. Герасима, патр. Александрійського
Свт. Герасима, патр. Александрійського

Неділя про митаря та фарисея · Глас 1 · Посту немає

Прпп. Павла Фівейського (341) та Іоанна Кущника (V). Прмч. Пансофія (249–251). Прпп. Прохора (Х) і Гавриїла (ХI) (Серб.). Свт. Герасима, патр. Александрійського (1714). Сщмч. Михаїла Самсонова пресвітера (1942).

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 28:16-20 (зач. 116)

На літургії

Апостол2Тим. 3:10-15 (зач. 296)
ЄвангелієЛк. 18:10-14 (зач. 89)

Преподобним

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієМф. 11:27-30 (зач. 43)

Тропарі та кондаки

Неділі про митаря та фарисеяглас 4

Кондак, глас 4

Фарисе́ева убежи́м высокоглаго́лания,/ и мытаре́ве научи́мся высоте́ глаго́л смире́нных,/ покая́нием взыва́юще:/ Спа́се ми́ра,// очи́сти рабы́ Твоя́.

Інший кондак, глас 3

Воздыха́ния принесе́м мыта́рская Го́сподеви,/ и к Нему́ присту́пим гре́шнии, я́ко Влады́це:/ хо́щет бо спасе́ния всех челове́ков,/ оставле́ние подае́т всем ка́ющимся,/ нас бо ра́ди воплоти́ся, Бог сый,// Отцу́ Собезнача́льный.

Преподобному Павлу Фівейськомуглас 8

Тропар, глас 8

В тебе́, о́тче, изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу:/ прии́м бо крест, после́довал еси́ Христу́,/ и де́я учи́л еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бне Па́вле, дух твой.

Кондак, глас 3

Я́ко свети́ло незаходя́щее мы́сленнаго Со́лнца,/ соше́дшеся, днесь восхва́лим в пе́снех:/ возсия́л бо еси́ су́щим во тьме неразу́мия,/ вся возводя́ к Боже́ственней высоте́,// фиве́ев украше́ние, Па́вле преподо́бне, отце́в и по́стников тве́рдое основа́ние.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

Ще 2 думки

(Лк. 18:10-14)
Учора вчило нас Євангеліє невідступності в молитві, а нині вчить смиренності або усвідомленню відсутності права бути почутому. Не привласнюй собі права бути почутому, але починай молитися як той, хто не заслуговує на увагу і відважився відкрити вуста та піднести молитву до Бога через одну безмежну милість Господа до нас бідних. І на думку нехай не приходить тобі: я те й те зробив – подай же мені те-то. Усе, що б ти не виконав, вважай належним; ти повинен був усе те зробити. Якби не зробив, зазнав би покарання, а що зробив, тут нема за що нагороджувати, нічого особливого не явив ти. Он фарисей перерахував свої права бути почутому і вийшов із церкви ні з чим. Погано не те, що він так робив, як говорив; так і слід було йому чинити, а погано те, що він виставив те, як щось особливе, тоді як коли він це зробив, то й думати про те не слід було. Визволи нас, Господи, від цього фарисейського гріха! Словами рідко хто так говорить, але в почутті серця мало хто не буває таким. Бо чому погано моляться? Тому, що і без того почуваються в порядку перед Богом.

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter