20 вересня 2028
середа · 7 вересня ст. ст.
Передсвято Різдва Пресвятої Богородиці. Мч. Созонта (близько 304). Апп. від 70-ти Євода (66) та Онисифора (після 67). Мч. Євпсихія (117–138). Прп. Кассії, піснеписиці Константинопольської (843–867). Прп. Луки (після 975). Свт. Іоанна, архієп. Новгородського (1186). Прпп. Олександра Пересвєта і Андрія Ослябі (1380). Прп. Серапіона Псковського (1480). Прмч. Макарія Канівського, архім. Овруцького, Переяславського (1678). Прп. Макарія Оптинського (1860). Сщмчч. Петра Снєжницького і Михаїла Тихоницького пресвітерів (1918); сщмчч. Євгенія (Зернова), митр. Горьковського, і з ним Стефана Крейдича пресвітера і прмчч. Євгенія (Вижви), Миколая (Ащеп’єва) і Пахомія (Іонова), сщмчч. Григорія Аверіна, Василія Сунгурова пресвітерів, прмч. Льва (Єгорова) (1937). Собор новомучеників і сповідників Казахстанських (перехідне святкування в неділю 3 вересня або в 1-шу неділю після 3 вересня).
Читання Святого Письма
Тропарі та кондаки
Преподобномученику Макарію
Тропар, глас 4:
Христу́, нас ра́ди с Небе́с соше́дшему,/ после́довал еси́ в по́двизех твои́х,/ Мака́рие, о́тче наш./ Его́же моли́ о нас, ублажа́ющих тя,/ проще́ние прегреше́ний дарова́ти нам,/ любо́вию же и смире́нием сердца́ на́ша озари́ти// и спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 4:
Нетле́нною красото́ю смире́ннаго жития́ твоего́/ Бо́га на земли́ просла́вил еси́/ и Боже́ственныя ве́ры чистоту́/ сохраня́ти лю́ди научи́л еси́,/ страда́льческими же по́двиги кончи́ну прие́м,/ от Бо́га просла́влен яви́лся еси́,// преподобному́чениче Мака́рие, о́тче наш.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 7:14-24)
"Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство" (Мк. 7:21-22). Тут перераховані поширені гріхи, але й усі інші, великі й малі, виходять із серця, і вид, у якому вони виходять, — думка зла. Перше насіння зла спадає на думку зробити те й те. Чому і як спадає? Частину цих спадінь можна пояснити відомими законами сполучень і зчеплень ідей та образів, але тільки частину. Інша значна частина походить від саморушного подразнення пристрастей. Коли пристрасть живе в серці, то не може не вимагати задоволення. Ця вимога виявляється позивом на те й інше; з позивом же з'єднаний предмет той чи інший. Звідси думка: "А ось що треба зробити". Тут те саме відбувається, що, наприклад, під час голоду: той, хто відчув голод, відчуває позив на їжу; з позивом спадає на думку і сама їжа; звідси — дістати те чи це і з'їсти. Третя, можливо, більш об'ємна, частина походить від нечистих сил. Ними переповнене повітря, і вони зграями шастають біля людей, і кожен за родом своїм розсіює навколо себе вплив на дотичних осіб. Зле летить від них, як іскри від розпеченого заліза. Де удобоприйнятність, там впроваджується іскра, а з нею і думка про злу справу. Цим, а не іншим чим-небудь, можна пояснити, чому невідомо чому зароджуються думки злі, серед занять рішуче неспоріднених із ними. Але ця різниця причин не робить різниці в тому, як чинити з думками злими. Закон один: прийшла зла думка — відкинь, і справі кінець. Не відкинеш у першу хвилину — у другу важче буде, у третю ще важче, а тут і не помітиш, як народиться співчуття, бажання і рішення, і засоби з'являться... ось гріх і під руками. Перше протистояння злим помислам — тверезість і пильнування з молитвою.
Ще 1 думка
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter




_thumb.jpg)







