Священномученик Григорій Аверін

Місяця вересня на 7-й день

Священномученик Григорій Іванович Аверін народився 1889 року в селі Покровське Костромської губернії в благочестивій селянській родині. Сім’я була багатодітною, крім Григорія, було ще одинадцять дітей і прийомний хлопчик. Незважаючи на невеликий достаток, батько у двунадесяті та престольні свята приводив додому всіх жебраків із храму і годував їх. Григорій був старшим, мету свого життя він бачив у служінні народу. Він закінчив учительське училище і працював учителем у церковно-парафіяльній школі міста Кологрива. У цей час він став членом партії есерів. У 1917 році його обрали головою повітової земської управи. У березні 1918 року Григорія заарештували, звинувативши в “організації селянського повстання”. У в’язниці він провів чотири місяці, ставши там переконаним християнином, і після звільнення вийшов із партії есерів.

У 1920 році Григорій вступив на навчання до Костромського педагогічного інституту. У 1921 році він був висвячений на священника і служив у Костромі, потім його перевели до церкви села Іллінське поруч із Макар’ївським монастирем. Ночами він довго молився, засинаючи лише до ранку, допомагав без лицемірства всім нужденним, навіть завів корову, щоб годувати бідняків.

У серпні 1929 року батюшка був заарештований і поміщений до в’язниці за звинуваченням в “антирадянській агітації”. На початку 1930 року було винесено вирок – п’ять років таборів. Після звільнення отець Григорій служив у селі в Іванівській області. Але незабаром його знову заарештували і відправили на три роки в табір до Казахстану. У табірному бараку батюшка відкрито молився, розмовляв з в’язнями про Бога, читав їм вголос молитви, Євангеліє, приводив до віри.

За “релігійну пропаганду серед ув’язнених” отець Григорій був заарештований. В останньому листі до рідних він писав: “Про мене не засмучуйтеся і не турбуйтеся. Ви самі все знаєте. Ви знаєте, куди і до Кого ми йдемо”. Священник Григорій Іванович Аверін був розстріляний 20 вересня 1937 року.