31 серпня 2028
четвер · 18 серпня ст. ст.
Мчч. Флора і Лавра (II). Мчч. Єрма, Серапіона і Полієна (II). Сщмч. Єміліана єп. і з ним Іларіона, Діонісія та Єрміпа (близько 300). Свтт. Іоанна (674) і Георгія (683), патр. Константинопольських. Прп. Макарія, ігумена Пелікітського (близько 830). Прп. Іоанна Рильського (946). Сщмч. Григорія Бронникова пресвітера і мчч. Євгенія Дмитрева та Михаїла Єрогодського (1937). Ікони Божої Матері, йменованої «Всецариця».
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикам Флору і Лавруглас 4
Тропар, глас 4
Преудо́бренную и богому́друю дво́ицу пресве́тлую/ восхва́лим, ве́рнии, по достоя́нию,/ Фло́ра преблаже́ннаго и Ла́вра всечестна́го,/ и́же усе́рдно Тро́ицу несозда́нную я́сно пропове́дасте всем,/ те́мже пострада́вше до кро́ве,/ и венцы́ пресве́тлыми увязо́стеся,// моли́теся Христу́ Бо́гу, да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Я́ко благоче́стия му́ченики и страда́льцы Христо́вы Богому́дрены,/ вселе́нная пресла́вно почита́ет Фло́ра и Ла́вра днесь,/ я́ко да улучи́м благода́ть и ми́лость моли́твами их// и изба́вимся бед и напа́стей, гне́ва же и ско́рби в День Су́дный.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 3:28-35)
"Хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення довіку" (Мк. 3:29). Чи важко впасти в цей страшний гріх? Дуже не важко; бо ось які цього роду гріхи: "велике і безмірне уповання на благодать Божу; відчай або зневіра в Божому милосерді; спротив явній і встановленій істині та відкидання православної християнської віри. Інші до цього приєднують заздрість до духовних дарів, які отримує від Бога ближній; затятість у гріху і старіння в злобі; недбальство про покаяння до відходу з життя цього" ("Православне сповідання" святителя Петра Могили, ч. 3, запитання 38).
Ось скільки шляхів! Зайди в якийсь із них — вже важко буде повернутися, так і понесе тебе до поглинаючої прірви. Опір істині починається малими сумнівами, збудженими словом або писанням злим. Залиш їх без уваги і лікування, вони заведуть до невір'я і затятості в ньому. До відчаю теж доходять непомітно: покаюся — кажуть, і грішать. Так кілька разів; потім, бачачи, що покаяння не приходить, кажуть у собі: так тому й бути, не впораєшся із собою, і віддаються гріху на повну владу. Збирається безодня гріхів, а при цьому допускається і безодня протистоянь явним спонуканням Божої благодаті. Коли в цьому вигляді прийде людина до думки виправитися, безліч гріхів пригнічує її, а спротив благодаті забирає сміливість приступити до Господа, і вирішує: "більша вина моя, щоб винести мені" (Бут. 4:13). Ось і відчай! Стережися зачатків невір'я і гріхолюбства — і не потрапиш у цю безодню.
Ще 3 думки
(Мк. 4:1-9)
"Ось вийшов сіяч сіяти" (Мк. 4:3). Відтоді, як вийшов Цей Сіяч на сіяння, Він не перестає сіяти. Спочатку Сам особисто сіяв, потім через апостолів, а нарешті через Божественні писання і богомудрих учителів. І досі всюди сіється слово істини Божої. Будь тільки готовий явити себе благою землею, неодмінно засієшся; засіяне ж Бог зростить. Як же зробити із себе благу землю? Увагою і вивченням слова Божого, співчуттям і любов'ю до нього і готовністю негайно приводити в дію те, що дізнаєшся. За такого настрою жодне слово не ляже поверх душі, а всяке увійде всередину. Поєднавшись там із рідними йому стихіями духу, воно пустить коріння і дасть паросток. Живлячись потім згори натхненнями духовними, а знизу бажаннями благими і трудами, воно зросте в древо, дасть цвіт і плід. Сам Бог влаштував так навколо нас, і тому не можна не дивуватися нашому безпліддю. А все від неуваги й недбальства.
(Лк. 12:2-12)
"Не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть; але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після смерті вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся." (Лк. 12:4-5). Найбільший у нас страх - смерті. Але Господь каже, що страх Божий має бути вищим за страх смерті. Коли так складуться обставини, що необхідно або втратити життя, або вчинити проти веління страху Божого, - краще помри, але не йди проти страху Божого, бо якщо підеш проти страху Божого, то за смертю тілесною, якої все ж таки не оминути, зустрінеш іншу смерть, яка безмірно страшніша від усіх найстрашніших смертей тілесних. Якби це останнє було завжди в думці, страх Божий не слабшав би в нас і не було б у нас ніяких справ, протилежних страху Божому. Припустимо, що повстають пристрасті. У той час коли вони повстають, совість, оживлена страхом Божим, вимагає йти їм наперекір; відмова вимозі пристрастей здається розставанням із життям, вбиванням тіла. Тому-то, коли відродяться останнього роду тривожні почуття і почнуть хитати совість, поспіши відновити страх Божий і страх суду Божого з його наслідками. Тоді побоювання найстрашнішої смерті прожене побоювання смерті слабшої, і тобі легко буде встояти у вимогах обов'язку і совісті. Ось як виконується те, що сказано у Премудрого: "пам'ятай про твій кінець, і навіки не згрішиш" (Сир.7,39).
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter







