6 серпня 2028

неділя · 24 липня ст. ст.

Сьогодні
Блгвв. кнн. страстотерпців Бориса і Гліба, у Святому Хрещенні Романа і Давида (1015)Мц. Христини (близько 300)Прп. Полікарпа, архімандрита Печерського, в Ближніх печерах (1182)Преподобномучеників Мгарських: Амвросія ігумена, Аркадія, Іоанникія, Іони, Іосифа, Никанора, Афанасія, Феофана, Серапіона, Никострата ієромонахів, Іуліана ієродиякона, Іоанникія, Германа, Назарія, Парфенія, Патапія і Доримедонта (1919)Сщмч. Алфея Корбанського диякона (1937)свв. Миколая Понгільського (1942)Прославлення свт. Георгія, архієп. Могилівського (1993)Іоанна Калініна (1951) сповв., пресвітерівЗнайдення мощей прп. Далмата Ісетського (1994)

Неділя 9-та після П’ятидесятниці · Глас 8 · Посту немає

Мц. Христини (близько 300). Блгвв. кнн. страстотерпців Бориса і Гліба, у Святому Хрещенні Романа і Давида (1015). Прп. Полікарпа, архімандрита Печерського, в Ближніх печерах (1182). Преподобномучеників Мгарських: Амвросія ігумена, Аркадія, Іоанникія, Іони, Іосифа, Никанора, Афанасія, Феофана, Серапіона, Никострата ієромонахів, Іуліана ієродиякона, Іоанникія, Германа, Назарія, Парфенія, Патапія і Доримедонта (1919). Сщмч. Алфея Корбанського диякона (1937); свв. Миколая Понгільського (1942) та Іоанна Калініна (1951) сповв., пресвітерів. Прославлення свт. Георгія, архієп. Могилівського (1993). Знайдення мощей прп. Далмата Ісетського (1994).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 20:19-31 (зач. 65)
Лк. 21:12-19 (зач. 106)

На літургії

Апостол1Кор. 3:9-17 (зач. 128)
ЄвангелієМф. 14:22-34 (зач. 59 про ходіння по водах)

Мучениці

Апостол2Кор. 6:1-10 (зач. 181)
ЄвангелієЛк. 7:36-50 (зач. 33)

Страстотерпцям

АпостолРим. 8:28-39 (зач. 99)
ЄвангелієІн. 15:17-16:2 (зач. 52)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 8

Тропар, глас 8

С высоты́ снизше́л еси́, Благоутро́бне,/ погребе́ние прия́л еси́ тридне́вное,/ да на́с свободи́ши страсте́й,// Животе́ и воскресе́ние на́ше. Го́споди, сла́ва Тебе́.

Кондак, глас 8

Воскре́с из гро́ба, уме́ршия воздви́гл еси́,/ и Ада́ма воскреси́л еси́,/ и Е́ва лику́ет во Твое́м воскресе́нии,/ и мирсти́и концы́ торжеству́ют// е́же из ме́ртвых воста́нием Твои́м, Многоми́лостиве.

Святим Борису і Глібуглас 2

Тропар, глас 2

Правди́вая страстоте́рпца/ и и́стинная Ева́нгелия Христо́ва послу́шателя,/ целому́дренный Рома́не с незло́бивым Дави́дом,/ не сопроти́в ста́ста врагу́ су́щу бра́ту,/ убива́ющему телеса́ ва́ша,/ душа́м же косну́тися не могу́щу./ Да пла́чется у́бо злый властолю́бец,/ вы же ра́дующеся с ли́ки А́нгельскими,/ предстоя́ще Святе́й Тро́ице,/ моли́теся о держа́ве сро́дников ва́ших, богоуго́дней бы́ти,// и спасти́ся душам нашим.

Кондак, глас 3

Возсия́ днесь пресла́вная па́мять ва́ша,/ благоро́днии страстоте́рпцы Христо́вы, Рома́не и Дави́де,/ созыва́ющи нас к похвале́нию Христа́ Бо́га на́шего./ Тем притека́юще к ра́це моще́й ва́ших,/ исцеле́ния дар прие́млем моли́твами ва́шими, святи́и:// вы бо боже́ственнии вра́чеве есте́.

Преподобному Полікарпу Печерськомуглас 4

Тропар, глас 4

Тезоимени́т зва́нию твоему́,/ я́ко многопло́дное дре́во,/ насажде́н сый во оби́тели Бо́жия Ма́тере,/ мно́гая и чу́дная тща́нием твои́м исправле́ния показа́вый,/ му́дре Полика́рпе,/ моли́ Христа́ Бо́га о нас,// я́ко да и мы, мно́гия плоды́ доброде́телей Ему́ прине́сше, спасе́мся.

Кондак, глас 8

Я́ко преподо́бным Пече́рским совсе́льника/ и жити́й их в себе́ де́лом и писа́нием изобрази́теля нело́жна,/ вку́пе же сла́вы Небе́сныя с те́ми о́бщника я́вльшагося,/ прииди́те, ве́рнии, пе́сньми свяще́нными преподо́бнаго Полика́рпа ублажи́м, зову́ще:// ра́дуйся, архимандри́тов Пече́рских похвало́.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід. 

Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя. 

Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).

Ще 4 думки

(Лк. 7:36-50)

Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39).

Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. За те і сказано було про неї: "прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато" (Лк. 7:47).

О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: "Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього". Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого роби все можливе для нужденних — і будеш робити для Бога.

(Лк. 7:36-50)
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: "якби Він був пророком..." (Лк. 7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом розум наш чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.

За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона. Від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах як доброго господаря не відбулося жодної зміни. Але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.

(Мф. 14:22-34)
Святий апостол Петро з дозволу Господнього сходить з корабля і йде по воді; потім піддається руху страху і починає тонути. Те, що він зважився на таку надзвичайну справу, сподіваючись на Господа, не становить нічого гідного докору, бо інакше Господь не дозволив би йому того; гідне докору те, що він не витримав першого ладу душевного. Його сповнило натхненне уповання на Господа, що Він усе може, і це дало йому відвагу довіритися хвилям. Зроблено вже кілька кроків цим новим шляхом: належало тільки міцніше стати в надії, дивлячись на Господа, Який поруч, і на досвід ходіння Його силою, а він вдався до людських роздумів: "вітер сильний, хвилі великі, а вода не тверда"; це й розхитало та ослабило в ньому міць віри й надії. Відірвався він з цієї причини від руки Господа і, залишившись відданим дії законів природи, почав тонути. Господь дорікнув йому: "маловірний, навіщо ти засумнівався?" (Мф. 14:31), показуючи, що в цьому вся причина біди. Ось урок усім, які роблять що-небудь, велике чи мале, на догоду Господу! Зберігати перший лад віри і надії, від яких народжується велика чеснота — терпіння в добродіянні, що служить основою життя богоугодного. Поки зберігаються ці настрої, доти натхнення на труди на розпочатому шляху не відходить і перешкоди, якими б великими вони не були, не помічаються. Коли ж вони ослабнуть, негайно наповнять душу людські міркування про людські способи збереження життя і виконання розпочатих справ. А оскільки ці останні завжди виявляються безсилими, то в душу входить страх — як бути; звідси коливання — чи продовжувати, та, врешті-решт, і зовсім повернення назад. Треба так: почав — тримайся; думки, що бентежать, жени, а будь сміливим в Господі, Який поруч.

(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.

Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter