Святий Миколай Понгільський сповідник, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 24-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих

Святий Миколай Понгільський сповідник народився 1879 року в родині священнослужителя Ярославської губернії.

Після закінчення Ярославської духовної семінарії він прийняв священний сан і служив полковим священником в армії. Революція застала його на посаді благочинного міста Рибінська Іванівської Промислової області. Там його й заарештували у вересні 1929 року. Під час арешту в отця Миколая було вилучено його листування з єпископом Рибінським Веніаміном (Воскресенським), оскільки отець Миколай підтримував владику на засланні, відправляючи йому гроші.

Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила отця Миколая Понгільського, одного із багатьох інших священників, які проходили у груповій справі духовенства Іванівської області, на п’ять років ув’язнення. Цей строк отець Миколай відбував у Сибірських таборах.

Після звільнення, отець Миколай отримав місце служіння в селі Велике Титовське, у церкві на честь Різдва Христового на околиці села. Нічого не маючи, він жив на квартирі у парафіянки храму, самотньої літньої жінки.

У тій самій квартирі тимчасово були поселені дві комсомолки-колгоспниці, прислані на будівництво дороги Ярославль–Рибінськ. Під час бесіди з ними отець Миколай мав необережність щось сказати жартома, а також згадав прізвище Троцького. Наступного дня його викликали до сільської ради, де священника попередили про неприпустимість таких розмов.

Можливо, цим би все й обійшлося, але уповноважений сільської ради зробив доповідь до Тутаївського районного відділу НКВС, і 1940 року священника знову заарештували. Цього разу йому дали десять років. Отця Миколая звинуватили у «вихвалянні старого царського ладу і контрреволюціонерів, наклепі на керівників ВКП(б) і радянського уряду, агітації проти заходів радянської влади».

Визнавши невдалість і недоречність свого жарту й згадки імені Троцького, священник відкинув звинувачення в контрреволюційній діяльності. 1941 року отець Миколай написав скаргу, в якій вказав на суворість вироку, що став наслідком тільки однієї розмови, котра «носила сімейний жартівливий характер».

Скаргу було залишено без відповіді. Через рік священномученик Миколай Понгільський помер у таборі.